Forwarded from Politeconomics
Любой ценой
Итальянский премьер Марио Драги остался верен своему whatever it takes (любой ценой). Антикризисное правительство Драги сворачивает политику жесткой экономии и приступает к беспрецедентному бюджетному стимулированию итальянской экономики. Драги исходит из убеждения, что необходимо совместить фискальную и монетарную политики. Бюджетный дефицит Италии увеличится почти до 12% ВВП — самого высокого уровня в ЕС.
https://bloom.bg/2RMKKLy
Итальянский премьер Марио Драги остался верен своему whatever it takes (любой ценой). Антикризисное правительство Драги сворачивает политику жесткой экономии и приступает к беспрецедентному бюджетному стимулированию итальянской экономики. Драги исходит из убеждения, что необходимо совместить фискальную и монетарную политики. Бюджетный дефицит Италии увеличится почти до 12% ВВП — самого высокого уровня в ЕС.
https://bloom.bg/2RMKKLy
Ну шо там, побували вже найзручніший банківський сектор разом з моно?
Forwarded from Український Наступ | #УкрТг ∆
Не так давно нам в Інстаграм надіслали доволі цікаве і складне питання, на яке ми вирішили дещо розлого відповісти. Далі пряма мова.
----------------------------------------------------------------
Яке ваше ставлення до приватизації після розпаду Радянського Союзу, та яка можливість, що передивляться її результати?
Теперішній олігархат та монополії в Україні сформований тією приватизацією та незаконними діями в 90ті, чи можливі, якісь дії для руйнування теперішніх монополій та створення вільного ринку?
Дякую за відповідь.
----------------------------------------------------------------
Отже, спробуємо потезово розібратись в цьому питанні.
Екстерналії української приватизації [1/3]
----------------------------------------------------------------
Яке ваше ставлення до приватизації після розпаду Радянського Союзу, та яка можливість, що передивляться її результати?
Теперішній олігархат та монополії в Україні сформований тією приватизацією та незаконними діями в 90ті, чи можливі, якісь дії для руйнування теперішніх монополій та створення вільного ринку?
Дякую за відповідь.
----------------------------------------------------------------
Отже, спробуємо потезово розібратись в цьому питанні.
Екстерналії української приватизації [1/3]
Forwarded from Український Наступ | #УкрТг ∆
1. Відношення до приватизації
Приватизація залишається найбільш неоднозначною з усіх економічних реформ. Специфічне відношення населення до приватизації є характерною ознакою будь-якої країни, де вона відбувалася. Східна Європа (включаючи Україну) тут є особливим випадком, оскільки приватизація є одним з основних елементів політики посткомуністичної трансформації. І хоча її наслідки різні від країни до країни, загалом населення залишається незадоволеним з питань приватизації – через нечесний та корупційний шлях її проведення, а не через нелюбов до приватної власності.
2. Початкові умови України
Початкові умови для проведення зваженої економічної політики в Україні відразу після набуття нею незалежності були несприятливі. Оле Норґаард в своїй роботі «Економічні інституції та демократична реформа» визначає українську державу як одне з найбільш деформованих соціалістичним пануванням – більшою деформацією відзначалася тільки Білорусь. Підприємства України були монополістичними гігантами, звикли існувати в умовах м’яких бюджетних обмежень та перехресних субсидій, були повністю в державній власності та суттєво залежали від торгівлі з іншими підприємствами радянського союзу. Така економіка не може довго існувати без радянської надбудови та потребує швидкого реформування. Також варто зазначити, що багато інших країн соцблоку, наприклад Польша, почали реформуватись ще у 80х роках та не були навіть близько так інтегровані в економіку СРСР, як була УРСР.
3. Поведінка агента після приватизації
Ключовим елементом ефективності приватизації є поведінка економічних агентів після проведення приватизації.
Після приватизації економічний агент стикається з необхідністю швидко відшкодувати власні витрати на приватизацію та максимізувати прибуток шляхом налагодження діяльності підприємства або шляхом швидкої реалізації її активів.
Якщо власник обирає перший варіант, він стає перед основною проблемою – низькою продуктивністю підприємства. Для вирішення цієї проблеми він може обрати довільну комбінацію з наступних трьох шляхів:
- Збільшення інвестицій задля оновлення основних фондів;
- Зменшення обсягу робочої сили;
- Пошук рентного доходу.
В умовах майже нульових цін початкової приватизації (ціна, що сплатив новий власник в багато разів менша за ціну балансову вартість такого активу), слабкого розвитку фінансового сектору та специфіки нових власників, шлях додаткового інвестування новими власниками фактично ніколи не обирався. Зменшення обсягів робочої сили суттєво стримувалося жорсткістю ринку праці України. Водночас, інституційна слабкість держави призводила до зловживання норм новим власником і систематичної невиплати заробітної плати України. Пошук рентного доходу в умовах все тих же слабких інституцій призводив до корупції та паразитування на проблемах державного управління будь-яким шляхом. За умови, що власник обирає другий варіант, доля підприємства загальновідома і невтішна – від його основних засобів нічого не залишається.
Екстерналії української приватизації [2/3]
Приватизація залишається найбільш неоднозначною з усіх економічних реформ. Специфічне відношення населення до приватизації є характерною ознакою будь-якої країни, де вона відбувалася. Східна Європа (включаючи Україну) тут є особливим випадком, оскільки приватизація є одним з основних елементів політики посткомуністичної трансформації. І хоча її наслідки різні від країни до країни, загалом населення залишається незадоволеним з питань приватизації – через нечесний та корупційний шлях її проведення, а не через нелюбов до приватної власності.
2. Початкові умови України
Початкові умови для проведення зваженої економічної політики в Україні відразу після набуття нею незалежності були несприятливі. Оле Норґаард в своїй роботі «Економічні інституції та демократична реформа» визначає українську державу як одне з найбільш деформованих соціалістичним пануванням – більшою деформацією відзначалася тільки Білорусь. Підприємства України були монополістичними гігантами, звикли існувати в умовах м’яких бюджетних обмежень та перехресних субсидій, були повністю в державній власності та суттєво залежали від торгівлі з іншими підприємствами радянського союзу. Така економіка не може довго існувати без радянської надбудови та потребує швидкого реформування. Також варто зазначити, що багато інших країн соцблоку, наприклад Польша, почали реформуватись ще у 80х роках та не були навіть близько так інтегровані в економіку СРСР, як була УРСР.
3. Поведінка агента після приватизації
Ключовим елементом ефективності приватизації є поведінка економічних агентів після проведення приватизації.
Після приватизації економічний агент стикається з необхідністю швидко відшкодувати власні витрати на приватизацію та максимізувати прибуток шляхом налагодження діяльності підприємства або шляхом швидкої реалізації її активів.
Якщо власник обирає перший варіант, він стає перед основною проблемою – низькою продуктивністю підприємства. Для вирішення цієї проблеми він може обрати довільну комбінацію з наступних трьох шляхів:
- Збільшення інвестицій задля оновлення основних фондів;
- Зменшення обсягу робочої сили;
- Пошук рентного доходу.
В умовах майже нульових цін початкової приватизації (ціна, що сплатив новий власник в багато разів менша за ціну балансову вартість такого активу), слабкого розвитку фінансового сектору та специфіки нових власників, шлях додаткового інвестування новими власниками фактично ніколи не обирався. Зменшення обсягів робочої сили суттєво стримувалося жорсткістю ринку праці України. Водночас, інституційна слабкість держави призводила до зловживання норм новим власником і систематичної невиплати заробітної плати України. Пошук рентного доходу в умовах все тих же слабких інституцій призводив до корупції та паразитування на проблемах державного управління будь-яким шляхом. За умови, що власник обирає другий варіант, доля підприємства загальновідома і невтішна – від його основних засобів нічого не залишається.
Екстерналії української приватизації [2/3]
Telegram
Книги, публікації та статті з суспільних наук
#економіка #книга #економічнаісторія
Оле Норґаард - Економічні інституції та демократична реформа. Порівняльний аналіз посткомуністичних країн
Оле Норґаард - Економічні інституції та демократична реформа. Порівняльний аналіз посткомуністичних країн
Forwarded from Український Наступ | #УкрТг ∆
4. Проблеми реалізації
Початково приватизація відкладалася через високу державну зайнятість та орієнтацію на перезапуск економічних відносин з РФ як на національному так і на рівні окремих підприємств. Оскільки політика м’яких бюджетних обмежень не була відкликана, відкладання приватизації призвело до прискорення інфляції та додаткового накопичення державного боргу.
Фактична реалізація політики призвела до створення монополістичних об’єднань. Це відбулося через відсутність іноземної участі в процесі приватизації, фактичну відсутність фінансового сектору економіки в Україні та зацікавленість держави у збережені монополістичних форм організації. Монополістична та вертикальна форма організації суттєво спрощувала рентоорієнтовану поведінку, яка також заохочувалася державою. Окрім цього, така поведінка ставала фактично безальтернативною в умовах відсутності інвестицій та джерел капіталу. Скорочення персоналу при цьому відбувалося, але поступово.
В умовах стагнуючої державної спроможності, монополістичні об’єднання та їх кінцеві власники змогли досягти значного впливу на формування політики в Україні. Масштаб їх діяльності та важливість національної економіки призводили до постійного врахування їх рентоорієнтованості державою та подальшому сприянню такій поведінці.
Отже, виходячи із даних нам умов, можемо зробити висновок, що принципово краще провести приватизацію було б нереально. Значна деформація економіки, залежність від зовнішніх чинників та відсутність можливостей залучити серйозні інвестиції не дали нам змоги здійснити економічне чудо.
Результати невтішні, але маємо що маємо, як казав один із президентів України. Навряд ми можемо серйозно і комплексно "переглянути" результати приватизації. Скасування просто факту приватизації це постріл не в коліно, а в голову, націоналізація навряд призведе до хоч якогось хорошого результату, оскільки вона не вирішує кореня цієї проблеми. Загалом, одних із можливих інструментів вирішення є Антимонопольний комітет України, котрий треба реформувати аби він дійсно виконував свої функції. Втім, конкретні механізми боротьби з негативними наслідками приватизації тема є доволі обширна і за раз все викласти доволі важко, тому про це ми напишемо іншим разом.
----------------------------------------------------
Якщо у вас є власні питання, які ви хотіли б нам задати, то ви можете з нами зв'язатись в телеграмі через @proponuy_un_bot або ж в Інстаграмі написати ваше питання в дірект. Втім, прохаємо вас не надсилати нам просто спижжені меми, паразитувати на сторонніх меморобах як деякі трибуквенні канали ми не бажаємо.
Екстерналії української приватизації [3/3]
Початково приватизація відкладалася через високу державну зайнятість та орієнтацію на перезапуск економічних відносин з РФ як на національному так і на рівні окремих підприємств. Оскільки політика м’яких бюджетних обмежень не була відкликана, відкладання приватизації призвело до прискорення інфляції та додаткового накопичення державного боргу.
Фактична реалізація політики призвела до створення монополістичних об’єднань. Це відбулося через відсутність іноземної участі в процесі приватизації, фактичну відсутність фінансового сектору економіки в Україні та зацікавленість держави у збережені монополістичних форм організації. Монополістична та вертикальна форма організації суттєво спрощувала рентоорієнтовану поведінку, яка також заохочувалася державою. Окрім цього, така поведінка ставала фактично безальтернативною в умовах відсутності інвестицій та джерел капіталу. Скорочення персоналу при цьому відбувалося, але поступово.
В умовах стагнуючої державної спроможності, монополістичні об’єднання та їх кінцеві власники змогли досягти значного впливу на формування політики в Україні. Масштаб їх діяльності та важливість національної економіки призводили до постійного врахування їх рентоорієнтованості державою та подальшому сприянню такій поведінці.
Отже, виходячи із даних нам умов, можемо зробити висновок, що принципово краще провести приватизацію було б нереально. Значна деформація економіки, залежність від зовнішніх чинників та відсутність можливостей залучити серйозні інвестиції не дали нам змоги здійснити економічне чудо.
Результати невтішні, але маємо що маємо, як казав один із президентів України. Навряд ми можемо серйозно і комплексно "переглянути" результати приватизації. Скасування просто факту приватизації це постріл не в коліно, а в голову, націоналізація навряд призведе до хоч якогось хорошого результату, оскільки вона не вирішує кореня цієї проблеми. Загалом, одних із можливих інструментів вирішення є Антимонопольний комітет України, котрий треба реформувати аби він дійсно виконував свої функції. Втім, конкретні механізми боротьби з негативними наслідками приватизації тема є доволі обширна і за раз все викласти доволі важко, тому про це ми напишемо іншим разом.
----------------------------------------------------
Якщо у вас є власні питання, які ви хотіли б нам задати, то ви можете з нами зв'язатись в телеграмі через @proponuy_un_bot або ж в Інстаграмі написати ваше питання в дірект. Втім, прохаємо вас не надсилати нам просто спижжені меми, паразитувати на сторонніх меморобах як деякі трибуквенні канали ми не бажаємо.
Екстерналії української приватизації [3/3]