Я от прошу вибачення. Анонси майже нікому не треба? А як ви тоді знатимете що я дописала книгу, чи що вийшов новий розділ?

Я от думаю... може теж який розіграш зробити?

Привіт, мене звуть Віра, і я крута письменниця квір фентезі, яка шукає свою аудиторію.

Чому вам варто підписатись на мій канал:
💅🏻Я пишу вірші про відьом, різних безсмертних створінь та підіймаю теми фемінізму. Цікаво?
💅🏻 Це ледь не єдине місце, де я спойлерю фрагменти з майбутньої книги, ділюся процесом та своїми думками.
💅🏻Тут можна знайти відгуки на книги інших авторів, скарги на важкий авторський стиль та дурні вчинки головних героїв.
💅🏻Я не кусаюся, надихаю інших, та готова з вами щось обговорювати в коментарях.

•°Буду рада бачити на своєму каналі в будь який час та в будь яку погоду•°

Ділюсь з Вами діамантом, що знайшла на просторах телеграму. Підписочку туди бігом!!!

Закрию опитування близько 19:00, тож у Вас ще є час вирішити долю....

Отже, будуть зміни

#toxicmotivation

Ти жалюгідний. Так, саме так. Тому що маєш потенціал, маєш можливості, але продовжуєш валятися у власній бездіяльності. Ти любиш свої відмазки більше, ніж свої мрії. І це огидно.

Ти що, справді думаєш, що тобі щось належить просто так? Ні. Нікому немає діла до твоїх бажань. Світ не жорстокий — він просто чесний: або ти береш своє силою, або залишаєшся ніким.

Ти весь час кажеш: 'Почну завтра.' Завтра? Ти вже злив сотні таких ‘завтра’ у смітник. І знаєш, де ти? Там же, де й був — на дні.

Успіху досягають не ті, хто мріє. А ті, хто пахає. І поки ти сидиш і жалієш себе, хтось уже робить твою роботу краще за тебе. І ти програєш. Бо ти слабкий. Бо ти ледачий.

І знаєш що? Це твоя провина. Ти або берешся за справу, або визнаєш, що твоє місце — на задвірках життя. Вибір твій. Але пам’ятай: час не чекає. І жалю для тебе не буде.

• The Dyvis Realm •

Підтримайте це сонечко😍

Пам'ятаєте? Так ось... 18:30...

"Тиша між пострілами" 18+

Іноді, ти думаєш про те, як близько знаходяться твої вороги. Іноді, ти знаєш від кого тобі варто триматись подалі. Ти ненавидиш його. Остерігаєшся кожної його дії, але... лише один погляд руйнує зведені навколо тебе стіни. Один погляд змушує тебе забути про субординацію, про неприязнь, про наслідки... І ти належиш йому. Своєму ворогу...
P.S. Твір поданий для конкурсу "Оголені слова" спільноти письменників WriteUA у Telegram.

Лише один розділ... але стільки емоцій...

WATTPAD

BOOKNET

Буду вдячна за репост🥹❤️

Нагадую, в нас проходило опитування. За результатами треба прибрати початок довгої назви каналу. Тоді доведеться змінити і каартинку. Якщо не хочете змін взагалі, пишіть в коменти

Стиль картинки лишиться таким самим, а напис зміниться

Хоча, знаєте? Хто мені забороняє робити те що хочу я?

А тому що мені так хочеться. І все.