Попіл та апатія - Кара Лаберт (серія «Войовничі народи», книга 1, планується трилогія).

обіцяла цікавий відгук - прийшла з цікавим відгуком😊
про авторку.
про книгу.
тропи.

анотація:

Дайвіс. Світ прадавніх богів, незвичайних істот та сутностей, що чатують у пітьмі. Світ, в якому живеш та виживаєш одночасно. Шейла почала війну не дивлячись на очевидні втрати. Вона була готова на все заради солодкого відчуття помсти, що огортає душу в теплі обійми. Але проживши стільки років та переживши багато втрат, королева стає на оборону свого дому. Тепер жоден не ладен на милість.

Загроза чатує на королеву не лише у ворожому королівстві Ларія, а й зовсім поруч, дихаючи в спину. Єдиний шлях до перемоги проходить повз жорстокість та кров.

коротенько і своїми словами: Шейла — королева Інісу, володарка вогню. 333 роки тому вона розпочала війну з ворожим королівством Ларія. Згодом конфлікт затих, але тепер король Ларії знову розпалює полум’я війни.

➿спершу уточню: це політичне фентезі, тож не варто очікувати, що любовна лінія буде на першому плані. Вона є, але не домінує. (але яка вона😇😀)

📎 плюси:
світобудова. Одна з найкращих серед сучасних українських авторів, які я читала. Все, що зображено на мапі в книзі, дійсно використано в сюжеті. Розібратися, де відбуваються події — легко. Є деякі моменти, коли «завісаєш», коли розбираєшся де чи що, але не критично

багато військових подій. це плюс, бо жанр — політичне фентезі. І якби замість воєн і стратегії ми отримали лише «потрахушки» було б не круто (хоча і вони тут є😏). тут усе збалансовано: приблизно 70% — політика, 30% — романтика

сюжетні повороти. деякі я передбачила (особливо ті, що стосуються головного героя🤭), але були й ті, що справді здивували — особливо фінал. + за інтригу. Хоча одне сюжетне рішення, як на мене, можна було розкрутити ще масштабніше 🙂

🌟мінуси:
важкий старт. на початку складно втягнутися: багато пояснень про світ, механіку його функціонування. Зрозуміло, що так і треба, але інформації трішки забагато одразу😕

дві часові лінії: «333 роки тому» і «сьогодення». 50/50. Було важко перемикатися з одного часу в інший, я кілька разів поверталася, щоб зрозуміти, про який період читаю. Алеее, тут є і +, бо минуле розкривало бекграунд персонажів і подій (і прямо таки вчасно)

великий мінус: де продовження?
Жартую 😄. Кара по секрету сказала, що передзамовлення на другу книгу буде вже в липні.

⬇️персонажі:
чоловіки. Їх багато, я навіть уявно зібрала «гарем» для Шейли 😂 Але з перших сторінок було зрозуміло, хто буде головним героєм. це Ніклаус (Клаус, або ж Нік) — ватажок воїнів. спочатку його присутності небагато, але під кінець... ооо, мені вистачило. Правда, якби ще трішки краще прописати оцей момент «чому вони разом», бо логічно цілком зрозуміло, з аргументами там не посперечатися, але саме від головних героїв хотілося більше відчуттів. І мені треба розділи від Ніка в наступних частинах, бо такий він закритий 😄 (хоча по сюжету зрозуміло чому).

Шейла. Сильна героїня, є питання трішки до її характеру, але👍 . Я б ще хотіла трохи глибшого розкриття причини, чому вона почала війну — бо в контексті вона виглядає не зовсім переконливою.

фінал: Я мала кілька теорій, як це все закінчиться — жодна не справдилася 😇 Але він мене трішки розбив🥺.

тому мої загальні враження:
Оцінка: ★★★★☆
Чому не 5? Бо в мене дуже високі очікування від наступної частини. Враховуючи фінал, я хочу феєрверку. І чомусь, такі відчуття, що 2 частина перевершить першу😇
#townbooks_про_українське
#відгук_на_укр
#попіл_та_апатія