Потім хтось цю задачу буде студентам на вирішення давати

Заходять якось прибулець 1, прибулець 2 та прибулець 3 в бар і підпалюють його.

Встановіть підсудність прубульців

Є ще питання, а яких норм ми маємо дотримуватися щодо них? Від цього залежить, що з ними взагалі робити після виявлення. І чи треба їх кудись везти. Якщо так, то куди: у відділок для встановлення особи чи в притулок для тварин чи взагалі в оранжерею?

То їхні проблеми. Треба думати як компенсацію стягнути в разі чого. І тут на користь приходить ст. 2 Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду завдану космічними об'єктами

Запускаюча держава несе абсолютну відповідальність за виплату компенсації за шкоду, завдану його космічним об'єктом на поверхні землі або повітряному судну в польоті.

Щоправда, вони її не ратифікували і дипломатичних каналів теж нема...

А потім вони дізнаються, що таке корупція

Ще самі навчать

Досить на сьогодні інтернету, час писати наукову роботу на цю тему

Подивіться що у нас в Житомирі є. Неопізнаний державний орган🤩

Трохи по звітності за збір

Мені у бот написала дівчина з проханням. Думаю це прохання адресоване не до мене, а до нашої з Вами спільноті. Дівчину я не знаю, ніколи не чув, але хочу допомогти дитині у боротьбі за пам'ять свого батька. Хочу, щоб дитина вірила у людей попри всю жорстокість світу зараз. Розумію, що багато імен Героїв, яких я не знаю, трагедій сімей, які подібні до історії дівчини. Знаю ситуацію з подібними петиціями. Але відмовити дівчині не зміг...

Якщо пройти повз одне горе/прохання сьогодні, то пізніше пройдеш повз тисячі подібних. Так я думаю... І неважливо, присвоєння це почесного звання Герою сьогодні чи просто шана тисячам вічно живим Героям завтра. Для мене будь-яка людина, яка боронить свою землю - Герой.

Публікую текст-звернення дівчини до Вас без будь-яких змін.

"Добрий день, вибачте, що турбую. Хотіла попросити вас запостити до себе на канал петицію про присвоєння Героя України моєму татові, якщо вам не буде важко. мій тато загинув наприкінці лютого в Бахмуті, служив з 2014-го року. спочатку був в 11 батальйоні, потім в 54, а згодом в 93, в лавах якого і загинув. 
Мій тато ніколи не хвастався своїми нагородами та здобутками, але дуже хотів, щоб держава його поважала за те, що він робить. він віддав Україні все, що міг, все, що мав. він соромився, коли я, дитиною, в школі розповідала, що мій тато — Герой. соромився, але йому було приємно. тому я хочу закарбувати пам'ять про нього будь-якими способами. і петиція — те, що зараз мене мотивує прокидатися. я хочу, щоб його пам'ятали. він заслужив.

Навіть якщо не вийде отримати Героя, я буду знати, що ті люди, які підписали петицію — вже знають про мого тата. і що їх багато. це гріє душу.

Ось петиція: https://petition.president.gov.ua/petition/185278 Дякую"

Більшість обрала допис про «Галичину». Розчарую вас (або ні): всі теми, що були в опитуванні будуть опубліковані.

Оскільки ми канал радше юридичний, ніж історичний, то історичної довідки про дивізію тут не буде. Буде значно краще, якщо ви знайдете книги Романа Пономаренка, який сильно заглиблюється в тему. Неодноразово було вказано, що чоловіки, які вступали до лав дивізії «Галичина», за деякими винятками, не мали стосунку ні до нацизму, ні до боротьби за Райх, а реальною метою вступу було отримання військового навчання, бойового досвіду, зброї, які було неможливо отримати в умовах підпілля. Після відходу за межі історичних територій України – дивізія постійно переформатовувалась, переназивалась, а після поразки Німеччини у війні, українці відійшли в окупаційні зони західних країн. Відповідно до інформації з доступних джерел, вони були вірними саме Україні, були приведені до присяги їй на вірність і домагалися асоціації з Україною, а не якою-небудь іншою державою.

Однак, за відсутності достатньо сильного лоббі + наявності пропаганди совка, майже ніхто не асоціював цю дивізію з Україною, а саме з прихильниками нацизму.

Далі - від імені адмінші. І щоб не бути голослівною, додам такий пруф з домашнього складу документів

Осьо власне сама історія

Моя родина складалася з великої кількості таких людей, що в різні часи зазнавали переслідування: пластуни (один із засновників, зокрема), бійці УСС, воїни УПА, священослужителі (один з яких був розстріляний, а інший – депортований через відмову переходити в сталінську червону церкву), культурні і громадські діячі.

Був і боєць дивізії СС «Галичина». Він, щоправда, не покидав територію України, був поранений під Бродами. Його доставили до найближчого села, де надали допомогу і потім передали до УПА. Мені здається, це свідчить про дві речі:

1. Між дивізією та УПА не було ворожнечі, вони явно були пов’язані. Отже, в УПА знали, що мотивація вступу в дивізію була проукраїнською, а не пронімецькою. Дивізійники, щоправда, не бачили майбутнього в УПА, як і бійці УПА не бачили майбутнього в дивізії (в принципі, обоє мали рацію і помилялись водночас – адже зрештою, робили всій внесок в українську сучасність)

2. Між місцевим населенням і бійцями дивізії теж не було ворожнечі. Місцеві не надають добровільну допомогу кому-попало, у той час в регіоні відбувався хаос, який не сприяє тому, щоб над селянами хтось стояв і примушував (+ з переказу, вони свідомо рятували людину саме як свого воїна, а не ворожого). Це показує, що селяни бачили своїх хлопців, а не представників чи захисників окупаційної влади.

3. Після повернення хлопець жив нормальним життям, не було якогось неприйняття з боку інших місцевих, що ще раз доводить відсутність ворожнечі.

При цьому, комунікація була дуже добре налагоджена, бо відповідно до того, що мені вдалося дізнатися – про людину знали. Знали де вона, що з нею, переміщення відбувалося з допомогою цивільних, які були в курсі, де людину залишити, кому передати, щоб з нею все було в порядку. І сім’я теж була обізнана щодо того, що відбувається.

Здогадаєтеся, хто не був обізнаний щодо всієї цеї історії? Я не була. До 2021 року. Дізналася, коли сказала бабусі, що планую піти на марш до річниці створення дивізії «Галичина», який потім набув надзвичайного розголосу, про який говорили на рівні Президента, який засудили посли деяких країн, а на організаторів склали адмінпротоколи.
Мені і раніше доводилося знаходити вдома документи, про які було «не прийнято» говорити, бо вони стосувалися людей, наявність яких в часи совка і проросійського вектору України могла зробити проблем. Того року, в пошуках інформації, я вперше зустрілася з частиною родини, якої ніколи до цього не бачила і навіть не знала, що вона існує.

Так ніби на частину історії було накладено табу (а так і було). Про ветеранів дивізії прихильно ставилася тільки невелика частка суспільства, яку донедавна було прийнято називати радикалами. Хоча самі бійці радикалами у свій час не вважалися.

І це якась дичина. У складі червоної армії було близько 6 млн українців. Серед них були ті, хто воював за Україну, сподіваючись потім вихопити щось з перемоги? Напевно що так. Серед них були ті, хто воював за совок і був проти незалежної України? Напевно що так. Чи були серед них причетні до реалізації Голодомору або насилля над населенням? Можливо. Чи складали радянські бійці присягу Україні чи українському народу? Ні. Однак в усіх законах записана купа пільг для ветеранів радянської армії, героїв срср, іноді, навіть там, де нема згадки про героїв теперішньої війни.

Так яка різниця була між цими людьми, окрім покриття позитивною або негативною пропагандою?

Мем створено за участю причетних до піхоти

Хоч уже й вечір, але вітаємо всіх причетних з Днем піхоти!

Про цей рід військ є багато мемів, але ми всі розуміємо, що це все з розряду «мем смішний – ситуація…» самі знаєте.

Це люди, які часто терплять голод, холод, спеку, нестачу води та/або їжі, мокнуть під дощем, барахтаються по коліна, а то й по пояс в багнюці, набираються кліщів, їх кусають комарі і всякі інші надокучливі комахи… На них всюди чекає купа небезпек не лише прямо пов’язаних з ворогом.

Це люди, без яких було б неможливе закріплення на старих чи нових позиціях, ведення бою в населених пунктах, де маневреність та можливість застосування деякої техніки – обмежена.

Це також люди, відео яких можна побачити в мережі, коли піхота пересувається і знаходить тварин, що потрапили у пастку або постраждали від війни і визволяє їх або навіть забирає до себе.

Піхота, безперечно - вразливий рід військ: це люди доволі важкої долі і важкої справи, але, водночас, це, безсумнівно, люди великого серця і великої відваги.

Тож, вітаємо з професійним святом і нехай завжди прикриває своя арта та авіація❤️

Спробуємо трохи прояснити щодо ведення війни відповідно до права. Для початку уявіть собі війну, в якій ніхто не порушує правил:

1. Ніякої забороненої зброї (хімічна та біологічна повністю заборонені. На ядерку не накладено абсолютної заборони)
2. Удари тільки по військових об’єктах
3. Максимальний захист цивільних (якомога менше смертей цивільних, мінімальні обмеження їх прав у випадку окупації, захист цивільних об’єктів, недопущення цивільних до участі в бойових діях)
4. Обережне ставлення до комбатантів (зведення кількості смертей до мінімуму, у разі полону – забезпечення дотримання прав)
5. Збереження довкілля, природних ресурсів і культурної спадщини
6. Відсутність зловживань (використання нечесних технік ведення війни)

❓За що може розпочатися така "правильна" війна (ресурси, ідею, територію тощо)?

❓Чи може такий спосіб ведення війни призвести до перемоги котроїсь зі сторін?

❓Якщо може, то за яким критерієм можна потенційно передбачити переможця (більша кількість снарядів/більший ресурс комбатантів/більша кількість військових об’єктів/потужність дозволеної міжнародним правом зброї/більша територія тощо)?

Ще трохи звітності

Підтримати: https://send.monobank.ua/jar/5e8Wi2gezv
4441114459857957