Нічого не хочемо казати, але, як кажуть, складні обставини завжди показують хто є хто

Шо я зле й агресивне?

Які страсті несуться

Давай когось з нас на посаду

Ох, імаджинірую себе на умовних переговорах:
Челіки представляють якись мирний план
Я, яка нічо не чула: Шо? Дайте 100500 ракет

Ти зла і агресивна

Зняли Єрмака - запускайте МіГи блять

Вітаннячка!

Ми тут долучаємося до збору Пані Петлі на Корч для 78 полку ДШВ. Взяли допоміжну банку на 15к

ВЛАСНЕ БАНКА

Збір вже триває давненько так, тому давайте піднатиснемо

Пи.Си. за донати від 200 грн (з підтвердженням) можете попроситись в чат на бета-рідінг частини адмінської книжки. Будемо там філософствувати. Проситись в чат можна написавши @ViazovchenkoB, скинувши скрін донату

Результати дивного застосування free will: перший рік з 2012, коли адмінша не змогла зібрати перший київський сніг у листопаді (з причин його відсутності). У 2012 це було 3 грудня (а потім настав кінець світу, в якому ми всі тепер живемо), але цього року навіть помітно, щоб сніг збирався бути.

P.S. колекціоную той сніг, який мінімально нападав: був на землі або предметах, а не просто 5хв сипав з неба.
У мене немає на це екологічних висновків, але можете зробити власні😁

1 грудня - важлива дата в історії Української Незалежності.

По-перше, 1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум та перші вибори президента України. Питання в бюлетні стояло так: "чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року".

1 грудня 2013 року знову постало це питання. Не в бюлетнях, але на вулицях наших міст. І сміливці вийшли, вкотре відповівши на це питання "так, ми підтерджуємо".

З днем провокатора, любі друзі. Честь всім справжнім.

Слава Україні!

Спочатку ми вивчаємо як у геополітиці не буває друзів, постійних союзників і ніхто нікому насправді не вірить, одні лише українці - наївні, а тоді - спостерігаємо як деякі країни в соло підривають сенс і політику власних блоків і вся решта блоку нічого не здатна вдіяти, бо "треба одноголосно"

Знову почала підніматись тема жіночої служби, бо Веніславський сказав, що після завершення війни всі - зокрема і жінки - мають готуватись до нового вторгнення росії. Круто, я за те, щоб базис знали всі від малого до старого, від абсолютно здорових качків до людей з інвалідністю (ми робили домедичку для людей з інвалідністю і знаємо, що їм навіть робили військові вишколи).
Але яким боком сюди "завершення" війни, якщо прямим текстом вказано, що війна де-факто триватиме, просто тимчасово (дуже тимчасово) - гібридно?

До речі, не ясно, як таку ініціативу взагалі хочуть організувати після "завершення" війни. Очевидно ж, що почнеться виття:
- а так не можно
- а у нас же мир
- а ви зараз спровокуєте новий напад
- а русня була права, що це ви до війни готуєтесь
- а незаконно без воєнного стану

І знову любителі миру ціною нашої свободи прийдуть викручувати руки.

Це має бути не знати який вумний "мирний договір", щоб подальша боєздатність України не зійшла на нівець, щонайменше через відсутність політичної волі після виборів

Плани на вечір: розбиратись шо таке "інтенсивність праці" в контексті народних депутатів. А у вас?

Тема тягне на лонгрід. Читати про зарплати депутатів хоште?

Окей, дуже ору (ні)

Чернігівський суд трохи спалився

Нє, ну хоча б ми знаємо, що там був якийсь "ваш текст", а не просто згенероване рішення (сподіваюсь🌚)

Шоб не мучити надто довгими документальними вставками, одразу скажу, що в цьому дописі для видобування поняття «інтенсивності праці» в контексті народних депутатів використовуватиметься Закон України «Про статус народного депутата України», а саме: статті 10-19 (різноманітні права депутатів) та ст. 24-25 (їх посадові обов’язки та обов'язки щодо фінансової звітності).

На мій погляд, базова ставка має покривати обов’язки. Коли людина влаштовується на вакансію – вона знає свою зп і свої обов'язки. Ми ж, як нормальні люди, зазвичай не влаштовуємось на вакансії, де кількість завдань надто сильно контрастує з зарплатою (але так само розуміємо що в депутатській роботі трішки інша логіка).

Умовно, нормальний депутат за свою зп має, окрім дотримання законів та присяги, бути присутнім хоча б на 80-90% засідань (не кажемо 100%, бо бувають форс-мажори), брати участь в голосуваннях обговореннях (це можна перевірити як у голосуваннях ВРУ так і в протоколах/стенограмах Комітетів). Звісно, якщо людина весь час буде десь гуляти, то їх не вистачить і великої зп.

Щоб мати право на надбавку – треба робити щось більше ніж базовий мінімум. І тут, звісно, є проблема, бо задача депутата – контролювати самого себе. Мати достатній обсяг самосвідомості та свободи волі, щоб знати, коли і як реалізувати свої права. Наприклад, дати 1-5 правок до законопроектів за весь рік – виглядає як неробство, але 1000 правок за рік може бути просто законодавчим спамом. Подати 1-2 депутатських запити чи звернення за місяць може здаватись мало, але й подавати їх пачками – не вийде. В нормальній юрфірмі на підготовку звернення дають 1-2 дні (людям, які конкретно цим і мають займатись). Депутат має своїх помічників, апарат, але в кожного є свої задачі і навіть з допомогою апарату – не вийде штампувати документи в нереальній кількості (тим паче, що депутат має дати задачу, прийняти, а за потреби допрацювати чи дати на доопрацювання назад в апарат).

Що в теорії можна взяти за критерій? Скоріш за все – ґрунтовність та систематичність роботи. Наприклад, базова участь в засіданнях/голосуваннях + робота над законопроектами, яка має результат. Внести кучу правок і кинути їх – дуже легко, а от довести до логічного результату – не дуже. Треба бути спеціалістом хоча б у певній галузі, щоб давати стабільний результат (взаємодія з експертами, депутатські запити, ініціювання петицій та громадські обговорення могли б бути тут плюсом).

Чому не годинний оклад або час перебування у ВРУ? На мій погляд, годинний оклад важко застосувати коректно до роботи депутата (хоча, звісно, базовий розрахунок має бути), а час перебування у ВРУ не завжди означає роботу, як і час перебування поза нею. Я колись стажувалась і думала, що якщо опинюсь у ВРУ на роботі, то те, що можна робити назовні – буду робити назовні (там є класна дитяча площадка)

Ще одна проблема – це те, що в компанії є голова, який вирішує чи збільшувати працівникам зп і чи давати премії. ВРУ – сама собі голова, а ми все ж не звикли, що хтось сам собі здатен виплатити чесну зп. Звісно, це вирішується на Комітеті, а не буквально виписка самому собі, але це закрита спільнота з горизонтальною ієрархією, де ми завідомо передбачаємо, що одним несправедливо виплатять більше «по дружбі», а іншим – ні (при тому, що у вертикальних компаніях теж таке буває).

Скільки депутатам варто платити? Якщо врахувати, що витрати на виконання обов’язків – компенсуються, час роботи насправді ненормований (законопроекти і на вихідних треба читати) і взяти тих, хто реально ходить на засідання і працює – починаючи від 50-60к після сплати податків. Якось немає бажання чи мети їх чмирити просто за сам факт посади. Інша справа, що для цього народ або бодай громадські експерти мають визначитись з критеріями, які вважатимуть достатніми, щоб вважати людину чесною та такою, що заслуговує відповідної зп. Те, що багато спеціалістів не хоче з приватних компаній іти в державні, бо там нижча зп + корупційна муть – це так. А спеціалісти нам потрібні. Їх треба готувати й вирощувати. Мати депутатів, які "горять своєю роботою" у позитивному сенсі - було б файно

Іноді хочеться простого людського обшуку, щоб вони були в шоці від того, що знайшли (може допомогли б знайти другу ялинку)