Коли не бухаєш вже 3 дні

Моя щуряка робить отак головою постійно. Це дуже мило.

Вчора одного наркета охоронці спіймали (я тут склад-офіс орендую). Він сидів і щось руками малював (Стрендж хуєв), пиздів якусь херню типу «я люблю маму і папу, жєлаю вам хорошего дня» і взагалі все підряд і сам з собою. Я таких вгашених давно не бачив, наче в універ повернувся.

Хуй його знає, бухий він чи нашмалений, але він спить.

Решил как сознательный гражданин не включать чайник и выпить чаю после 23:00. Внезапно в 22:30 обнаружил у себя в руке крепко начатую бутылку виски. Оказалось, что виски прекрасное средство от чая и снижает пиковые нагрузки на электросеть с удовольствием. В районе четвёртого стакана я ощутил новую способность видеть в темноте и сократил использования электричества до нуля. Выполните и вы свой гражданский долг и помогите стране с удовольствием

#батіни_приколи

Випадково з’їв півкіло крабового салату. Ні про що не шкодую.

Цікава (ні) інформація: всі знайомі турки, яких я вважав нормальними, виявились югославами і ще один болгарин (саме з Болгарії, а не та хуйня з Одеської області). Жоден з них не є турком.

Існує тільки один вид нормальних турків.

Ахаххаха цей чєл замовив у мене плед

Що я зрозумів з відключення світла: чиркаши не видно при світлі свічки. Тому треба підсвічувати ліхтариком.

Діма загинув. Цей пост я пишу за його проханням.

Він як і багато синів та дочок нашої країни став до зброї з самого початку повномасштабного вторгнення. Патріот, босяк, друг, побратим, християнин і найближча людина. Я знав його багато років і за цей час я сподівався, що його чекає світле, як і його щира посмішка, майбутнє. Він був простою і дуже розумною людиною. Його ерудованість і гибкий розум вражали.

І ось, 22.11.2022 він прийняв свій останній бій обороняючи Бахмут. Загинув як герой. Стримуючи русняву худобу в ближньому бою. Ми тебе не забудемо, ти вічно будеш жити в наших серцях. Спи спокійно друже. Господь бачив твоє серце, зустрінемось вже з тобою в раю.

Мені важко щось казати більше. Я ледве стримуюсь аби знов не плакати та не рвати на собі одяг. Ми будемо мститись. І помста наша буде страшна. Нехай Господь змилується над нашими ворогами — бо ми не маєм жалю.

Це останній пост на цьому каналі. Видаляти його чи якось змінювати — я не буду. Мене попросили написати один пост. Я це зробив зараз. Можливо, і тільки можливо, я напишу про похорон. Але скоріш за все — ні.

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!
Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них!
Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!

Плач Єремії 3 глава 64-66.