Добре, тримайте легкий раунд

Наступний раунд в 19:30

Останній раунд...

#ідея_для_сюжету | Містичний ретро

У 1984 році дівчина знаходить радіоприймач, який транслює передачі з 2084 року. Її ім'я звучить у новинах як лідерки революції, яка ще не відбулася.

Kara Labert | Mother of Realms

Чому ніхто не казав, що перечитувати власну книгу через майже рік після написання, стає дійсно цікаво?👀

#цитата з «Попіл та апатія»

"Якщо ти слабкий, ти не виживеш. Вітаємо у королівстві Ініс"
Фенікс Анжелсон

Kara Labert | Mother of Realms

Зізнання, яке персонаж ніколи не скаже вголос. Версія ПтА — Ніклаус Арабельський

Я знав з першого дня ким він є. Знав небезпеку що ховалась за тінню та обманливими очима. Та все ж не наважився розповісти їй.
Серед всіх цих інтриг, болю та боїв, я завжди був тим хто знав ворога в обличчя, ще в часи коли воно здавалось дружелюбним. Вже пізно змінювати щось, чи не так? Запізно картати себе і шкодувати про тишу.
Я лише сподівався, що зможу сам впоратись з привидом минулого, що так майстерно вліз в моє життя вдаючи, що був другом. А що тепер? Його більше немає. А я досі тримаю цю таємницю в собі, лише аби вона ніколи не вагалась довіряючи мені.

#голос_персонажа

Kara Labert | Mother of Realms

Хто ще не взяв участь?

✍️ Як я планую сюжет і структуру книги

пост для тих, хто любить бачити, як з хаосу народжується світ

Коли ти тримаєш у руках книгу, вона здається цілісною — логічною, зв’язною, такою, ніби з самого початку все було розкладено по поличках. Насправді ж усе починається з хаосу. З однієї сцени. Одного діалогу. А іноді — з відчуття.

У моєму випадку перше, що приходить — це настрій історії. Не обов’язково сюжет, не навіть головний герой. Часто — це атмосфера. Напруга, конфлікт, тиша перед бурею. Вже потім я питаю себе: “Хто в цьому світі живе?”

1. Ідея → Суть → Скелет
Перший етап — це ловити. Сцени. Образи. Розмови. Усе, що з’являється в голові. Я не намагаюсь одразу вписати це в рамки — просто записую.

Після цього ставлю собі кілька питань:

Про що ця історія насправді?
Що вона хоче сказати?
Чим вона болить і чим лікує?

Як тільки я формулюю внутрішню суть, починається побудова скелету сюжету. Зазвичай він складається з 5 ключових вузлів:

Зав’язка — точка, де змінюється життя героя.
Перша кульмінація — герой робить вибір або втрачає ілюзії.
Перелом — поворот у світ темряви або хаосу.
Кульмінація — момент, коли все горить.
Розв’язка — не обов’язково хепі-енд, але логічний і чесний.

2. Структура
Я працюю за чітким розподілом на розділи — зазвичай одразу вирішую, скільки їх буде і чи чергуються точки зору.
У випадку з «Попілта апатія» книга має 30 розділів, де чергуються теперішній час та спогади а також в кінці є додаткові розділи, що розкривають деякі події більш детально. Це не просто для динаміки — це спосіб показати, як один і той самий світ виглядає зовсім інакше через призму часу.

Розділи я планую у вигляді коротких тез або сцен:

хто герой у центрі?
яка основна дія?
який внутрішній конфлікт проявляється?
яка емоція залишиться у читача?

Це допомагає не загубитись, коли текстів вже десятки тисяч слів.

3. Персонажі — рушійні, а не фон
Я не вірю в ідею “сюжет важливіший за персонажів” — усе навпаки.
Герої творять історію, а не підлаштовуються під неї. Саме тому перед тим як рухатись далі, я прописую їх дуже глибоко:

Чого вони бояться?
У що вірять?
Кого втратили?
Що вони зроблять, коли доведеться обирати між собою і світом?

Деякі сцени народжуються тільки тому, що герой не може вчинити інакше. І я даю їм право не підкорятись навіть мені.

4. Чорновий текст — це не роман, це поле битви
Мій чернетковий варіант — це суміш діалогів, уривків описів (або навпаки, їх надмірна кількість), примітки у дужках типу (пізніше вставити щось розумне) і запитань до самої себе.
Я не намагаюсь писати "правильно". Я намагаюсь писати щиро. Бо поки текст не дихає — його не врятує жодна структура.

5. Редагування — там, де з хаосу виростає музика
Коли я бачу, що чернетка готова, починається "найулюбленіше" — редагування.
Я переглядаю усе, дописую емоції, загострюю сцени, вирізаю зайве. Тоді текст стає прозорішим, сильнішим. Можна додати повтори, ритм, підтекст.

Після цього історія ніби починає дихати самостійно.

💬 У кожного письменника свій шлях. Мій — це хаос, перетворений у чіткість. Шрами, перетворені в естетику. Вогонь, який обпалює, а потім зігріває.

А як ви пишете?
А якщо не пишете — як думаєте, з чого б почали?

#поради

Kara Labert | Mother of Realms