💰 Хочу допомогти збору відкривши дружню банку, але побоююсь, що податкова зацікавиться цими грошима?
🤔 Чи можуть вважати це доходом і змусити платити податки?
Якщо такі думки стримують від відкриття банки, розбираємо, як усе працює насправді:

1️⃣ Гроші не йдуть на особисту картку
Дружня банка Monobank – це не особистий рахунок конкретної людини. Гроші відразу потрапляють на загальний баланс, а не як "дохід" тим, хто відкрив дружню банку.

2️⃣ Податкова не бачить це як прибуток
Якщо гроші не надходять на особистий рахунок організатора, то податкова не розглядає їх як особистий дохід. Тобто, фактично, це інструмент поширення збору де важливою складовою є саме ваш авторитет в аудиторії. Ви бачите свій результат, але гроші йдуть напряму в загальну банку (і вона відображається при донатах на дружню)

3️⃣ Прецедентів штрафів немає
На сьогодні немає жодного випадку, коли б податкова вимагала сплатити податки з коштів з дружньої банки. Бо це не дохід – це цільові збори.

4️⃣Це офіційний банківський інструмент
Monobank сам зацікавлений у тому, щоб збори працювали легально та безпечно. Вони давно впровадили цей механізм і ніяких проблем з ним немає і у нас не виникало. Для додаткового убезпечення можете дізнатись у волонтера, чи він має офіційну реєстрацію як волонтер (у реєстрі волонтерів, що ведеться державою), оскільки рахунки для зборів можуть відкриватись і людьми з-поза реєстру. Однак, навіть у такому разі - відповідальність за збір та отримані кошти лежить на власникові основної банки. Єдиний варіант притягнення до відповідальності (але ми таких кейсів не знаходили) - це якщо збір шахрайський і людина, що брала банку знала про це. Базовий фактчекінг, про який ми писали раніше - допоможе від цього вберегтися.

🚀 Висновок: Якщо боїтеся податкової – можете видихнути. Ніяких ризиків немає, а кошти дійсно йдуть туди, куди треба без ризиків для вас.
💙 Долучайтеся до зборів, адже страшно не відкрити збір.
Також підготували для вас презентацію. яку прикріпляємо до цього допису

Панове, слухайте, таке питання назріло. Хочу сходити на якийсь вишкіл, але не знаю куди можна, щоб не заважати. З недавнього часу взагалі не чую більше, а якщо на вишколи не ходити, то всі набуті раніше скіли мене покинуть. Так як з України не планую нікуди рухатись - хотілось би їх приберегти.

Якщо знаєте, куди можна себе приткнути - киньте в коменти, будь ласка

Колись дуже давно, ще до 22 року, я сюди кидала допис про те, що держава – це певною мірою живий організм.

Щонайменше – вона буквально являє собою сукупність живих організмів (себто людей). З юридичної точки зору, держава – це адміністративний апарат, але що він таке – як не люди? Буквально вся система і всі закони містять у собі певну частку людського суб’єктивізму, демонструють як ми сприймаємо реальність. Умовно, у законодавстві та способі врядування України є нюанси, яких немає у законодавстві ані територіально, ані ментально наближених країн.

Водночас, доволі цікаво спостерігати за інтуїтивним зв’язком та уособленням держави. В останні дні це доволі яскраво проявилось. У людини є така особливість – що її мозок здатен «оживляти» неживі предмети, групувати складні процеси в один предмет, а також уявляти себе як когось іншого.

Наприклад, якщо ми бачимо іншу людину в якійсь життєвій ситуації, то чисто інтуїтивно можемо здогадатись, як вона почувається, однак, окрім цього, свідомість може принаймні частково ототожнити нас із цією людиною.

На тлі обговорень висловлювань Трампа щодо Зеленського згадався вислів другого, що «кожен з нас – президент». Власне, сьогодні вдалося поспостерігати, що люди реагували на слова у бік Зеленського як на особисту образу і втручання у свій приватний простір. І це насправді не є погано. Ми чисто підсвідомо ідентифікуємо це не як приватну агресію, а як публічну. Бачимо випад не особисто в бік Президента як людини, але в бік Президента як символічного уособлення держави (хто не знав, з правової точки зору посада Президента, окрім практичних функцій, має також символічну, але за нормальних умов, населення насправді рідко це помічає. Тому, до речі, середній рівень підтримки - це доволі нормальний показник, який вказує, що Президент не встановлює "культ лідера", ані не робить критичних помилок, тобто людям умовно "норм"). Певною мірою ми це відчуваємо як атаку на нашу особисту позицію, адже справді багато українців поділяють думку, що не можна погоджуватись на мир на аби-яких умовах. У нас є спільний досвід і розуміння того, що росія насправді не хоче миру, тому навіть коли хтось каже у бік Президента, що «Україна мала три роки, щоб домовитись», ми розуміємо, що це стосується багатьох з нас.

Звісно, це так само працює і в зворотній бік, наприклад, коли ми кажемо, що держава корумпована, то теж перш за все дивимось на найвищу посаду, а вже тоді на умовну сусідку, що занесла за свого сина хабар, щоб йому інвалідність дали. Було десь навіть опитування чи дослідження (вже точно не пригадаю), про те, що близько половини українців вважають Президента так чи інакше відповідальним за корупцію (з юридичної точки зору відповідальність несуть конкретно ті особи, що беруть/дають хабар, ну і НАЗК мала б стежити).

Однак ми бачимо певну людину як уособлення держави і це є подвійне сприйняття. Ми можемо як надавати системі інших якостей через своє ставлення до ключової особи, так і надавати людині непритаманних їй якостей через ставлення до системи.

Тобто чисто технічно, коли населення бачить лідера як хорошу людину – воно має схильність оцінювати систему та зміни у ній більш позитивно. Якщо ж лідер здається поганою людиною – навпаки. Навіть якщо ми виступаємо проти конкретного лідера, то це теж є психологічною реакцією, що ми більше не можемо співставляти його дії зі своїм колективним світобаченням, однак, коли відбувається заміна еліт – група усе одно знаходить нове уособлення для своєї позиції. При цьому ми не відчуваємо всього цього щодо лідера «не своєї» групи.

Виходить, що держава – це також психологічна екосистема (а можливо, значення цього психологічного зв’язку навіть недооцінене, зважаючи на те, що деякі держави продовжують існувати незважаючи на скрутне економічне становище).

Теоретично – це не добре і не погано, але вирішила поділитись спостереженням, хоча воно вийшло трошки складне.

Ще думаю, що ми можемо ідентифікувати цей «егрегор» держави також через предмети та явища, бо по-суті, способом комунікації може бути майже що завгодно.

От погляньмо, ми вважаємо наявність води, електрики, зв’язку, тепла (взимку) як щось само собою зрозуміле. Відсутність якогось з цих компонентів у тилових населених пунктах сприймається як «не норма». Взагалі, я досить стара, щоб пам’ятати, як у моєму населеному пункті подавали воду через день, а теплу – раз на тиждень, зовнішнього освітлення не було, а опалення кожен сам для себе забезпечував, тому теперішні умови, які забезпечуються навіть в умовах повномасштабної війни сприймаються як дуже навіть велике досягнення.

Водночас, за цими, здавалося б, базовими речами стоять дуже значні і дуже комплексні зусилля.
Взяти до прикладу електрику:
- Експлуатація генеруючих потужностей
- Ремонт
- Експлуатація системи розподілу
- Її ремонт
- Експлуатація базових об’єктів (стовпи, ЛЕПи, проводка у вас домця)
- Їх ремонт/заміна
- Енергонагляд
- Вдосконалення (енергоефективні рішення)
- Законодавча складова (закони, постанови ВРУ)
- Підзаконна складова (рішення Уряду, Міненерго, НКРЕКП тощо)
- Дипломатичні зусилля (збільшення імпорту, доставка обладнання)
- Управління і регуляція (технічні, тобто стеження за умовним станом енергосистеми)
- Фізичний захист (укріплення, РЕБи, ППО)

Список неповний.

Усе з цього потребує різних фахівців (та ж електростанція це не тільки спеціалісти у машинній залі, але також бухгалтери, які дивляться що там по фінзвітності, та юристи, які по судах бігають). Тобто це є і залучення фахівців із суміжних галузей. А якщо брати зовсім глобально, то буквально кожна людина здійснює на цю систему вплив. Навіть ті, хто не має вдома електрики та ті, хто має власну генерацію. Наприклад, користувачі фактично відповідальні за те, чи в них у квартирі з проводкою все ок і чи вони не користуються електрикою вдома у нераціональний спосіб. Може здатись, що це лише про економію світла, але ні, наприклад, поведінка користувача може впливати на строк зношування обладнання. Строк фактичної експлуатації, до речі, може бути дуже значний, маю досвід взаємодії з проводкою, якій 120 років і вона ніколи не зазнавала заміни (а ще це демонстрація еволюційного розвитку системи, адже навіть попри весь технологічний процес, ця проводка не стала несумісною з новими технологіями).

Власне це я до чого. Неживі предмети або явища також можуть бути уособленням чогось більшого. За рукотворними речима, які прийнято називати «штучними» або «неприродними» також знаходяться люди. І ми це усвідомлюємо, навіть якщо не звітуємося самі собі. Хочете ще один наочний приклад? Політика “Made in Ukraine”: ми знаємо, що за певними товарами стоять люди, яких ми ідентифікуємо як «своїх», котрі заслуговують особливої підтримки. Точно те саме – бойкотування: якщо ми знаємо, що за певним товаром стоять виробничі потужності ворога – можемо свідомо відмовитись від придбання (зараз у нас є заборони на імпорт, але до 22 року було доволі актуально).

Вбачається, що зв’язків і способів комунікації між людьми є значно більше, ніж здається. Якщо, звісно, вміти їх бачити.

Два слова про емоційні "помиральні ями".

Якщо ви здатні подумати, що хочете лягти у "помиральну яму" - значить ще не час. Виходить, у вас ще є сили, щоб емоційно реагувати і вам не байдуже на реальність, якою б вона не була або не здавалась. Якщо б час настав - ви б просто там опинились, можливо, навіть не усвідомивши, як таке сталось.

Так шо живьом😁

Небесна Сотня. Герої, які загинули, захищаючи свободу, гідність, право нашої держави вільно обирати своє майбутнє. Самопожертва, що нагадує нам про ціну самовизначення.

Вічна шана Героям Небесної Сотні!

Поділюся з вами ще роздумами про такий спосіб комунікації як гроші.

У традиційному розумінні гроші не є засобом комунікації, вони є засобом обігу, мірилом вартості, засобом нагромадження багатства, засобом платежу, - і, насправді у дуже багатьох випадках – вони саме цими функціями і обмежуються.

Але, схоже, не завжди

Участь у зборах спонукала подивитись трохи глибше. З відповідей на опитувалку про волонтерство для сил оборони стало помітно, що причини донатити – різні, але якраз об’єднавчим фактором є сам факт здійснення донату.

Тоді я вирішила влізти ще далі і ось що вийшло:

- По-суті, коли ви кидаєте донат на збір – то не просто робите внесок у власну та колективну безпеку, але й долучаєтесь до спільноти. І на підтвердження того, що ви все ще належите до неї – робите чергові донати навіть якщо це 1-2 грн. Більш того, донати можуть стати першим кроком до глибшої участі у суспільному житті (наприклад, якщо ви виграєте щось у розіграші – з вами обов’язково зв’яжуться і новий контакт зберігається).
- Комунікативну функцію грошам може надати сама людина. Наприклад, ви фінансово підтримуєте певну ініціативу або продукт. Для підтвердження своєї зацікавленості – здійснюєте регулярні внески, купуєте продукцію, вкладаєте інвестицію тощо. Таким чином відбувається не просто обіг фінансів, а більш глибока взаємодія. Вкладаючи цей ресурс ви доєднуєтесь до групи і наче кажете: «я знаходжусь тут і поділяю ваші цінності» - навіть якщо фізично перебуваєте далеко від отримувачів коштів.
- Підтримка ГО, партій, благодійних ініціатив також демонструє, як через гроші відбувається комунікація. Людина може бути елементарно – зайнята, не мати досить часу на фактичну участь у житті групи, якій симпатизує, однак фінансові транзакції демонструють її подальшу зацікавленість і можуть давати різні плюшки, на кшталт місця у чатику спонсорів (де можуть бути корисні штуки та пропозиції з подальшого розвитку/взаємодії)
- За фінансовими транзакціями можна відстежити комунікацію між людьми навіть якщо немає юридичного зв’язку.
- У приватному житті це може виражатись у надсиланні грошей для демонстрації прихильності (ага, саме ті випадки, коли один партнер надсилає іншому грошів, щоб показати, що турбується).

І цікаво що людина насправді може відрізнити ситуації, коли гроші виконують комунікативну функцію і коли НЕ виконують. Це відбувається за аналогією з мовленням. Людина говорить, тоді, коли хоче сказати – вона має мету: вплив на отримувача інформації (примушування до відповіді – окрема тема, але тут також ідеться про мету: сказати щось для того щоб примус припинився).
Транзакція з метою комунікації передбачає, що сама людина сприймає ці гроші як вияв лояльності. Ми психологічно розрізняємо донати, придбання продукції у локального виробника та купівлю в мас-маркеті.

Відтак, у світі, де час став обмеженим ресурсом – люди навчились використовувати фінанси як спосіб зв’язку та об’єднання спільноти.

Для чого я це кажу: щоб ми могли задуматись над цим і зробити процес більш усвідомленим, бо сам концепт не є поганим. Спілкування за допомогою грошей не є "бездушним", якщо ви вкладаєте у нього значення. Наприклад, я не можу нормально спілкуватись з людьми вживу (ну тобто можу говорити, але не можу слухати) і фінанси допомагають частково заповнити прогалини, оскільки люди можуть бачити, що я все ще існую і поділяю цінності їх діяльності.

Вірогідно, найближчим часом буде більше постингу статей ніж зазвичай, бо адмінша нарешті дописала перший том книги (а звичка писати 5-15 сторінок в день нікуди не зникла). Тепер у мене є 570 сторінок концентрованого тексту. Залишилось це все поредагувати, розібратись з видавничими нюансами, візуальним оформленням...а потім написати ще два таких томи😀
Принаймні тепер ми знаємо, що маючи фул тайм роботу можна написати такий обсяг за трохи більш як півроку

Є таке не дуже добре передчуття, що до укладання угод з США зараз треба ставитись з обережністю і сприймати їх за аналогією з угодами з рф. Питання чисто у ставленні. росія, укладаючи угоди з Україною наперед знала, що буде ними зловживати та порушувати, тому що особисте ставлення до України та українців – негативне. Якщо принаймні влада США має особисту неприязнь до України, то вона буде зловживати угодою про рідкоземельні метали (та іншими угодами, до яких зможе примусити), навіть якщо сам текст виглядає відповідним до права.

Звичайно, сподіваємось, що щось зміниться, або я десь помиляюсь (бо населення і журналісти в Штатах зараз стараються), але поки так, бо реалізацією угоди навряд чи будуть займатись середньостатистичні громадяни США.

Про те, що накипіло


План такий: всовуєм Донні ідею що ідеальний варік мирного врегулювання - це включити Україну як штат. вступаєм як штат. Номінуєм свого кандидата від демократів. У нас буде десь 30-55 виборщиків. Просуваєм українця президентом США. Вимагаєм в рашки повернути територію. Переносимо столицю США в Київ.


???

Профіт

Ага, значить вам опівнічна шиза адміна більше паст розумних заходить

Ну то будем знати як впарювати розумні ідеї

Опівнічна? Я ще й полуденної можу навалити у відповідь. Народний супутник, який збиває супутники до старлінків у разі відключення. Якщо не нам, то нікому 😁

До слова, з правової точки зору, погроза відключити старлінки, є елементом примусу і може ставити під сумнів правомірність якої б то не було угоди. Крім того, це схоже на шантаж і посягання на суверенітет, оскільки може призвести до реальної зміни обстановки на фронті та загибелі більшої кількості людей саме з українського боку.

У січні 22 року, коли росія застосовувала щодо України шантаж - Україна зверталась до міжнародних інституцій. Звісно, повномасштабна війна все одно почалась, але це було засвідченням того, що Україна бачить, що відбувається, не хоче на це погоджуватись і публічно показує, що відбувається щось неправомірне

Звісно, на агресивну риторику хочеться і відповісти агресивно, але водночас ми можемо зробити це через правові механізми, щоб це принаймні звучало солідніше (в документах подаються деталі "що саме відбувається", котрі можна перевірити, тобто це менш голослівно, ніж сказати "собі попогрожуй")

Теоретично, відсутність таких юридичних дій, може свідчити про те, що ситуація не така паршива, як здається з промов

Дозвольте пояснити момент, що турбує у самій можливості укладення ресурсної угоди. росія пропонує сша доступ до копалин на т.о. територіях України. Це значить, що у сша насправді не буде мотивації захищати решту території від окупації. Чому? Бо вони передбачатимуть, що захоплення усієї території не означатиме втрати доступу, чи навіть припинення виплат. росія уже мала досвід викачування з української території ресурсу (зерна) та його експорту попри загибель людей (так це про Голодомор)

А ще, мені здається, що ті гроші, які чомусь треба буде повертати штатам, забиратимуть у нас ресурс на подальше фінансування та розвиток  оборонки

В коментах надали інфо, що угода мала б не дуже високу ефективність. Додам посилання на статтю. Аніскільки не заперечуватиму висловленому. Проблема в тому, що якщо угода не виконуватиметься або виконуватиметься погано на думку штатів - у них тим паче не буде інтересу захищати Україну від повторного нападу росії

Можливо, з попередніх дописів у вас могло скластись враження, що ми тут агітуємо проти будь-яких угод зі штатами.

Ні.

Об’єктивно, поточне становище не дозволяє Україні легко перетворювати союзників на ворогів, навіть якщо вони роблять щось таке щодо неї. Втім, «інтерес» - це дуже погана гарантія. Інтереси з’являються, змінюються і зникають. Юристи все ж послуговуються більш серйозними механізмами забезпечення дії договорів та угод, аніж просто інтерес.

Зацікавлений в ресурсах =/= зацікавлений в Україні. Ресурси вони просто є в конкретному місці землі і байдуже, хто власник цеї землі. У нас забирали ядерку свого часу, бо простіше домовитись з одною ядерною росією, ніж з купою ядерних незалежних республік. І точно так само може бути з ресурсами. росія постачає наш ріпак в ЄС через білорусь, лол. Що конкретно завадить їй пообіцяти, що доступ до копалин не зникне, якщо вона захопить родовище? І все, ніхто його захищати не буде.

Тож так, нам потрібні більш конкретні гарантії безпеки. Що б то могло бути?

Ну, на мій погляд:

🔹Регулярне постачання зброї, плюс додаткове термінове у разі порушення миру росією (у такому разі дія угоди може бути розширена за ціною).
🔹Дозвіл на виготовлення зброї американського зразка в Україні (напр. ракет до Patriot), інвестиції, співпраця в оборонній галузі.
🔹Дипломатична підтримка. Підтримка суверенітету та територіальної цілісності України на міжнародній арені, участь у переговорах, допомога у поверненні військовополонених, цивільних (зокрема і дітей) з території росії та т.о. територій. Примус росії до дотримання МГП. Звісно, тоді росія б дофіга протестувала проти переговорів і могли б бути потрібні контроверсійні муви, але могли б хоча б повідомляти українську сторону про це, щоб координувати діяльність, а не влаштовувати міскомунікацію)
🔹Подальший регулярний та повний обмін розвідданими що стосуються України та можливих загроз для неї.
🔹Обмін технологіями, перспективи для розміщення в Україні заводів, які б виготовляли продукцію з додатковою вартістю (щоб не експортувати просто сировину і щоб тут були технології, яким краще б не потрапляти в руки росії)
🔹Підтримання безпеки видобутку, переробки, експорту від ворожих атак, нагляд за об’єктами.

Ось приблизно хоча б так. Проблема ж не у «відбиранні» ресурсу, а у відсутності гарантій безпеки. Так то у нас купа газо- нафтопроводів, які не використовуються, хавають гроші, а деякі навіть готуються до виведення з експлуатації, бо нічого по ним транспортувати. Тож загалом не сталося б нічого надто критичного, якби ними покористувався хтось ще. А ось відсутність дієвих гарантій безпеки, які б діяли постійно, а не лише «коли на вас нападуть» – це погано.

🔥 Збір для наших захисників триває! 🔥

Панове, ми продовжуємо збір для 4-ї роти 24 ОШБ "Айдар" на ремонт автівок! 🚙💨

✅ Разом ми вже досягли важливої позначки та оплатили деталі для ремонту, але роботи ще не завершені. Нам потрібно зібрати ще 50 000 грн на подальші роботи (цільову суму банки було зменшено до цієї суми).

💥 Щоб краще вас мотивувати, ми оголошуємо розіграш разом із @dyki_mandry!

🎒 Приз — похід на гору Кукул 26-27 квітня!

Що вас чекає?
🏡 Проживання в автентичній гуцульській хатині
🍲 Смачне карпатське харчування
🏔 Казкові краєвиди
🤝 Гарна компанія та досвідчений гід

🎟 Як взяти участь?
🔹 Задонатити від 500 грн на банку або на картку 4441 1111 2982 1025
🔹 Якщо у вас немає картки monobank, вкажіть свої контактні дані в описі донату, щоб ми могли зв’язатися з вами.

🎲 Переможця буде обрано рандомно серед усіх, хто задонатив від 500 грн, одразу після досягнення мети банки!

Дякуємо за підтримку! Разом до перемоги! 💙💛