Цей тиждень - просто парад емоцій. В лютому-березні був страх. Далі - прийняття, сум апатія. Зараз же, українські військові, зі словами "ми повертаємося", витягують народ з дофамінової ями.

Останні 3 дні я не можу відволіктися від телефону більше, ніж на 10 хвилин. Новини про звільнення населених пунктів, відео зустрічі наших військових з мешканцями деокупованих селищ викликають сльози радості. І я настільки переповнений емоціями, що не можу зв'язати і двох слів. Максимум одне: "дякую".

Я розумію, що війна на цьому не закінчена. Кожного дня помирають наші брати і сестри. І ми не маємо права їх забути. Проте, цей історичний тиждень лиш переконав мене, що нас очікує світле майбутнє. І воно не за горами.

З
С
У