Карта цефального індексу американоїдів по Північній та Південній Америках


❏ З праць Егона Фрайгера фон Айкштедта.

#карта

Колір волосся за шкалою Фішера-Саллера

• Світлі відтінки: A-G

• Змішані відтінки: H-K (світло-змішані), L-P (змішані), Q-V (темно-змішані), I-VI (руде)

• Темні відтінки: W-Y

#антропометрія

Основні параметри черепа

• Висота черепа: вимірюється від вушної раковини до склепіння черепа або найвищої його точки.

• Довжина черепа: вимірюється від точки глабелла до точки епістокраніон. <185 мм — мала довжина, 185-200 — середня, 200-220 — велика.

• Ширина черепа: вимірюється між точками еуріон з обох боків черепа. <145 — мала, 145-155 — середня, 155-175 — велика.

• Цефальний індекс: відношення ширини черепа до його довжини. Доліхоцефалія (<77 для чоловіків та <76 для жінок), мезоцефалія (77-81 для чоловіків і 76-83 для жінок), брахіцефалія (>81 для чоловіків і >83 для жінок).

• Висотний індекс: відношення висоти черепа до його довжини. Гіпсікранія (>75), ортокранія (70-75), хамекранія (<70).

#антропометрія

Готентотський фартук – збільшені в розмірах малі статеві губи. Расова ознака коїдів.

#антропометрія

Швейцарський мандрівник Віктор Елленберг у своїй книзі «Трагічний кінець бушменів» (М., 1956) також підкреслював: «До відмінних рис фізичної будови бушменів відноситься і те, що penis у них постійно перебуває в стані напіверекції. Ця властива бушменській расі особливість відображена на численних бушменських наскельних зображеннях». Карл Лінней у своїй класифікації рас взагалі визначив бушменів та готтентотів як «однояйцевих». Крім того, у обох цих племінних груп у 80% випадків спостерігається недорозвинутість мошонки. Егон Фрайгерр фон Ейкштедт на додачу до цього розробив свою власну систему класифікації рас за формою жіночих грудей, за кутом нахилу піхви, а також за розмірами та системою підвіски чоловічих статевих органів. Він вказував: «Величина члена у негроїдів – про яку можна судити тільки при його неактивному стані – відзначалася вже в давнину і породжувала забобонні уявлення про сексуальну могутність негрів, що не виглядає чимось особливим на тлі їхньої загальної невтомності, зумовленої іншим расово-фізіологічним ритмом. Щоправда, такі великі члени мають лише африканські негроїди, меланезійці цим похвалитися не можуть. У монголоїдів член менше, ніж у європеоїдів, але є і внутрішньо-расові відмінності: у корейців член більше, ніж у японців, а співвідношення величин голівки члена зворотне».

❏ Володимир Борисович Авдєєв, «Расологія. Наука про спадкові якості людей»

#антропометрія

Гігантські примати та Снігова Людина

В 1930-их Ральф фон Кьонігсвальд, який віднайшов першу щелепу людини-мавпи на Яві та деяких людей, яких ще треба описати, відвідав китайські аптеки деяких міст Сходу в пошуках викопних зубів. Століттями китайці використовували зуби викопних тварин для лікування хвороб, вони вірили, що подріблені залишки великих, сильних та потужних тварин дають мужність, силу та хоробрість. Їхні ліки від зубного болю – подріблені зуби. Із тисячі зубів, що фон Кенігсвальд знайшов у Гонконгу, шість особливо цікавих.

Вони схожі на людські за формою, але в шість разів більші за об’ємом, порівняно із зубами живих людей. Між опушками коренів, обгризених печерними дикобразами, була виявлена ​​подрібнена жовта земля, яка розповіла йому, що зуби прийшли з печер поблизу ущелин Янцзи. Він назвав тварину, якій належали зуби, Гігантопітек – гігантська мавпа. Протягом багатьох років деякі палеонтологи вважали, що Гігантопітек був предком людини, але наприкінці 1950-их років китайські вчені знайшли три щелепи цієї тварини, яка була незвичайною мавпою. Воно жило в плейстоцені – занадто пізно, щоб бути нашим предком.

Ще більш відома і казкова тварина – Єті, або Снігова Людина. Його сліди були знайдені в снігу та багні в Гімалаях, а повідомлення про нього відносяться навіть до півночі, аж до Монголії. Очевидці описували його як високого, двоногого, коричнево-жовтого, гривастого, з великою мордою та великими зубами. Кілька експедицій до Непалу та радянської Середньої Азії не змогли знайти цю невловиму тварину, численні сліди якої поки що унікальні. Навіть якщо виявиться, що це примат, це, швидше за все, вцілілий Гігантопітек, ніж австралопітек.

❏ Карлтон Стівенс Кун, «Історія людства: від першої людини до первісної культури і далі»

#криптозоологія

«Безсумнівно, мова йде про окрему гілку європеоїдів, а не уламок однієї з європейських расових груп, адже айни не мають прямої схожості з жодною іншою європейською расою. Вони є примітивнішими за будь-яку іншу європейську расу, включно з лаппідами. Тим не менш, зв'язок не є повністю відсутнім. До прикладу, серед селян на землях Росії присутні представники типу Айну, що мають дещо менш виражені характерні айнам примітивні риси у рисах волосся, будові обличчя та формі носа, проте айнуїдні елементи проявляються також і у вищих (тобто культуроносних) прошарках суспільства у східноєвропейському просторі, де зазвичай переважають нордійські та туранські елементи. Класичним прикладом такого явища є Толстой (див. рис. 168). Показовим є те, що подібні поєднання типів спостерігаються як у далекосхідних, так і в близькосхідних прикордонних та перехідних расах європеоїдів. Межу між ними утворюють поширені серед народів Сибіру айнуїдні типи.»

❏ З праці Егона Фрайгера фон Айкштедта «Расознавство та расова історія людства»

«Я розумію переконання в тому, що негри і взагалі всі дикуни суть напівчоловіки, спроможні говорити й бути землеробами та ремісниками, але не Платонами й Аристотелями, не Ньютонами й Кеплерами. Вони протягом багатьох тисячоліть перебували в дотику з повними людьми [з єгиптянами], але залишилися тими, чим були до сотворення Адама, тобто істотами половинчатими, звище призначеними становити собою перехід від безсловесних мавп до мірноглаголивої людини».

❏ Преосвященний Порфирій (Успенський), Єпископ Чигиринський, вікарій Київської Митрополії у 1865-1877 роках, «Книга буття мого», III том.