Якщо ти військовий і досі думаєш, що звертатися до психолога — це «не по-мужські», то у мене для тебе дві новини.
Погана: ти одного дня можеш дійти до точки неповернення і накласти на себе руки, якщо вчасно не почати щось робити.
Хороша: в 2025-му вже нормально витрачати гз не тільки на казік, а й на психотерапію.

Психолог — це ж не той, хто скаже: «Ти шо, дурак?»
Це той, хто допоможе зрозуміти, чого ти кричиш уві сні, зриваєшся на близьких і ніяк не можеш повернутися з фронту, навіть коли фізично вже вдома.

Психіатр — не «доктор для шизоїдів», а спеціаліст, який рятує нервову систему так само, як хірург твою дупу після прильоту. Тільки цей допоможе комплексно пропрацювати бєди з башкой і дістати уламки з душі.

Звертатися по допомогу — це як носити бронік. Ніхто ж не питає, чи не соромно тобі в броніку? Бо всі знають: хочеш вижити — захищай себе. От і психіка — така сама ціль, як твоє тіло.

Не обов’язково чекати, поки тебе повністю запаяє і ти почнеш розмовляти з мухами та мазати стіни лайном.
Можна звернутися тоді, коли просто важко.
Або коли хочеться когось прибити чи закинути гранату під двері ВРУ. Нам теж інколи хочеться, але зараз зовсім не час.

Так що нормалізуємо не тільки пластинку лірики і гіда в аптечці, а й візити до психотерапевта.
Бо справжній боєць — той, хто вміє не тільки стріляти, а й лікувати те, що видно тільки на МРТ.

І пам’ятай: звернутись до фахівця — це не «я здався». Це «я хочу вижити й вижити з розумом».

Лікуйся, брате. І не забувай — ти не залізний. Навіть супергерої інколи мають зняти костюм і вилікувати те, що болить на душі.