Сьогодні в рубриці #графікроботи

Надія Харт - київська художниця та популяризаторка української культури, співавторка книги «Столиций Київ». Працює у техніці аналогової графіки (чорнилом на папері).

Про звичайний робочий день

Стабільно це — творчість, японська (вчу лише перший рік), силові тренування в залі, час на себе та родину.

Я з тих ноктюрних осіб, що люблять працювати вночі, але в короткі світлові години мій ранок починається приблизно о 8-й (так, мій внутрішній вампір зітхає). Влітку та весною — пізніше.

Не вмію мирити хаос творчості з чітким графіком, але вмію з повагою ставитись до дедлайнів. Тож дозволяю собі працювати у вільному темпі, але все здавати вчасно.

Окремою віхою проходять в моєму житті книги та київські музеї. Інколи їх роль на уявних вагах схиляється до робочої рутини, але частіше це про натхнення.

Про натхнення

Цим духом осяяння насправді може стати будь-що…Незвичне та красиве слово з іноземної мови, цитата з поточної книги в моїх руках (а це зазвичай укрліт), красива спідниця незнайомки, що стоїть на дві сходинки вище від мене в київському метро. Втім, найбільше я черпаю з історії. Певно, ніяка уява не зрівняється з тим, що дає нам як казав Михайло Бойчук «правда життя». Моя стара душа тяжіє до цієї старої правди, до давніх мистецтв і мертвих імен (а тут мій внутрішній вампір посміхається). Навіть кожна моя творча робота починається з історичної розвідки, бо поверхневість — ворог розвитку. Наприклад, в малюнку з поцілунком на ескалаторі я зобразила старий плафон. Такі раніше прикрашали балюстради, до того як їх замінили сітілайтами. Пам’ятаєте такі? Скажіть, було красиво? І так з усім.

〰️ Муза&Селінджер

Наївне мистецтво Мішеля Делакруа - засніжений Париж.

Художник 50 років зображає красу рідного міста, черпає сюжети з свого дитинства, а не з теперішнього динамічного мегаполісу.

Примітивний стиль Делакруа в його картинах і графіці поєднує структуру та деталі з насиченим кольором, щоб передати метушливу, різноманітну діяльність вулиць Парижа.

〰️ Муза&Селінджер

Сесіл Бітон та Грета Гарбо

Одного разу на одній із богемних вечірок Сесіл Бітон познайомився з популярною актрисою Гретою Гарбо, але враження на неї не справив. І тільки через 14 років з моменту першого знайомства, закоханість, яка була лейтмотивом його життя, отримала взаємність. Вони гуляли в парках, вели нескінченні бесіди, він фотографував і захоплювався її красою.

Стояла прекрасна осінь. Бітон приносив Греті осінні квіти - жоржини, айстри, хризантеми. Останні яскраві квіти з гіркуватим ароматом. Сесіл якось сказав, що ці квіти схожі на їхнє кохання. Грета посміхнулася - їй сподобалося це порівняння.

Фотограф зробив їй пропозицію і вони почали планувати весілля. За розвитком їхнього роману стежила вся світська тусовка, але, на жаль, союз так і не відбувся. Через те, що Сесіл відправив заборонені Гретою фотографії в журнал Vogue для публікації, у них сталася сварка. Актриса зажадала забрати знімки, але Бітон не встиг цього зробити. Наступного дня світ побачив чудові світлини Грети та розвал стосунків творчої пари. Сесіл намагався відновити довіру і неодноразово повторював свою пропозицію руки і серця, але Грета була непохитна.

Півтори року він марно домагався примирення. А коли, зневірившись, залишив свої спроби, Гарбо несподівано сама з'явилася в його номері в готелі Plaza. Як завжди вона не пояснила свого вчинку. Але Сесіл і не вимагав пояснень, він був щасливий.

Щоправда, Грета вже не погоджувалася вийти за нього заміж, хоча Сесіл неодноразово повторював свою пропозицію. Востаннє він запропонував Гарбо руку і серце 1956 року - у відповідь вона знову пригадала йому вчинок із фотографіями.

Усі ці переживання стали причиною інсульту, після якого Бітона частково паралізувало. Але й тоді Гарбо не зглянулася над ним. Лише у 1980 році, коли Бітон помирав від другого інсульту, Гарбо, якій було вже за сімдесят, приїхала до нього в лікарню. Вона увійшла, сіла на край ліжка і сказала: «Бітті, я повернулася». "Я щасливий! - простогнав Бітон. - Можливо, тепер ти пробачиш мене?" Через чотири дні він помер. І всі ці чотири дні акторка не відходила від його ліжка.

Решту життя Грета Гарбо провела самітницею. Вона померла у 1990 році у віці 85 років, залишивши статок у 32 мільйони доларів та спогади про себе як про прекрасну актрису і про найзагадковішу жінку XX століття.

14 січня 1904 року народився Сесіл Бітон - легендарний фотограф, дизайнер інтер'єрів, художник по костюмах і декораціях.

Фото | Сесіл Бітон і Грета Гарбо, 1951. Грета Гарбо в об'єктиві Сесіла Бітона, 1946.

#щетаісторія

〰️   Муза&Селінджер

Англієць Сесіл Бітон – людина- легенда. Його називали і продовжують називати найвидатнішим фотографом- портретистом усіх часів. Крім цього, він досяг небувалих висот у фешн-фотографії, створенні костюмів і декорацій для фільмів та театральних постановок, був затребуваним дизайнером інтер'єрів і навіть писав мемуари.

В 1947 році Бітон стає власником Reddish House – розкішного особняка у стилі епохи королеви Анни у селі Брод Чок, графстві Вілтшир. Будинок був збудований ще у XVI столітті, а у XVIII його повністю реконструювали.

За більш ніж 30 років в особняку побувало чимало знаменитостей, серед яких актриси Леслі Карон та Грета Гарбо (у якої з Бітоном був роман), художник-експресіоніст Френсіс Бекон, фотограф та художник Девід Хокні, актриса Б'янка Джаггер, моделі Джін Шрімптон та Доріан Лей. Для багатьох своїх гостей Сесіл Бітон прямо тут влаштовував фотосесії або робив дружні знімки.

У Reddish House Сесіл Бітон прожив до свого останнього дня.

#локації

〰️   Муза&Селінджер