Між іншим - звітуємо :)

Все вже на місці і використовується☺️

Зараз я ще аналіз результатів опитувалки зроблю щоб було ліпше. Це десь часу до Нового року займе, бо можу засісти за аналіз відповідей + ресьорч тільки на вихідних. Там буде багато дописів, з візуальним контентом, тому потім організуємо це посиланнями в один загальний для полегшення навігації

Сьогодні наткнулась в інсті на допис на тему дискредитації волонтерства в Україні як явища. Знаєте, оці от коментарі від людей типу, що волонтери забирають половину грошів собі, тусуються в оливі, а то й камуфлі, понтуються поздками на фронт і т.д. (поїздки на фронт складно назвати понтами, бо це солідни ризик вмерти. Вважаю, нам всім би не завадило іноді пригадувати як виглядає фронт. Це освіжає сприйняття реальності)

З негативного - на жаль, шахрайство це така штука, що існує давно, вона не винайдена в Україні і не є наслідком війни. Це дуже болісно б'є по волонтерській спільноті. Зокрема тому, у русні є важіль впливу на наше суспільство у вигляді вербування або створення фейкових "волонтерів" котрих потім розкривають на наводках і розкраданні. Іноді шахраями виявляються навіть знайому люди і це дуже лякає. Узагальнення також веде до того, що люди підозрюють у шахрайстві взагалі будь-яких волонтерів, а не лише тих, що не можуть підтвердити свій статус та збори (нас якось звинуватили в шахрайстві, бо людина була впевнена, що податкової більше не існує в Україні, а її функції тепер виконує БЕБ🫠).

Минулого року ми намагалися просунути петицію про зміни у підході до встановлення покарання за шахрайство. Тобто виділити шахрайство під виглядом волонтерства в окрему частину статті КК України або навіть як окрему статтю, оскільки за своєю суттю воно несе більше шкоди для суспільства (погодьтеся є різниця між скамером, що дзвонить вам типу "з банку" о 3 ночі і тим, що імітує збір на потреби підрозділу). На жаль, та петиція не пройшла. Можна спробувати ще раз, але як працює демократія, ми, чесно не розібрались, у нас не набирається 25к підписів.

З чим я категорично не погоджуюсь так це з позиціонуванням волонтерства як "понтів". Це, насправді, складне заняття, бо треба вигадувати, як все організувати, щоб збір закрився і щоб це сталося поки ще потрібно (у нас, на жаль, є досвід того, що збір закривався після загибелі запитувачів і це абсолютно паршиве відчуття, бо здається, що це твоя провина).

Не можу сказати за всіх, але для мене волонтерка це як постійне заняття. Сьогодні 1000 днів повномасштабки або 3 926 днів війни від 2014 року, але я сприймала цю війну як неминучу і невідворотну ще задовго до цього. У мене є досвід роздачі чаю/кави/канапок на Помаранчевій революції, є аналогічний досвід з Революції Гідності, одразу після того з'явились знайомі, котрі відправились на фронт і ми з батьками збирали та передавали їм речі (тоді це в основному була снаряга і медицина). Самостійно ми з адміном почали волонтерити у 21 році. І я рада цим займатись. Ну типу, я не чую, зараз майже зовсім, я не змогла (принаймні поки) бути корисна у ролі бійця, але я не хочу займати позицію байдужості. Окей, я не оформлюю інвалідність, бо мені не потрібні виплати від держави. Засейвила держбюджет на пару тищ грн в місяць. Офіційно працюю і сплачую податки. Ух економічний фронт. Закидую із зп на свої і чужі збори. Уже краще. Займаюсь не лише збором коштів, але й інішими видами допомоги (обмін контактами, "знайди тих людей, що знають людей", юридичні консультації, іноді матеріальна допомога, котра не фінансова). Найс. Але цього мало. Я можу зробити більше. Чому ж мені відмовлятись? Умовно кажучи, я готова цим займатись нескінченну кількість часу.

Дуже шкода що через дії окремих осіб, інформаційні вкиди та загальний рівень недовіри людей одне до одного, страждає репутація усієї групи і знижується обсяг допомоги по зборах. Треба щось з цим робити, напевно🤔

В ідеалі, насправді, у нас не мало бути волонтерів як окремої групи цивільних, бо допомагати армії різною мірою і різними способами повинні були б усі. Відтак не було б такого, що одні сердяться на інших, що вони роблять "недостатньо", а ті у відповідь заявляють, що активність - це понти

Пацани і пацанеси, а шо такий кіпіш через повідомлення про можливий обстріл від посольства США у Києві? Нашо тоді держава старається і повідомляє про повітряні тривоги в усі інші дні?🤔

Перемогу не просто чекають. Її виборюють, перемагаючи монстрів.

@AFUStratCom

Чому ВРУ не пише про вихід S.T.A.L.K.E.R.? Уже грають чи шо?

🎮Виступ в Раді в привітання випуску S.T.A.L.K.E.R. 2: Серце Чорнобиля

🤘🎸Ось він який, культурний Рамштайн)))))

О, це все ж сталось😁

Розумного контенту більше немає. Є думка про те, що нам дуже пощастило, що при замерзанні і випаданні з неба, вода (зазвичай) перетворюється на сніг, а не на крижані голки

Ага, вивчай, аналізуй, старайся над контентом, а вам лише б поржунькати

А шо нам робити? Життя й так бентежне. Якщо не ржунькати взагалі, то і вмерти можна

21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи – згадує дві українські революції, вшановує те, які українці насправді. Сьогодні ж наш божевільний сусід вкотре показав, який він насправді і як він зневажає і гідність, і свободу, і взагалі життя людей. І як він боїться.

Боїться настільки, що застосовує вже нові ракети. І шукає по світу, де б ще знайти зброю: то в Ірані, то в Північній Кореї. Сьогодні була нова російська ракета. Всі характеристики – швидкість, висота – міжконтинентальної балістичної. Зараз тривають експертизи. Очевидно, що Путін використовує Україну як полігон. Очевидно, що Путін боїться, коли поруч з ним просто є нормальне життя. Коли люди просто мають гідність. Коли країна просто хоче бути і має право бути незалежною.

Путін робить усе що завгодно, тільки б не дати сусіду вирватися з його рук. І я дякую всім українцям, усім українкам, які захищають Україну від цього зла – стійко, хоробро, міцно. Гідно. Це одне з головних слів про Україну – гідність. І це слово, яке, мабуть, уже ніколи не скажуть про Росію.

Я не експерт у видах і характеристиках ракет, далі ніж теоретичне інфо зі статей в інтернетах. Але в мене інша спеціалізація у військово-політичних справах. Подивіться, як росія постійно посуває межі дозволеного. Вчора Британія заявляла, що в разі застосування МБР - буде відповідь по росії. Хмхммх, а якщо це не спричинить рознос половини міста? Будете відповідати навіть якщо в результаті ракета опиниться в полі? А якщо її зіб'є українське ППО? Ну, сам факт же не рахується?
Або як було з хімічною зброєю. Багато країн заявили, що на це буде жорстка відповідь. Однак, коли було локальне застосування - всі заігнорили. Ну, це ж не всю країну потравили. Ну це ж не прям самий ядовий газ. Нюанси, розумієте?
"Застосування ядерки проти України спричинить жорстку відповідь". росія одразу: "хм, а якщо в поле? А якщо так, щоб не було масових жертв? Тоді теж відповісте?"
Таким чином розширюється сфера впливу, перелік дозволених засобів. Це психологічний вплив. Він змушує тих, хто обіцяв жорсткі дії, сумніватися у їх виправданості, бо не настали наслідки, які вони собі науявляли. Таким чином жахливе стає "нормальнмм", злочин стає "проступком", відбувається психологічна легалізація події. І коли ворог реально йобне так як хотів і тим, чим хотів - йому не зможуть належно відповісти, бо "а де ж ви раніше були, коли я вперше це робив?"

🌾Колись дідо розповідав мені, що село його діда голод оминув

Не тому, що його там не було. Пра-прадід знаходив припаси (що не цікавили комуняк), непомолоті зернята з солом'яних дахів, тощо. Ставало ще гірше - доводилося вигадувати і далі, щоб родина та село могли вижити.

Водночас, була ще одна історія.

Голодні та виснажені люди попрямували на працю в іншу область (як можна зрозуміти - на московщину). Їм дали їжу, от тільки від голоду - так накинулися на їжу, що організм не витримав і вони померли.

Знаєте, дуже багато страшних історій про укрїнаські голодомори....

Але їх об'єднує одне - ЇХ ПРОСТО НЕ МАЛО БУТИ. Не мало бути 1921-1923, ні 1932-1933, ні 1946-1947. І їх і не було б, якби ми б мали власну державу.

🕯Сьогодні о 16:00 запалимо ж свічки пам'яті на кожному вікні. В пам'ять про всіх, хто не пережив страшного голоду...