Вчора провели лекцію про право і життя, поговорили передовсім по те, як кожна окрема людина може долучатись до розвитку права. Як зробити так, щоб не здавалось, що право розділяє «людину» і «державу», де людина опиняється одна перед обличчям нібито великої монолітної машини (яка складається – спойлер – теж з людей).

Ось трохи посилань, про які ми згадували:

1. https://www.rada.gov.ua/ - так, просто сайт ВРУ, на який, насправді, більшість людей не ходить. Ви можете скролити його точно так само як рілс в інстаграмі або меми в тг каналах. Для чого? Там часто публікують насправді корисні матеріали або ініціативи, в яких кожна людина може взяти участь. Це і ті ініціативи, що корисні для окремого громадянина, так і ті, що корисні для держави, її безпеки і оборони (далеко не завжди – про мобілізацію, а саме про ініціативність цивільних)

2. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/period - в цьому розділі найбільш свіжі зареєстровані законопроекти. Можете заходити, дивитись, слідкувати за законопроектом який здається вам цікавим. В інформації про кожен законопроект написано, який у нього головний комітет – можете гуглити цей комітет і стежити за процесом обговорення законопроекту.

3. https://www.kmu.gov.ua/timeline - просто новини КМУ. Тут теж часто публікують корисну інформацію: роз’яснення нових норм, анонси заходів, запрошення на громадські обговорення. Можна трохи заморочитись і повивчати сайт або ж просто ввечері дивитись, що там нового. За бажанням – можна перевіряти окремі міністерства (вони просто гугляться). Там публікують інформацію про гранти і дотації для бізнесу, про реформу у сфері зайнятості (щоб людині простіше було знайти роботу), про програми, на які можна подаватись.

Ви не зможете прослідкувати за всім, але проглянути щодня ці три ресурси – орієнтовно 5-10 хв (залежно від кількості новин у конкретний день). Тобто ви можете буквально відкрити, погортати, поки ввечері чай п’єте.

Це допоможе не лише розширити інструментарій для себе, скористатись тим, що пропонує держава, але й відчути себе трохи більш частиною спільноти, долучитись до базового правотворення без потреби руйнувати законодавство.

Спойлер*2: вас не завжди послухають, не слід думати, що якщо ви щось скажете, то держава обов’язково саме так і зробить, але вона може дослухатись, уже перевіряли на своєму досвіді. Спілкування навіть з чимось таким абстрактним як державний апарат може покращити рівень дискусії у Східній Європі (тм)

Дуже боляче за те, що люди, котрих тільки обміняли, мусять і далі бачити та проживати жахи війни навіть в українському тилу

Ну і всю свою лють направте я хз, направте на безполєзне тегання забугорних політиків, поїдьте завали порозбирайте, задонатьте на армію, підіть воювати. Робіть щось, бо оце безполєзне ниття цивілів в інтернеті зайобує.

Факти, я вважаю. Донатьте, займайтесь фактчекінгом, шукайте, як долучитись до оборони. Єдине що я б все ж додала - тегати закордонних політиків - невдячна, але потрібна тема. Це чисто питання того, щоб голос України та українців не заглушили на міжнародному рівні. Репортери, які запитують про Україну і отримують дебільні відповіді політиків, котрі транслюють на аудиторію прямо в ефірі - роблять свій внесок, бо висвітлюють фактичну моральну позицію

Мені ще здається, що у глобальній політиці зараз такий треш діється і перестановки, що сформувати яку-небудь єдину думку та реакцію - складно. Тобто там турбулентність і, на жаль, найвірогідніше, для України це значить принаймні тимчасове знаходження без належної зовнішньої підтримки. І це не той період, коли ми можемо собі дозволити впасти в апатію чи дизмораль. Забагато уже пройшли, щоб так просто кинути