Щиро сумно від того, що реакція на відкриття кордонів для хлопців 18-22 роки і реакція на посилення мобілізації - однакові: негативні.
Тобто:
"випускати за кордон" = погано
"обмежувати виїзд і мобілізувати" = погано

Дивна і непослідовна динаміка.
Ще більше шкода, що ми реально сприймаємо виїзд ледь не всіх хлопців віком 18-22 за кордон як доконаний факт. Отже, ми припускаємо, що у нас практично немає молоді з психологічною та ідейною прив'язкою до України, котра хоче і готова працювати над майбутнім. І такі настрої популярні серед різних каналів.

Українська молодь - не така безхребетна і немічна, як чомусь узагальнюють. Мені випала нагода знати не одну сміливу людину, яка за власною ініціативою вступали до лав армії ще у 18 років. Багато хто волонтерить, працює на благо країни, навіть не маючи від неї зворотного зв'язку та належного визнання. Є такі, що обирають вступати в українські ВНЗ навіть якщо ще неповнолітні та могли виїхати й раніше. Є й ті, хто готується, здобуває на вишколах навички, щоб потім бути повноцінно побратимами/посестрами для старших.

На мій погляд варто шанувати і приділяти особливу увагу саме молоді, яка залишається, але про яку мало згадують, бо ж цим людям "нічого не треба аби обрати залишитись в Україні" - вони і так тут, нікуди не збираються втікати. Можливо, це не вся молодь - але точно більше ніж якийсь там 1% від сегменту 18-22.

Коли почалась повномасштабка - багато хто з нас самих - адмінів тг каналів і підписників - були у тому ж віці або навіть молодше, але обрали залишитись і боротись. Ми з вами тікали від батьків, щоб волонтерити або проситись в ТрО, лазили і знищували мітки (яким би смішним нам це зараз не здавалось), ночували на всіляких базах, були малими авантюристами і шибениками. Навіть ті, хто залишався в себе вдома - донатили, допомагали матеріально, поширювали інформацію, малювали плакати і писали пости для західної аудиторії. Робили те, що в наших силах.

Можливо, ми стали старшими, але молодь, що заступила наше місце - не гірше нас самих.

І так: молодь 18-22 я вважаю, що ви файні малі, навіть якщо поки самі так не вважаєте

Дуже дивно розуміти, що я більше не в цьому сегменті

Каналами поширюється ще меседж про те, що за невиконання наказу командира хочуть зробити покарання виключно від 5 до 10 років позбавлення волі. Чи це правда? Так, це правда, законопроект №13452.
Єдине що цей законопроект лежить у ВРУ уже 2 місяці і поки на нього видано аж один експертний висновок - та й той - негативний. Його на жодне читання не виносили. Найкраще, що ви можете робити - дивитись за станом проходження і брати участь у відкритих обговореннях комітету з питань правоохоронної діяльності, а не панікувати

Р.S. я тому й заоохочую хоча б поверхнево іноді проглядати законопроекти на сайті ВРУ, бо складається враження, що часом законопроекти зумисне не обговорюють і ховають від суспільної уваги, поки вони раптом не виникнуть у 2 читанні, а іншого разу - починається некромантія і розгін інфи без контексту. У мене є дуже неприємне відчуття, що підйом цього законопроекту з мертвих якось пов'язаний у таймлайні зі спрощенням виїзду за кордон (в більш дорослому сегменті інтернету цей законопроект обговорювався ще на початку липня і на тому й заглох).

І так, я вважаю, що цей законопроект не є раціональним та не відповідає принципам кримінального права. Обговорити його в мережі так, щоб отримати фідбек від держави з поясненням - хороший варіант. Військові правозахисні організації можуть брати участь в таких дискусіях.

У fight or flight ситуаціях пропоную обирати fight (але більш стратегічно виважений fight, ніж клоунів наставити і посратись у коментах).

Пам’ятаймо і шануймо усіх, хто віддав життя за Україну. Присвятіть трохи часу, щоб пригадати. Психологічно може бути важко, але це мала жертва за те аби не зачерствіти душевно.

Роки війни могли притупити в нас сприйняття горя та болю, бо ж його дуже багато, бо ж він щодня і повсюди. Але у відмові стати цинічним, а на противагу – залишатись чуйним до своїх – теж дар, що нам його щомиті виборюють.

Це ж були наші друзі.
Наші знайомі.
Наші рідні
Батьки, матері, сини, доньки, дідусі, бабусі, внуки, онучки, дядьки, тітки
Наші вчителі та учні
Викладачі та студенти
Колеги з навчання та роботи
Можливо, ті, хто колись давно продав нам, ще зовсім малим великого кавуна на базарі, чи, може, підвозив додому або розповідав нам про історію міста, до котрого ми приїхали класом на екскурсію. Тоді ми й не звернули увагу на цю людину, навіть не дізнались імені й не знали, що пізніше вона долучиться до оборони України і віддасть за нас найвищу свою цінність – життя.

Всі ті, хто загинув за нас з вами – безмежно вартують нашої пам'яті та шани, а ми маємо вартувати майбутнього, що його для нас виборювали та виборюють💔

Шановне панство!

Хлопцям з "Рубіжу" все ще потрібні крила!

Замість 1000 та одного слова - банка:

https://send.monobank.ua/jar/6Ma6ymVMNT

4441 1111 2571 4695

Потрібно зібрати 100к. Сума не маленька, але ми разом, тому впораємося💪

Слава Україні!🇺🇦

Донатьте тим, хто захищає нас, щоб помститися могли за тих, хто пав у бою з руснею

Неймовірно, але факт, адміни цього року вперше не були у школі на 1 вересня

Мушу додати до цього кулінарного списку картоплю з зеленню та лавандовим сиропом. Несподівано добре, але готувати це поки ніхто більше не схотів

Мені страшно уявити що буде, коли адмінша буде вагітна

заснує ресторан може?

Зрозуміла, що є ще одна вагома причина, чому варто іноді проглядати законопроекти і новини, пов’язані з ними, навіть якщо немає 100% розуміння (навіть в юристів його часто немає, бо юристи мають спеціалізацію, а не «все й одночасно»). Є моменти, які конкретну людину при поверхневому аналізі – не турбують. Наприклад, суто через відсутність досвіду: не стикався з проблемою і не бачив нікого, хто стикався б. Крім того, професійна діяльність і постійна робота з законодавством трохи притуплює чутливість: виробляється звичка до того, що щось буде неідеально або піде не так у процесі реалізації + нормативної бази дуже багато через що – некритичні помилки можуть випадати з поля зору. Однак, інша людина, зокрема і не юрист (а іноді – особливо не юрист) може підмітити проблемні моменти і, як мінімум – спитати спеціаліста.