Forwarded from Український Наступ | #УкрТг ∆
У вівторок 22 листопада, у боях під Бахмутом, у віці всього лише 21 року загинув наш близький друг і соратник, Дмитро Сидорко.
Дімас був справжнім майбутнім нової України. Патріот, державник, шибайголова із нульовою толерантністю до ворогів України, внутрішніх та зовнішніх. Відмінний юрист, ерудит, один із найкращих мемарів (значна кількість наших успішних форсів це робота його рук, як той же кавун), яких ми знали, та ліпший друг. Він був членом Організації ще зі школи, в прямому сенсі слова виріс на наших ідеалах та під нашою дружньою опікою, й виріс кращою людиною, якою тільки можна бути: вірним, щирим, хоробрим, добрим і головне — справжнім. Із перших днів війни він пішов добровольцем, як і більшість із нас, хто мали змогу.
Такі люди не мали б гинути. Однак доля невблаганна. У нас — гинуть найкращі, наше майбутнє, цвіт нації, у йобаної кацапні ж утилізується біосміття, не варте найменшої краплі крові наших бійців.
Коли наступного разу гнилий ліберал з ТРО Мюнхена чи вошивий малорос з "нє всьо так однозначно" пиздоне, що нам треба бути кращими за русню - харкніть їм в лице. Ми маємо бомбити російські міста, вирізати їх села та топити їхніх дітей в крові їхніх матерів. І це все ще буде недостатньо, бо це вони мають просити про капітуляцію. І ми їх змусимо.
Дімас "Сансет" Сидорко - Presente!
Допомогти батькам Дімаса https://send.monobank.ua/jar/5ksyYfmPx5
Дімас був справжнім майбутнім нової України. Патріот, державник, шибайголова із нульовою толерантністю до ворогів України, внутрішніх та зовнішніх. Відмінний юрист, ерудит, один із найкращих мемарів (значна кількість наших успішних форсів це робота його рук, як той же кавун), яких ми знали, та ліпший друг. Він був членом Організації ще зі школи, в прямому сенсі слова виріс на наших ідеалах та під нашою дружньою опікою, й виріс кращою людиною, якою тільки можна бути: вірним, щирим, хоробрим, добрим і головне — справжнім. Із перших днів війни він пішов добровольцем, як і більшість із нас, хто мали змогу.
Такі люди не мали б гинути. Однак доля невблаганна. У нас — гинуть найкращі, наше майбутнє, цвіт нації, у йобаної кацапні ж утилізується біосміття, не варте найменшої краплі крові наших бійців.
Коли наступного разу гнилий ліберал з ТРО Мюнхена чи вошивий малорос з "нє всьо так однозначно" пиздоне, що нам треба бути кращими за русню - харкніть їм в лице. Ми маємо бомбити російські міста, вирізати їх села та топити їхніх дітей в крові їхніх матерів. І це все ще буде недостатньо, бо це вони мають просити про капітуляцію. І ми їх змусимо.
Дімас "Сансет" Сидорко - Presente!
Допомогти батькам Дімаса https://send.monobank.ua/jar/5ksyYfmPx5
Я навіть на півгодини не можу відволіктись від думок про Дімаса. Я ненавиджу цей світ за його несправедливість. Реальність не має бути такою: біле має бути білим, а чорне - чорним. Мої друзі мають бути живі, русня має бути мертва. По іншому не має бути.
👍7😢4
Я думав, що буде легше, якщо випити алкоголю. Але стає тільки гірше, пробиває на сльози, стає на душі важче, ком в горлі стає занадто великих розмірів. Не намагайтесь заглушити почуття алкоголем, це так не працює.
👍7😢3
Малий ходить після садочку наспівує Ваньку-встаньку. А я йому не вмикав цю пісню ніколи. Виявляється, вони на зарядці вмикають цю пісню кожен день. Оце патріотичне виховання.
😁6🤯3
Чєл ходить по вулиці в майці, хаває мороженку. І все би нічого, але зараз -2 і холодний вітер.
Історія вечірнього розчарування:
Пробив колесо, дуже спішив додому, на повороті трохи зачипив бордюр. Тупо одразу датчик спрацював і я зупинився в двох кварталах від дому. Пішов швидко додому, взяв перчатки і почав підіймати на домкраті машину.
Під’їзжає машина позаду, виходить дядя років 50 в формі ЗСУ. Я вже думаю «заєбісь, хоть допоможе хтось, бо вперше міняю колесо». А він підходить і каже: «Мужчина, отгонітє машину, я хочу заєхать на тротуар запарковаться». Я в ахуї кажу, що дядя, я зараз проїду 5 метрів і викину колесо, бо зажує і йому пизда буде. А він типу «ну мнє ж надо тоже». Я кажу що ніхєра, я не від’їду, поки не поміняю колесо. І він дуже ображений цим сів в машину і запаркувався далі на 10 метрів.
Як же хотілось сказать йому, що він підорас. І так, я знаю, що військові не святі і все таке, але блять ну треба ж бути людиною незалежно від форми і статусу.
Пробив колесо, дуже спішив додому, на повороті трохи зачипив бордюр. Тупо одразу датчик спрацював і я зупинився в двох кварталах від дому. Пішов швидко додому, взяв перчатки і почав підіймати на домкраті машину.
Під’їзжає машина позаду, виходить дядя років 50 в формі ЗСУ. Я вже думаю «заєбісь, хоть допоможе хтось, бо вперше міняю колесо». А він підходить і каже: «Мужчина, отгонітє машину, я хочу заєхать на тротуар запарковаться». Я в ахуї кажу, що дядя, я зараз проїду 5 метрів і викину колесо, бо зажує і йому пизда буде. А він типу «ну мнє ж надо тоже». Я кажу що ніхєра, я не від’їду, поки не поміняю колесо. І він дуже ображений цим сів в машину і запаркувався далі на 10 метрів.
Як же хотілось сказать йому, що він підорас. І так, я знаю, що військові не святі і все таке, але блять ну треба ж бути людиною незалежно від форми і статусу.
🤯6
Прийшло сьогодні замовлення від клієнтки з Нових Санжар. Як же хочеться завтра їй в посилку покласти медичну масочку. Але не буду.
🥰3🤯2👍1