Панство та панянство ! Сьогодні, 0 20:00, як і обіцяли, ми проведемо благодійну лекцію "електронні петиції в Україні".

Розповімо:
1) Що таке петиція?
2) як вона працює?
3) кому її можна подавати?
4) правила розгляду петицій
5) нормативна база, що регулює електронні петиції: її недоліки та позитивні моменти

Також, звичайно ж можна поставити будь-які питання стосовно теми.

Нагадуємо, що лекція відбудеться в аудіоформаті у нашому чаті

Початок за 10 хвилин

Починаємо

Посилання - https://news.1rj.ru/str/+Jny2W1vxLtgwNDA6

Запис лекції

Також в коментарях пізніше скинемо корисні посилання

А ми нагадуємо, що проводимо збір для наших захисників з 24 ОШБ "Айдар!

⚡Ультраправий погляд на новини і не тільки!
Розносимо в щепки: ліваків, елгебетешників, соросят, вату і вишивату, сіоністів і їх адептів!

Долучайся, будь в авангарді Війська Римлян☦️🦅
https://news.1rj.ru/str/newKons
https://news.1rj.ru/str/newKons
https://news.1rj.ru/str/newKons

Корисні посилання , які знадобляться , якщо будете працювати з петиціями:

Навчальний курс про "електронну демократію" - https://osvita.diia.gov.ua/courses/e-democracy

Закон України "Про звернення громадян" - https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80

Петиції до КабМіну - https://petition.kmu.gov.ua/

Петиції ВРУ - https://itd.rada.gov.ua/services/Petitions?aname=published

Петиції Президенту - https://petition.president.gov.ua/

P.S.
Хай хоч хтось заікнеться про лекторів. Не я їх обирав, але сам курс норм. Вчиться використовувати наявні інструменти у будь кого.

Я рідко з таким ділюсь, але це найкраще що я читала.
Людина яка це писала явно витратила дуже багато часу, сподіваюсь усі журналісти будуть такі.

Кидаю, щоб оцінили як все гарно

https://svidomi.in.ua/page/spartak_subbota#block_17

«Це зробили громадяни країни, яка зараз очолює раду безпеки ООН» - більш влучного нагадування я за цей час не бачила.

І тут не лише про конкретне відео з вбивством українського військовослужбовця (яке ми публікувати не будемо, хоча я абсолютно незгодна, що треба ховати голову в пісок і тікати від шокуючого контенту, але у кожного своя межа витривалості психіки). Це вперше? Ні. Це якось завадило роісі головувати в ООН? Теж ні. Чи треба підняти це питання в ООН? Так (хоча скоріш за все буде ігнор і щось на кшталт «ну ми тоже нє зналі што такоє праісходіт» або просто вказівка, наче то фейк).

Аналогічні випадки відбуваються ще з 2014 року. Чомусь вони набули резонансу тільки зараз. Багато публікацій зі згадками, що людей катували і вбивали різноманітними методами з’явилися аж сьогодні. Чому? Бо всім було все одно?

Таке враження наче людей просто ніхто довгий час не слухав, коли вони намагалися показати, донести до інших, з чим ми маємо справу і що станеться далі. Допоки все не стало надто очевидно. І все одно народ кожного разу ніби прозріває. Він шокований. Згадує, що от у нас війна, ми досі в небезпеці, треба щось робити.

Нехай фронт уже не настільки динамічний, як минулого року, але це все було зроблено титанічними зусиллями наших захисників. Тільки завдяки цьому багато хто зараз має змогу знову працювати, облаштовувати своє життя, зрештою – ходити до психолога і відновлюватися від пережитого стресу вже, а не колись там.

За таких умов людина призабуває про подразники, але вони повертаються раз за разом, щоб нагадати де ми і що відбувається. І погляньте, відео ще з минулого літа. А тепер спробуйте здогадатись, скільки таких випадків залишились поза увагою. Про скільки ми не знаємо. Щодо скількох відсутні відео та свідки. Про скільки ми не дізнаємося взагалі ніколи. Від скількох людей не залишилося взагалі нічого і ми їх ніколи не знайдемо, бо всі сліди їх життя буквально згоріли.

Добре подумайте, щоб сповна відчути реальність, у якій ми живемо і яка ще може дотягтися до кожного з нас, якщо ми про неї забудемо. Напевно, вас злякають ці думки. Зрештою, вони ніяк не можуть бути комфортними. Можливо, вони шокують чи навіть викличуть паніку.

І як же це правильно й водночас неправильно.

Така війна не мала відбутися в Європі у 21 столітті й, водночас, вона була неминучою.

Звірства, згвалтування, жорстокість не могли залишитися непокараними й, водночас, не могли бути покарані.

Право сильного не могло панувати в умовах декларування миру та справедливості й, водночас, мир та справедливість не могли бути в кращих інтересах сильних, які диктують право.

Однак наша війна – це те, на що кожен українець, незалежно від місця проживання має дивитись, не відводячи погляду. Ніколи не забувати і нікому не прощати.

До речі, як би хтось не намагався вберегти свою і чужу психіку в такі моменти, а вплив усе одно буде.

Можливо, щойно мобілізовані, травмовані, вразливі тощо - не побачать сам вміст, але і з тексту вони розуміють, що відбулося. Так чи інакше мозок це звізуалізує.

Тому, мені здається, що півміри не працюють і єдине, що тут може допомогти - це якраз таки тренування психіки. Не в сенсі, що треба звикнути до таких подій. Навпаки, до них звикати не можна, вони і повинні шокувати. Однак, реакцією на них має бути не страх, завмирання чи деструктивна ненависть (коли людина просто сердиться, але не робить нічого корисного).

Вважаю, що таке потрібно саме переживати і раціоналізувати, а результати переживання - включати у свою буденність: регулярні донати на ЗСУ, волонтерство, просування корисних для держави ініціатив, відстоювання інтересів України на всіх рівнях і, власно, долучення до лав армії. Смерть, якщо захоче - наздожене де завгодно, але, нехай хтось і не погодиться, смерть в боротьбі куди краще смерті у втечі

Друзі, ми нагадуємо , що найкраще конвертувати вашу лють ви можете шляхом донату на допомогу нашим бійцям

Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/5e8Wi2gezv