Засуджую це лише тому, що на захід не покликали виступати лідера українських технократів Гліба Положія.

А схвалювати в цих лекціях й нема чого більше.
Ми он зібрали повний канал нетолерантних людей, показавши що расово-етнічно-релігійна ворожнеча буває цікавою, зрозумілою та дууууже дотепною.😏

@MeNeFreg8

☄️ACHTUNG☄️
Нетолерантна лексика та чорнуха, приберіть лібералів подалі від екранів голосування у вр,


Тарас і Микола вчились в одному класі, обидва мали гарні оцінки та любили математику. Одного дня вони пішли на різні івенти.
Тарас пішов слухати різнокольорових небінарних членкинь членства вченкиньок імені Ілона Маска, де всю лекцію цитували несмішні жарти з пінтересту, визначали гендер рівняння та пили капучіно.

Микола пішов слухати якогось лисого, вкритого татухами мужика, що був повністю зодягнутий у тактику і тримаючи на вскинутій у римському салюті руці банку алкогольного напою з вмістом кофеїну, що балансувала на кінчиках його пальців, розповідав за мужність, традицію і те, як дотепно влаштовати русорізи.

Тарас, почавши критично мислячи, зрозумів, що їбалась йому та країна лол, коли він може бути поважною людиною в західному суспільстві, ще й при грошах. Зібравши речі в шопер, він, порушуючи комендантську годину, оминув патруль ДПСУ та стрибнув у Тису. Парубка спіткало нещастя. Його високотехнологічний айфон хрінадцять СС не витримав неминучість природи і здох. Згодом назавжди зліг і Тарас, блукаючи без ультра точного jps навігатора по колу. Тіло бідолахи роздерли на шмаття птахи вовки та громадяни ПМР, котрим у вовчих зграях жилося набагато приємніше ніж в міні совку.

Микола, переповнений базою та мотивацією, йде добровольцем у збройні сили України. Завдяки своєї любові до знань, він легко отримав посаду командира мінометного розрахунку, а згодом й офіцерське звання.
Микола помер від інфаркту міокарда під час бойового завдання через зловживання енергетиками та цигарками.

"Упродовж усього обстрілу того дитячого садку в Щебьонкіно, де переховувалась йобана русня від мала до велика, кхм, перепрошую, вояки з полку Ахмат, котрі взяли в заручники цивільне населення рф, зробивши з них живий ще на той момент щит.... Так от, протягом усієї операції й до самої трагічної події, наш командир стояв га пагорбі з біноклем та банкою рево в руках. І кожен тоді міг бачити його кам'яний стояк." — уривок з інтерв'ю телеканалу BBC одного з учасників Білогородської визвольної війни.

@MeNeFreg8

Страшно воювати?
Не відпускають батьки?
Фізична форма недостатня?
В ЗСУ не дають нормальну екіпу?

☠ З першого дня я пішов воювати, маючи вади зору, вагу, що ледь дотягувала 60кг при зрості 174 та хронічні болячки різної ступені тяжкості.
Перший-другий тиждень майже не їв і спав приблизно півтори години на добу.
З екіпи в мене були рюкзак, літня форма й шкіряні берці, в яких відмерзали ноги. Єдине що нормальне було це аптечка, видана в перший день разом з автоматом. Ганяю з нею і по сьогодні.

Сумка-сухарка здебільшого була заповнена набоями, хлібом, гліцином та іншими препаратами від болю, нежиті, застуди тощо.
В нагрудній кишені лежала Біблія.

Через хиткий стан здоров'я на бойові виїзди мене спочатку не брали. Хоча кожного разу я просився добровольцем. Мене з'їдав сором, що я не стріляю окупанта, а займаюсь реєстрацією довжелезних черг з добровольців, що прийшли служити в підрозділ.

Згодом я усвідомив і важливість тилових посад, і стріляти вже навчився маючи зір -4.-1,5, і фізуху покращив. Тоді вже й на фронт кататись почав.

І коли зараз я чую від деяких людей ниття, що вони не створені для війни, у мене виникають гнів й непорозуміння.
Хіба я був для війни створений, коли на неї пішов?

Зараз інші часи. Фронт тримається, нема постійного відчуття, що країні залишилося жити менше доби. Волонтерський ресурс та тцк забезпечують екіпіруванням, тренуваннями, їжею. Існує повно безкоштовних курсів з такмеду та володіння зброєю.
То чого ж досі багато хто продовжує нити?

Прошли 2 роки та сталося безліч цікавих в моєму житті подій. Зараз я знаходжусь в гіршому стані ніж був на початку війни і, нажаль, ніяке кмб не витягну. Позаяк, продовжую робити все від мене можливе для перемоги України.
Але прагну робити більше.

Задля допомоги у відновленні фізичного та психічного стану, ви можете підтримати будь яким донатом на ці реквізити:

Моно:
4441114401560451

Приват:
5457082271267945

XMR (Monero):
89vkqTa2Gr8B477vGmsonpFWTy94699ncVApCuaaCEDV3dVQ7cRpUosbC18EZJtK3YCZwsopzrFye431Cmehf8BcK2vCvMr

Вважаєте що не заслужив? Тоді обирайте будь-який збір фронтовикам на каналі та донатьте туди. Головне не стояти осторонь, коли йде війна.

З вами на зв'язку був товариш Фенікс, сподіваюсь скоро повернуся з гарними новинами.
А поки поширюйте пост, ставте реакції та пишіть мені в пп, якщо є питання, пропозиції чи претензії. ☠

@MeNeFreg8