Що ж, продовжимо за рівність і права людини (тм). Вважаю, що лізти в особисті стосунки людей, щоб вони відповідали якомусь стандарту – не варто. Є дуже багато видів і форм взаємодії.

Навіть в умовах окремо взятої пари чоловіка і жінки, у них можуть бути стосунки від жорсткого домінування чоловіка до жорсткого домінування жінки. Питання лише в добровільності. Привіт, тема домашнього насильства, ми будемо розглядати тебе не однобоко.

Для цього нам потрібно згадати про рівність ваги слова, про яку було сказано в першій частині. Якщо до вас звертається людина і каже, що з неї знущаються або роблять щось небезпечне, то сприйми ці слова серйозно (але без емоційного включення). У мене самої багато разів була ситуація, коли потрібно було звернутися по реальну допомогу, але всім було начхати або взагалі на словах – підтримка і розуміння, а за спиною – намагання задавити.

Одна з причин чого я погано чую і чого думала, що проблеми зі слухом апріорі визначають мене як людину, що заслуговує гіршого ставлення. Панове підписники, які сказали, що це не так, сподіваюся, ви це читаєте, бо я вам вдячна.

Єдине що, не розглядайте «серйозне ставлення» як якусь підставу втрутитися і почати когось захищати. Думаю, не треба пояснювати, що сказане може бути неправдою або правдою з елементом маніпуляції. Тому варто спитати людину, а що конкретно вона хоче, крім як висловитись.

Я бачила кілька випадків з публічним розголошенням домашнього насильства. Вони мають дуже сумнівний результат: багато шуму, ескалація, в розборки втягується багато людей (які взагалі не в темі), купа емоцій і т.д. Якщо розголошенням займається людина, яка реально стала жертвою, то вона отримує ще додатковий стрес, оскільки кожен пхається зі своєю думкою, яка варіюється від повної підтримки і до «хайпуєш, плєсєнь?». Ну а далі – психолог, антидепресанти і т.д.

Індивідуальне, але серйозне сприйняття в цьому плані виглядає краще та реалістичніше, бо задача – вирішити проблему з найменшою витратою ресурсів і за найменшу кількість кроків. Взагалі, багато з нас звикли ставитися до новин про домашнє насильство легковажно і навіть дещо скептично («самі розберуться»), але я вважаю цю тему недооціненою. Ця тема постійно спливає у стрічках новин, те, що на насильство дивляться крізь пальці - призводить до публічного розголошення, а публічне розголошення тягне зміну суспільної думки і збільшує психологічну прірву між чоловіками і жінками (напр. жінки уникають стосунків з чоловіками, чоловіки сприймаються як вороги). А це все впливає опосередковано і на демографію.

Зрештою, навіть якщо ми маємо справу з брехливим звинуваченням – буде краще, якщо це розкриється, ніж ви (і, скоріш за все – багато інших людей) помилково вважатимете когось негідником. Якби справи щодо домашнього насильства вирішувались раціонально і послідовно – нікому б і не спало на думку хайпувати на цьому.

До речі, у цій статті тема насильства зумисне подається без прив’язки до статі. Якщо жінка приходить і каже, що чоловік її б’є, то це точно те саме, що і навпаки. Так, чоловік зазвичай сильніше, так, він в більшості випадків здатен знерухомити жінку, але не кожен вважає це морально допустимим (і правильно) плюс ми іноді недооцінюємо жінок з сокирами. Ну тобто мені здається, що жінка може нанести чоловіку не менше шкоди, ніж чоловік жінці і єдиний спосіб все це діло порішати – це бути відкритим до людини поки справа не дійшла до кривавих розборок і здатним надати спокійну зважену реакцію.

Випадки насильства в сім’ї призначені для вирішення проблеми, а не для клікбейтних новин в мережі. Не бачу проблем, щоб жінки і чоловіки користувалися в цьому плані однаковим захистом. І це все не про гуманізм, а звичайну раціональність.

Ви тойво, не дивуйтесь, що постів нема, скоро будуть. Обоє адмінів проходили іспит, який, схоже, був згенерований державною установою «Науково-методичний центр вищої та фахової передвищої освіти» за допомогою чату жпт або його аналогу. Інакше пояснити цей набір слів складно. Особливо, коли у фабулі справи особи, "А" і "Б", а в запитаннях починає фігурувати особа "В", "К", "Д" і т.д. Коли я думала про реформу освіти, то трохи не таке уявляла))

Статті на цей канал пишуться вручну на основі аналізу поки живою адміншею, тож вимагають дещо більше часу😅

Сьогодні поговоримо про питання, в контексті якого часто критикується статева рівність, а саме – про демографію. Демографічна катастрофа викликає серйозні побоювання в українців. І це нормально, щонайменше тому, що для чого ми зараз відстоюємо власну державу у війні з найбільшою країною світу, якщо через 20-30 років вона все одно буде поглинута і припинить своє існування через зникнення української нації як такої. Україна без українців – не Україна.

Крім зазначення самого факту катастрофи, люди намагаються віднайти її причини. Однак все зводиться до простого: жінки не бажають народжувати, а примусити їх – незаконно. Чому жінки не хочуть народжувати? У кожного своє пояснення: нестабільність, відсутність економічних умов, необхідність працювати, страх залишитися самою з дитиною, страх насильства з боку чоловіка, недовіра до медицини, страх вагітності, відповідальності тощо. При чому причини комплементарні. У випадку зникнення однієї з них, може виявитися інша.

Тому можна зробити висновок, що виходить, жінки погані і вся проблема демографії в тому, що вони мають право і можливість відмовитися від материнства. Жінки можуть навчатися, працювати і їм не потрібен посередник між ними та грошима. Ці можливості також впливають на вибір партнерів. Жінка, яка має стабільну хорошу роботу, висококваліфікована – зазвичай знає собі ціну і не погоджується на аби що. Водночас не кожен чоловік зацікавлений у жінці, котра потенційно успішніша за нього або просто не бажатиме докладати зусиль для побудови стосунків (дати грошей, похвалити зачіску, зайнятися сексом – нескладно, інша справа – постійно підтримувати емоційний контакт та цікавість). Запити чоловіків теж змінюються: зазвичай вони не хочуть «сіру мишку», їм треба щось цікаве і таке, чим можна похвалитись, показати (інакше привіт послуги ескорту).

Все це робить тривалі стосунки дуже складною штукою.

Як вирішення питання в суспільстві пропонуються навіть такі заходи як позбавлення жінок всіх прав, виключення їх з публічного простору та примус народжувати. Звісно, реалізацію цього уявити складно.
Насправді, у світі є успішні кейси скорочення прав жінок – Іран, Афганістан. В ООН і феміністичних організаціях щось там сказали про стурбованість, але нічого більше. Схоже на те, що якщо чоловіки забажають, то зможуть забрати всі права жінок і нічого їм за це не буде (позаяк у чоловіків теж можуть забрати всі права і теж багато хто стерпить).

Однак мені здається неправильним ставити демографію як єдину мету. Нас цікавить не лише збільшення кількості населення, але й зростання людського потенціалу. Умовно – жінці не треба бути зашуганою дурочкою, щоб народжувати.

У наш час технологічний прогрес уже досягнув того рівня розвитку, щоб поєднувати материнство з роботою та навчанням. Онлайн формат, купа безкоштовних курсів дозволяють отримувати знання та гроші, не виходячи з дому. Можна заробляти навіть на самому материнстві: показувати лайфхаки, пропагувати свідомий підхід, проводити курси тощо (таке вже є, але недостатньо популярне).

Фактично, умови для поєднання народження дітей з кар’єрою – уже є. Державі слід було б звернути на це увагу в розмовах про демографію. Тут питання в тому, що у масовій «передовій» культурі сформовано хибне уявлення про жінку з дітьми як «маму двох ангелочків», у якої після цих двох ангелочків нічого в житті не відбувалося.

Хоча це далеко не так. Навіть навпаки, батьки, у яких життя не завершилося дитиною мають вищі шанси виростити повноцінного здорового члена суспільства.

Загальнодержавні програми свідомого материнства/батьківства, які чомусь асоціюються з авторитаризмом, при правильному підході є далеко не найгіршою ідеєю, а можливо, навіть шляхом до покращення стосунків між статями загалом.

Буває, що мовчання здатне сказати більше, ніж будь-які слова.
 
Цієї неділі, 1 жовтня, Україна вперше відзначить у нову дату день своїх захисників і захисниць. Усіх, хто бʼється заради держави. Усіх, хто додає сили Україні. Усіх, хто віддав своє життя заради України.
 
І цієї неділі вперше вся Україна на хвилину зупиниться, щоб мовчанням вшанувати подвиг наших людей, які загинули, захищаючи нашу державу та українців.
Хай це стане нашою новою традицією.
 
9:00. Неділя. 1 жовтня. Центральні площі та вулиці українських міст. Хвилина шани. Хвилина мовчання. Та вічність памʼяті про наших полеглих захисників і захисниць.
 
🇺🇦🇺🇦🇺🇦
 
UNITED24Media

Сьогодні ми вперше зустрічаємо День Захисників та Захисниць України 1 жовтня.

Мабуть, не вистачить жодних слів, щоб сказати, що вони значать для всіх нас. Ті, хто зупиняють орду на Сході. Ті, чиїми діяннями пишається кожен з нас і на прикладі кого ми будемо виховувати прийдешні покоління українців. Ті, завдяки кому ми можемо називати себе українцями і знати, що у нас є майбутнє.

Кожного дня наші герої ризикують своїми життями та докладають надлюдських сил для зупинення ворога. Багато хто вже поклав своє життя за цю велику справу. Втім, пам’ять про них буде жити, допоки битиметься серце останнього українця, бо наш обов’язок у тому, щоб передавати цю мудрість.

Зупиністься хоч на хвилину сьогодні. Не говоріть нічогою Подумайте, якими зусиллями ми ще тут. Виразіть свою повагу до наших Захисників. Підтримайте їх.

Ми щиро вітаємо наших підписників з числа захисників нашої держави. Ми вдячні Вам ❤️

З Днем Захисників і Захисниць України!

Я вважаю, що немає кращої пошани для тих Захисників та Захисниць, які в строю й активно виборюють право України на існування, ніж допомогти ефективно виконувати задачі.

Тож давайте доб'ємо 3ОШБ збір на Мавік. Там 7 000 залишилося, майже нічого, а закрити необхідно.

🔗Посилання на банку
https://send.monobank.ua/jar/6KuuNQ1Naq

💳Номер картки банки
5375 4112 0759 7555

З вас донат+репост

До речі, в контексті демографії згадала б ще одну річ, яка для України нині дуже актуальна. У нас уже є і, на жаль, продовжує зростати група жінок, що втратили чоловіків/коханих. Є і чоловіки, що втратили дружин, але поки це радше одиничні випадки.

Так от, що робити з жінками, котрі бажали створити сім’ю з конкретним чоловіком, але він загинув? Примусити до стосунків з іншим чоловіком заради покращення демографічної ситуації? Спонукати до цього, проводити «психологічне відновлення», спрямоване на те, щоб жінка замість туги за попереднім партнером, знайшла нового. Та чи не буде це аморально як щодо жінки, так і щодо пам’яті чоловіка?

Хто б міг подумати, що досвід ведення телеграм каналу буде корисним для влаштування на роботу і надаватиме компетенцій.

Зворотня сторона: робота перешкоджає веденню телеграм каналу🌚

Оскільки я вчуся і працюю з дуже дивними джерелами і скоро буду мати справу з ще дивнішими (на кшталт наукових робіт щодо практикування вікканства в збройних силах США. Навіть не знала, що таке є і чому), то в мене кожного дня якесь державно-юридичне відкриття.

Ну от наприклад, я дізналася, що Комітет з питань економічного розвитку має свій тг і до сьогоднішнього ранку люди займалися відносно регулярним постингом для аудиторії в 4 підписники.

А трохи пізніше пригоріло з трактування фрази, що «про правителя народ має знати тільки те що він існує» в контексті нібито він має уникати народу ну і, відповідно, із засудженням ізоляції влади від народу. Здавалося б це взагалі неактуально в наш час, коли вищі посадові особи держави постійно десь маячать. В тому значенні – звісно, так. Але що якщо реальне значення: той хто займає важливе становище – має працювати, а не тусуватися чорт знає де і з ким в комендантську годину?

Робота може передбачати публічні заходи, але суть така, що саме результати праці мають говорити за людину, а не зовнішній вигляд (і понти). Навіть якщо мова про роботу, яка перш за все включає виступи та навички оратора - вони теж не на порожньому місці з'являються, а мають бути результатом певного процесу вивчення та аналізу.

Там до речі 3ОШБ отримала Мавік, на який ми збирали. Завтра буде звіт.

Це була хвилинка хаосу

ЗВІТУЄМОСЬ

Збір на Mavic 3 Pro — закрито ✅
Дрон викуплений, прибув до хлопців на передок і вже завтра полетить на перше бойове завдання.

Радісний "Вікіпедія" передає вам всім привіт, щиро дякує за допомогу та закликає донатити ще, адже тільки так ми можемо наблизити перемогу — всі разом 🤝

Друзі, ви неймовірно круті, працюємо далі 😎

Дружнє нагадування. Адмінша підписала, підпишіть і ви. Жовтий будинок на Подолі - зло

Яка жесть. В селі в мирний час числилась 501 людина. Скоріш за все, той магазин був одним з небагатьох (якщо не єдиним) місцем, де люди могли провести час😢

UPD: в закладі відбувався поминальний обід за односельцем. Знаючи, як відбуваються похорони в селах - там з кожної сім'ї, напевно хтось був

Сподіваюся вам за вихідні зробити розбір закону, за який мене недавно питали. Стосується змін до КК щодо нового виду покарання – пробаційного нагляду. І ще продовжити статті, думаю їх потім згрупувати, адже тема широка.

Але поки що вдалося пограти в гру: «Знайди відмінності між законопроектами» (або ж «законодавчий спам»). Це коли один суб’єкт подання пропонує законопроект, а від іншого прилітає одразу 5 законопроектів протилежного змісту у різних варіаціях, деякі з яких відрізняються лише одним словом. Для особливо зацікавлених – законопроекти від 10016 до 10016-5, вони купою. Поки не визначила своє ставлення до цього, бо з одного боку така кількість законопроектів з одного питання – це якесь ламання мізків, але з іншого їх суть в тому, щоб представити різні варіанти (одним законопроектом це зробити не можна) і потім відхилити зайві