Друзі, ви тільки уявіть!

Цей песик з Баришівки і загубився аж 2 місяці тому. Його власники вчора вночі побачили пост і відразу набрали мене, зі сльозами у голосі вибачаюсь, що так пізно. Звати його Пушок. Тільки що за ним приїхали і ви тільки подивіться, як він радіє!

І радісно, що він повернувся у сім'ю, і сумно, бо самі вже так звикли до нього. 💔

Хвилинку уваги, шановне панство!

Ініціатива щодо створення ради громадського контролю при МКІП. 

Для чого треба РГК?
- контроль за витратами бюджетних коштів
- інформування громадськості
- залучення громадськості до дискусії з питань, що становлять суспільний інтерес
(Список невичерпний)

Знаходиться на стадії петиції, яку пропонуємо підписати тут

Куди ділася безсовісна адмінша?

Сподіваюся, вибачите мені таке тимчасове зникнення, давно чекала можливості. Адмінша вирішила, що їй мало в житті пригод і пішла в соло-походи в гори та практикувати анархо-примітивізм. Ну тобто пішла з порожнім рюкзаком))

Ото я вам не раджу так робити. Адмінша пішла на цей крок не тому що вона дуже прокачана, обходила гори вздовж і впоперек, все вміє і знає, а просто, бо їй так схотілося. Пані та панове підписники, не повторюйте, домовились?

Я вам скажу пару речей, які спробувала на практиці.

1.  Не лізьте в зарослі борщівника. Навіть якщо ви дуже впевнені в собі. Так, адмінша пізнавала світ і пізнала опік борщівником. Це дуже боляче, це поганий досвід, це -100000/10. І це ще не сильний і не великий опік, бо все ж таки намагалася пройти обережно, так що можна порівняти з чимось на кшталт вилитої гарячої олії. Не підходьте до борщівника і все на тому. Інші рослини теж можуть подарувати цікавий досвід, наприклад – подерти одяг і шкіру.
2.  Якщо написано: «обережно, у лісі змії», то це значить, що у лісі змії. Якщо нема такої таблички – то це про відсутність людей, а не про відсутність змій. Ні, мене не кусала змія, бо я дивлюся куди йду, але коли відійшла десь так на годину від цивілізації – почала дуже тривожитись від думки, що якщо отут зараз мене вкусить якась гадюка, то я ні не зможу отримати допомогу, ні не встигну до неї дійти.
3.  Якщо прогноз погоди каже, що буде тепло – це ще не значить, що буде тепло: може бути нестерпно спекотно або нестерпно мокро від випадкової неочікуваної грози. О так, як можете здогадатися – я пішла без дощовика. Як можете логічно вивести – мене залило. Не можу сказати, що це дуже новий досвід, бо заливало мене не один раз і не тільки дощем, але все ж топати в долину в мокрому одязі + з мокрим рюкзаком – не надто комфортно. А поки я спускалась – стало нестерпно жарко, сіла обсохнути і майже зловила чи то тепловий, чи то сонячний удар (суть така, що почало паморочитись в голові, темніти в очах і загалом нудити). Оскільки це мені теж уже доводилося багато разів переживати, то і цього разу розібралася.
4.  Їжа і вода. Напевно, ви скажете, що щоб піти в соло-похід без їжі і води – треба бути геть відбитим. Напевно, ви будете праві, але десь так зазвичай і відбувається. Я знайшла чорниці, але чорниць було менше, ніж очікувалося. Я знайшла малину та ожину, але вони не дозріли. Я не знайшла джерело, ходила і хотіла пити. Це мало б змусити повернутися додому, але … не той випадок.
5.  Якщо ви думаєте, що диких тварин – немає, то це ще не значить, що їх справді немає. Мої улюблені друзі – кабанчики (в принципі, вони йдуть, якщо шуміти, але шум може привернути увагу когось ще), цього разу я їх не зустрічала. Були тільки всякі дрібні лісові звірі на кшталт зайців і білок. Однак я вам чесно скажу, навіть вогнепал ще не гарантуватиме вам виживання від зустрічі, наприклад, з ведмедем, так що в Карпатах треба на це зважати.

І бонус, я пішла туди без аптечки))

Як я вже якось казала: «не почуваюся людиною, яка майже завершила повну вищу освіту, почуваюся людиною, яка дивом пройшла природній відбір»

Сподіваюся, ви зрозуміли, що так робити не треба. Тим більш, якщо ви не маєте ніякого досвіду і знань про гори. 

Щоправда, це не означає, що мій досвід був негативним. Насправді, я передбачала, що так буде. Більш того, я знала: що саме з того, що я роблю – погана ідея. Просто вперто продовжувала її втілювати.

Мені навіть сподобалося (особливо сподобалося, шо не вмерла). Не сказала б, що від цього відкрились якісь «вічні істини» і «секрети космосу», однак було безсумнівно цікаво.

Уже зовсім скоро повернуся з серйознішими статтями, але поки я наробила карпатських записок. Кидати на основний канал здалося офтопом, але за бажання можете переглянути дописи тут.

Що сталося з адміном і де його пости, історія замовчує

По законопроєкту реєстраційний номер 8225 від 24.11.2022

Цей проект уже породив велику кількість різних чуток. Дехто каже, що це спосіб реквізувати землю в народу України для того, щоб передати її у власність іноземців. Інші кажуть - це передача надлишкових повноважень державі, оскільки обмежує право власності. Треті ж виправдовують це все необхідністю швидко повернути землі, які знаходяться на т.о. територіях в чиїйсь власності за російським законодавством.

Але чи це дійсно так?

Наочно про те, що я мала на увазі в статті про фактчекінг і штучний інтелект 🌚

Якщо хтось з вас є в Чернігові і бажає допомогти

🩸"Центр крові у Чернігові сьогодні відкритий. Запрошуємо всіх, хто має бажання допомогти пораненим. Працюватимемо близько до 17:00".

За інформацією Чернігівського обласного центру крові.

Пам’ятаєте, взимку була масштабна кампанія проти законопроекту про посилення відповідальності військовослужбовців?

Той законопроект ухвалили і підписали, він став чинним законом.

А тепер дивіться перелік новин:
1. У Києві чоловік підпалив 12 авто для ЗСУ. Йому загрожує від 3 до 10 років позбавлення волі.
2. Голосіївський суд Києва випустив під заставу двох із трьох чоловіків, які вбили військовослужбовця
3. СБУ затримала «тилових командирів», які присвоїли собі 14млн з бойових виплат. Їм загрожує до 8 років позбавлення волі.
4. 23-річний хлопець створив фейковий телеграм канал для збору коштів нібито для ЗСУ (насправді для привласнення). Підозра за ч.3 ст. 190 КК, яка передбачає штраф від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років
5. Військового засудили до 5 років позбавлення волі за те, що він спізнився з відпустки на 11 днів

Сюди можна було б додати і більше прикладів. Звісно, я не буду виправдовувати те, що можна не приходити з відпустки, але здається, що щось тут явно на так і не схоже, щоб спекуляції з волонтеркою, знищення та присвоєння майна військових було ідентичним по тяжкості, до спізнення з відпустки (на жаль, іноді трапляються помилки в самих документах або стройова не дає досить часу на реабілітацію).

Принцип пропорційності, схоже, вийшов з чату🤔

Московія – не Європа.

Розташованість Московії в Європі – величезна ілюзія, що не дає правильно її оцінити, адже кордон Європи по Уралу – новомодний винахід московитів; до того Європа тисячоліттями закінчувалась по Азовському морю і Дону (враховуючи, що Європа та Азія – один материк, то кордон проводиться загалом не лише за географією, а й за цивілізацією).
Московія найбільше захотіла стати частиною Європи в петербурзький період. Тоді Петро І наказав збудувати нове місто (фортецю) – Санкт-Петербург, і перенести туди столицю. Звичайно, що збудувати за європейськими зразками.

Щоб приховати цю незручну правду вип’ятили шмат чужої, нашої історії – історії Руси. А деякі князівства, які належали колись Русі були знищені Московією, а населення загеноцидене.

Завжди вважалося, що західний кордон Європи закінчувався на Русі (скоріше за все малося на увазі про Малу Русь, а не про її колонії), то й зараз видно, що на схід від України – не цивілізація, а ті ж дикі племена і та сама Орда.

Руське Відродження➕

На додачу до списку ще осьо. Суд відправив під варту без можливості внесення застави підозрюваних в замасі на вбивство в.о. голови податкової - Євгена Сокура.
Не засуджую таке рішення саме по собі, але засуджую в порівнянні з тим, що вбивць військових відпускають під заставу або не можуть навіть провести розслідування нормально, поки анонімні анонімуси скидають дружині загиблого 18 000 грн як "компенсацію".

Я люблю ідею правосуддя, але не люблю реалізацію правосуддя, в межах якої немає сталої практики, все здійснюється вибірково, а часто ще й з ігноруванням здорового глузду.

З Днем державного прапора!

Державний прапор - це просто тканина, яка ідеально підходить для того, щоб зробити "патріотичну" футболку, сукню, штани, труси чи ще який елемент одягу.

Державний прапор - це не поєднання кольорів, яке буде чудово виглядати на паркані, брудному під'їзді або смітнику (звідки взялася тема розфарбовувати смітнику в синьо-жовтий - неясно)

Державний прапор - це прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої - синього кольору, нижньої - жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3. Державний прапор затверджений Постановою ВРУ від 28 січня 1992 року та щодо виготовлення якого є свій спеціальний Порядок.

Це те, що є на формі наших бійців і кожного дня, вже не один рік, просочується кров'ю. Те, що люди під окупацією ховають в банки і закопують, щоб окупант не знайшов і не знищив. Те, що першим з'являється на найвищих та найважливіших точках щойно звільнених населених пунктів. Те, чим маркують БПЛА, які атакують територію ворога, забираючи в нього почуття безпеки. Те, що несе в собі наше минуле, теперішнє та майбутнє.

Це співвідношення кольорів, яке навіть не будучи стандартизованим - викликає у ворога страх, ненависть, бажання замалювати, здерти, знищити тут і зараз. Він бачить в цьому уособлення нас.

Державний прапор пов'язаний з Україною та українцями набагато тісніше, ніж може здатися. Він - відображення нашого сміливого духу та готовності усіма силами наближати перемогу. Він - наше прагнення до мирного життя, щасливої української родини та прагнення захистити життя та дитинство кожної української дитини. Він символізує нашу міць, незламність та велич. Він - це те, що надає надію.

І прийде той день, коли наш стяг гордо замайорить над кожним українським містом та селом. І всі ми будемо пам’ятати про те, яку ціну заплатили за це. І ніколи й не подумаємо це зрадити.

Побічні ефекти від фактчекінгу частина 1

Не можу з вами не поділитися. Все ж є певний стаж у цій сфері, бо все, чим я займаюся тісно пов’язане з необхідністю надавати правдиву інформацію. Не перевіриш справжність новини? Не перевіриш формулювання закону? Не перевіриш чинність документу? Не перевіриш весь повністю текст законопроекту з порівняльною таблицею, пояснювальною запискою, висновками експертів, якщо такі є і будь-якими додатковими документами які йдуть в картці законопроекту?

Отримаєш погану оцінку, нижчі шанси на працевлаштування, а якщо вже працюєш – можна отримати догану, залишитися без премії, взагалі вилетіти з роботи. Все серйозно.

Канал я всіма силами намагаюся вести за тими ж правилами. Якщо я розумію, що не можу подати достовірну інфу, то стараюся її або не подавати, або подавати з ремаркою, що це інформація з джерела, котре не можу перевірити (вище є приклади цього).

Я знаю, що на шляху пошуку реальної інформації стоїть нереальна купа перешкод. Це ІПСО, чорний піар, свідомі маніпуляції, емоційні маніпуляції, штучний інтелект… Щоб вибрати оту от правду – треба сто разів зламати голову. Щоб проаналізувати – ще сто.

Надмірне споживання фактчекінгу може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Тут не буде заклику не перевіряти інформацію, навпаки – це дуже необхідно та актуально завжди.

Водночас, варто зважати на індивідуальні можливості. Наприклад, якщо вив же прям не можете нормально сприймати інформацію, то ніяким фактчекінгом ви не займетеся. Це буде витрата часу в нікуди.

Я вже тут писала, що аби інформація мала сенс – її треба могти сприйняти. Якщо ви не в стані, то просто будете перебивати факти гострими або фоновими емоціями, які у вас зараз є.

А це передбачає, що в людини, попри колосальні можливості її мозку, насправді обмежена здатність сприймати певну кількість інформації впродовж проміжку часу. Коли цей ліміт перевищується – починається або неперебірливе сприйняття будь-якого контенту, або побічні ефекти.

Розповім тільки про те, з чим мала справу.