#відгук «ТІНЬ ТА КІСТКА» — Лі Бардуґо

🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷
Ця книга доволі довго лежала на моїх поличках, час від часу отримуючи мінімальну кількість уваги. Про що я щиро шкодую. Ця книга цікавіша ніж здавалось мені на початку.
Взагалі, я купила «Тінь та кістку», лише тому що вже мала шістку воронів, і мені радили спочатку читати саме цю книгу. Але кожного разу в руках опинялось щось інше, а після «Дев'ятого дому» я вважала, що читати ТтК буде так сама тяжко. Все виявилось інакше, тож детальніше далі:
🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷

🌼🌷🌷🌷🌷🌷🌼
Доволі швидко події почали розвиватись на початку, звісно як на мій погляд. Нам показали дитинство, початок дорослого життя, а тут вже когось вбивають а головну героїню забирають в інший світ. В палац, туди де всі мутки мутяться, як то кажуть. Я цілком розумію невеличке гальмування ближче до середини, авторка змогла виразити цей час, що витрачала Аліна Старкова на навчання, а потім знову понеслось. Погоні, бійки, неочікувані поцілунки (більшість з яких я точно не засуджую). Загалом, сюжет класний, до нього не виникає питань в процесі читання.

🌼🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌼
Тут трошки покритикую, а для тих хто не читав це стане чудовим попередженням... Звісно з боку фентезі, істот, здібностей, ландшафтів ми бачимо чудову картинку, до цього навіть не лишу коментаря. Стандарт фентезі витримано. Але ми повертаємось до того, що авторка взяла за основу саме росію XIX століття. І це відчувається буквально у всьому: у назвах, які звучать на слов’янський лад (Равка, Мал Оретсев, Зоя Назяленська), у титулатурі та структурі влади, яка нагадує царський двір, у військовій уніформі, схожій на імперську, і навіть у столиці, яка має атмосферу петербурга. Це не росія напряму, але натяк настільки прозорий, що складно його ігнорувати. Якщо це вас тригерить, читати не варто.

Варто зауважити, що Лі Бардуґо написала й видала ще до початку російсько-української війни 2014 року. Авторка зауважила, що використала таку естетику, культуру й політично-соціальні структури, щоб підкреслити крайність краси й жорстокості. Тобто вона буквально висміює їх таким чином.

🌼🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌼
Що ж... Доволі класичні персонажі, де я не можу зауважити чогось надзвичайного. Головна героїня, котра від слабенької дівчини зростає до мега ультра воїна до кінця книги, чоловік з темрявою, від якого вся Равка губить труси, кращій друг головної героїні, котрий починає цінувати її коли вона стала кимось і після того як зрозумів, що дійсно скучив за нею... Доволі клішовано, так, але і не погано. Скажу так, кліше витримано на нормальному рівні. Не думаю, що варто глибше розбирати саме цей аспект.

🌼🌷🌷🌷🌷 🌷🌷 🌷🌷🌷🌷🌷🌼
Якщо порівняти з «Дев'ятим домом», мені стало легше. Текст простіший, але не занадто. Хоча в той же момент, стиль авторки витриманий чудово. Але ж, як сильно мене тригерила оця схожість до кацапщини... Це мінус для мене. -100 балів

🌼🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌼
Загалом, емоційними для мене були лише два моменти, обидва пов'язані з поцілунками. Стримаюсь від спойлерів. Все інше було лише історією, котра не викликала в мене співчуття, чи надмірної радості. Лише ефект неочікуваності розвитку подій, ось і все.

🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷
У підсумку, «Тінь та кістка» залишає доволі суперечливе враження: сюжет динамічний, світобудова яскрава й відповідає канонам фентезі, текст легший для сприйняття, ніж «Дев’ятий дім», а клішованість персонажів не вибиває з історії. Водночас найбільший мінус — прозорі відсилки до росії, які важко ігнорувати й які можуть стати тригером для українського читача. Тож, хоч книга читається швидко й цікаво, але залишає післясмак, що залежатиме від того, наскільки ви готові миритися з такою естетикою.
🌷🌷🌷🌷🌷🌷🌷

Моя оцінка ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️

А ви читали цю книгу? Ставьте 💘 якщо так.
Що особливого для вас було в цій історії?

Kara Labert | Ukrainian writer