Шоб не мучити надто довгими документальними вставками, одразу скажу, що в цьому дописі для видобування поняття «інтенсивності праці» в контексті народних депутатів використовуватиметься Закон України «Про статус народного депутата України», а саме: статті 10-19 (різноманітні права депутатів) та ст. 24-25 (їх посадові обов’язки та обов'язки щодо фінансової звітності).

На мій погляд, базова ставка має покривати обов’язки. Коли людина влаштовується на вакансію – вона знає свою зп і свої обов'язки. Ми ж, як нормальні люди, зазвичай не влаштовуємось на вакансії, де кількість завдань надто сильно контрастує з зарплатою (але так само розуміємо що в депутатській роботі трішки інша логіка).

Умовно, нормальний депутат за свою зп має, окрім дотримання законів та присяги, бути присутнім хоча б на 80-90% засідань (не кажемо 100%, бо бувають форс-мажори), брати участь в голосуваннях обговореннях (це можна перевірити як у голосуваннях ВРУ так і в протоколах/стенограмах Комітетів). Звісно, якщо людина весь час буде десь гуляти, то їх не вистачить і великої зп.

Щоб мати право на надбавку – треба робити щось більше ніж базовий мінімум. І тут, звісно, є проблема, бо задача депутата – контролювати самого себе. Мати достатній обсяг самосвідомості та свободи волі, щоб знати, коли і як реалізувати свої права. Наприклад, дати 1-5 правок до законопроектів за весь рік – виглядає як неробство, але 1000 правок за рік може бути просто законодавчим спамом. Подати 1-2 депутатських запити чи звернення за місяць може здаватись мало, але й подавати їх пачками – не вийде. В нормальній юрфірмі на підготовку звернення дають 1-2 дні (людям, які конкретно цим і мають займатись). Депутат має своїх помічників, апарат, але в кожного є свої задачі і навіть з допомогою апарату – не вийде штампувати документи в нереальній кількості (тим паче, що депутат має дати задачу, прийняти, а за потреби допрацювати чи дати на доопрацювання назад в апарат).

Що в теорії можна взяти за критерій? Скоріш за все – ґрунтовність та систематичність роботи. Наприклад, базова участь в засіданнях/голосуваннях + робота над законопроектами, яка має результат. Внести кучу правок і кинути їх – дуже легко, а от довести до логічного результату – не дуже. Треба бути спеціалістом хоча б у певній галузі, щоб давати стабільний результат (взаємодія з експертами, депутатські запити, ініціювання петицій та громадські обговорення могли б бути тут плюсом).

Чому не годинний оклад або час перебування у ВРУ? На мій погляд, годинний оклад важко застосувати коректно до роботи депутата (хоча, звісно, базовий розрахунок має бути), а час перебування у ВРУ не завжди означає роботу, як і час перебування поза нею. Я колись стажувалась і думала, що якщо опинюсь у ВРУ на роботі, то те, що можна робити назовні – буду робити назовні (там є класна дитяча площадка)

Ще одна проблема – це те, що в компанії є голова, який вирішує чи збільшувати працівникам зп і чи давати премії. ВРУ – сама собі голова, а ми все ж не звикли, що хтось сам собі здатен виплатити чесну зп. Звісно, це вирішується на Комітеті, а не буквально виписка самому собі, але це закрита спільнота з горизонтальною ієрархією, де ми завідомо передбачаємо, що одним несправедливо виплатять більше «по дружбі», а іншим – ні (при тому, що у вертикальних компаніях теж таке буває).

Скільки депутатам варто платити? Якщо врахувати, що витрати на виконання обов’язків – компенсуються, час роботи насправді ненормований (законопроекти і на вихідних треба читати) і взяти тих, хто реально ходить на засідання і працює – починаючи від 50-60к після сплати податків. Якось немає бажання чи мети їх чмирити просто за сам факт посади. Інша справа, що для цього народ або бодай громадські експерти мають визначитись з критеріями, які вважатимуть достатніми, щоб вважати людину чесною та такою, що заслуговує відповідної зп. Те, що багато спеціалістів не хоче з приватних компаній іти в державні, бо там нижча зп + корупційна муть – це так. А спеціалісти нам потрібні. Їх треба готувати й вирощувати. Мати депутатів, які "горять своєю роботою" у позитивному сенсі - було б файно

Іноді хочеться простого людського обшуку, щоб вони були в шоці від того, що знайшли (може допомогли б знайти другу ялинку)

Долучайтесь до волонтерства бтв. Це і для суспільної користі, і для душі

Вітання!

Як знаєте, сьогодні, 5 грудня, відзначаємо день волонтера.

Ми допомагаємо різним підрозділам і зараз в нас є збір на допомогу 78 полку ДШВ від Пані Петлі. Збір вже йде довгенько так, ще з початку листопада намагаємся закрити.

Між іншим, так ще збіглося, що завтра, 6 грудня - святкуємо день Святого Миколая та День Збройних сил України. І якщо ви хочете зробити подарунок - саме час та можливість.

БАНКА

Пи.Си. Нагадуємо за можливість отримати запрошення бета-рідінг частини адмінської книжки за донат від 200 грн. Проситись в чат можна написавши @ViazovchenkoB, скинувши скрін донату. Будемо раді фентезійно філософствувати

"Шановні захисники і захисниці України!

Сьогодні – наш день. День Збройних Сил України.

Сьогодні Збройні Сили – це дзеркало українського суспільства, яке показує, хто ми є як нація: солідарні, наполегливі, незламні. Це міцна основа української державності.

За нами – славні традиції воїнства князівської доби, часів козаччини, Перших визвольних змагань, самопожертва Української повстанської армії. Уже наш нинішній досвід – розгром росіян під Києвом, героїзм захисників Маріуполя, Харківська контрнаступальна операція, звільнення правобережжя Херсонщини та острова Зміїний, битва за Чорне море, Курська наступальна операція. Ми знаємо, як бити переважаючого ворога.

Сучасне українське військо свідоме своєї історичної місії. Ми не маємо права повторити помилки сторічної давнини. Мусимо вистояти у війні за свободу й незалежність. І ми обов’язково вистоїмо, хоч як важко нам на полі бою.

Сьогодні російські окупанти будують нові загарбницькі плани та вважають, що їм вдасться навʼязати світові верховенство злочинного принципу – права сили і права сильного. Але Збройні Сили України розбивають цей принцип. Адже ми – щит Європи від російської орди. Наші партнери – з нами, і ми вдячні їм за послідовну підтримку.

Водночас сьогодні символами нашої боротьби є дрони, ракети, удари по глибоких тилах ворога далекобійними системами власного виробництва. Ми переносимо війну на територію росії – туди, звідки вона прийшла.

Ми прагнемо закінчити цю війну, як ніхто інший. Але ми знаємо точно, що жодна модель гарантій безпеки для України неможлива без наших Збройних Сил. Неможлива без українського солдата.

Наші воїни – найвища цінність.

У день створення Збройних Сил України я хочу привітати кожного українського військовослужбовця – тих, хто був у строю всі ці роки, і тих, хто долучився нещодавно. Усіх, хто тримає фронт і б’є ворога, наближаючи перемогу та довгоочікуваний мир для України. Це честь – іти з вами пліч-о-пліч в одному строю.

У цей день хочу попросити пробачення в кожної родини, яка втратила захисника чи захисницю на війні з російськими окупантами. Простіть, що не вберегли. Вічна памʼять і вічна слава нашим побратимам та посестрам! Кожна жертва буде відплачена та не буде марною.

Потом, кров’ю, але йдемо до своєї мети: завдати агресору військової поразки, зберегти Україну, відстояти її незалежність і волю.

Слава Збройним Силам України!

Слава Україні! Героям слава!" - Головнокомандувач ЗС України / CinC AF of Ukraine генерал Олександр Сирський

Окремо вітаємо всіх причетних від імені адмінського складу. Підтримуємо живих, шануємо полеглих, пам'ятаємо про тих, хто в полоні. Будемо долучатись до підтримки ЗСУ доки стане сил, себто до гідної перемоги України💕

Зараз, безумовно, момент істини. Не для України, а радше для європейців. Україна знаходиться в стані, де варіант лише один. А ось європейці дійсно перед вибором. Зараз вони і роблять свій основний вибір в цьому десятилітті.

Варіантів два. Або вони хочуть «бути гравцем» і не сильно хочуть бути столом об який дитина Ілона Маска витиратиме козявки в Білому домі, або спускають на гальмах», «грошей нема», «ми боїмось виборів і що нам виборець скаже через здорожчання моркви на півтора євро за кіло». Або «ми боїмось що скаже Орбан», або ризикувати і грати власну політику.

Ця власна політика не сподобається багатьом. Це будуть штрафи, арешти, спецконфіскації російських коштів, ризиковані кроки і підготовка до справжньої війни. Не в Україні, а у них. На них звісно ж проллється увесь той град лайна, несхвалення і критики. Зрада демократії, жорсткість, кровожерливість, ще шось.

Тут немає третього. Або Європа сильна і самостійна, або ніяка. Така, як є нині - не виживе. Лише «вогонь з усіх стволів» по внутрішньому ворогу, вогонь по штабам, викручені руки і арешти, «обшуки» у нелояльних політ організацій, що працюють на РФ, КНР або США. І багато-багато непопулярних кроків в напрямку консолідації системи. Що ближче ймовірність війни з РФ (що суттєво зростає з виходом США з Європи), то менш реальною є ставка «зберегти нинішню тиху гавань».

Або це, або доведеться хавати те, що спустять згори старші гравці, які значно раніше доклали зусиль, аби консолідувати свої системи.

Іронічно, що суд ООН приймає позов від росії проти України зі звинуваченням у геноциді - 8 грудня - саме напередодні дня вшанування пам'яті жертв злочину геноциду (9 грудня).
Житє дедалі більше звучить як чорний гумор. Се уже не "дизмораль", а саме "шо за херня?"

Це уже ті самі "важелі впливу" на Україну щодо територій? Тіпа сказати, начебто Україна вчиняла на Донбасі геноцид, а тому мусить його віддати? (І при цьому заігнорити ознаки геноциду з боку русні на кшталт стирання населених пунктів під 0)

Вітаннячка!

Ми тут долучаємося до збору Пані Петлі на Корч для 78 полку ДШВ. Взяли допоміжну банку на 15к

ВЛАСНЕ БАНКА

Збір вже триває давненько так, тому давайте піднатиснемо

Пи.Си. за донати від 200 грн (з підтвердженням) можете попроситись в чат на бета-рідінг частини адмінської книжки. Будемо там філософствувати. Проситись в чат можна написавши @ViazovchenkoB, скинувши скрін донату

Зробила сьогодні нічний текст про демографію. Як ми знаємо, в Україні з цим усе погано, аби не гірше.

Помітила в соцмережах (передовсім в інсті, де доволі значна жіноча аудиторія) багато рілс про те, як погано заводити дітей. Раніше теж це було, але останнім часом особливо. Можливо, чоловічій аудиторії нейромережа не виводить їх в рекомендації, але я належу до цільової аудиторії і вони попадають щодня в перемішку з армійськими мемами.

Оскільки ці дописи просуваються алгоритмами/платною рекламою – на них доволі багато реакцій і коментів. І це, на мій погляд, трохи проблема.

Рілси в основному виглядають як набір інформації, який в уявленні людини провокує страх. На кшталт «шокуючі факти про вагітність» чи «5 речей, які я шкодую, що не знала до пологів». Ну і відповідно список лякаючих фактів або «фактів» про вагітність і народження дітей (щиро ненавиджу списки «3-5-7 фактів», нагенеровані ШІ. Вони дурнуваті в цілому, не лише коли стосуються демографічних питань). Оскільки фактчекінг для багатьох досі вважається зашкварним ділом, мозок просто сприймає інфу + надиво багато людей більше вірять блогерам, ніж реально лікарям або людям з досвідом.

Наприклад, попадалися рілси з інформацією, що репродуктивні органи після народження дитини важать 15 кг і ніколи не зменшуються (лол блять) або що жінка під час кесарева втрачає більше літра крові (таке можливо, але це НЕ норма. У нормі – близько 0.5 літра, а це десь так само як при здачі донорської крові) або що кістки тазу зміщуються/ламаються і потім ніколи не відновлюються назад (спойлер, будь-які зміщення кісток потребують медичної уваги, а пошкодження – залишають сліди на кістковій тканині). Ну але звісно, окремо, в тематичному рілсі незнайомої людини без контексту це виглядає дуже авторитетно і страшно.

І в коментах купа паніки на тему «ось чому у мене ніколи не буде чоловіка й дітей» або «якщо чоловік хоче дитину, то він просто бажає вам смерті» (лол). Оскільки рілси «залітають», то коментарів там багато і це сіє страх. В Україні з поточною ситуацією це абсурд.

Коментарі інших людей часто впливають навіть сильніше, аніж сам рілс. Бачила були відео з лисицею, яка просто собі ходить, абсолютно нормально себе веде, а в коментах просто люта паніка, що її там уже вбити просто треба, бо лиси переносять сказ (це правда, але не всі лиси хворі).

Інформація про усілякі небезпеки дуже добре поширюється і залітає як контент. Коли цієї інформації багато – вона починає накопичуватись у психіці і впливати на поведінку. Тобто, що можна отримати на виході з психікою жінки: страх виходити заміж (бо чоловіки «погані»), страх вагітності і пологів (бо «я ж помру»), страх мати справу з маленькою дитиною (бо «я зроблю щось не так і мене посадять в тюрму»). Сюди ще також страх мати дитину з інвалідністю (зараз, наприклад, статистично більше дітей народжуються зі сліпотою або глухотою, лікарі поки не впевнені чи причина у стресі від війни, чи в тому, що середній вік матерів – близько 35 років) або самій отримати інвалідність.

Це не значить, що про ризики та можливі негативні наслідки не слід говорити. Дуже навіть слід, але ж не з метою контенту або шокової реакції аудиторії. От наприклад, через програму «доступні ліки» насправді виник дефіцит некритичних ліків і я знаю випадок, коли парі потрібно було 5к на тиждень на медикаменти просто щоб дитина народилась. 5к на тиждень – це дуже багато і викликає питання щодо потреби змін у законодавстві. Також є потреба у фахівцях та технологіях.

Як країна з найгіршим показником народжуваності у світі (а також з медициною, яка сильно розвинулась через війну) – Україна могла б займатись розробками та впровадженням новітніх технологій задля підвищення безпеки вагітності/пологів у жінок.

Є також статистика, що людям в Україні бракує знань та навичок і є потреба в курсах батьківства. Так от, такі курси існують: як приватні (можете їх пошукати, якщо цікаво) або є навіть державна програма (запущена нещодавно, наприкінці жовтня). Ось наприклад: Уряд затвердив Стратегію забезпечення права кожної дитини на зростання в сімейному оточенні. Одна з цілей – підвищення спроможності сімей доглядати за дітьми. Як я розумію там планується щось більше, але поки є канали з інформаційними матеріалами.

Можете користуватись ресурсами на власний розсуд, але не ведіться на крінж і якшо ваші жинки налякані – не сваріть, але покажіть справжні матеріали, а не випадкових блогерів

Дружнє нагадування, що в нас є хороша опція для застосування своєї свободи волі в добре русло.

А саме, на збір на корч для 78 полку ДШВ

https://send.monobank.ua/jar/7Lm3H4Q8ws

Потрохи накрапує туди, але шось дуже довго і тєжко, як для країни у стані війни. 6к лишилось, треба добити

І так, за донат у 200+ грн ви все ще можете долучитись до чатика по книзі. Ми саме завершили редагування і шліфуєм того масштабного текста

З днем енергетика всіх причетних! Бажаю шоб люди викупали енергетичні новини, знали, шо таке «перетоки електроенергії на кордоні», розуміли, що купа вугілля біля електростанції, яка не димить – не означає, що хтось відлинює від роботи і цінували, що ви стараєтесь і впахуєте для того аби світло в хаті взагалі було. І також, не забуваємо, що енергетики – це не тільки про тих, хто підтримує та відновлює світло, але й про тих, хто працює аби був газ, нафта, по-суті, чим взагалі палити умовну когенераційну установку.

В сучасних умовах бути енергетиком – велика небезпека, так що до всього бажаю, щоб вона вас оминала й люди були вдячні за вашу працю.

Пишу це, щоб повністю висловити свою думку та випередити всі питання.

Я розумію, по-людськи розумію цих бабусь і тьоть: усім хочеться зробити військовим приємне, передати «шматочок свята», домашнє, з душею. Це нормально. Але давайте чесно і з холодною головою.

Відра салатів на фронті – це не свято, це ризик (як мінімум просраться, але насправді вмерти бо тебе шось спалило черещ срачку це ще гірше). Вони швидко псуються, важкі, незручні, без холодильника – лотерея навіть якщо там немає майонезу і ви дасте пачку окремо. А ще логістика, обстріли, вільне під салати місце.

Замість цього краще робити корисно, а не просто «щоб було мило і харашо»

Що реально краще передавати:
– джерки (курка, свиня, яловичина байдуже) – легкі, поживні, довго зберігаються
– сухі супи, борщі, каші у вакуумі, які залив водою і поїв
– горіхи, сухофрукти, протеїнові батончики
– паштети в тубах або консервах
– галети, хлібці, сухарі
– кава, чай, ізотоніки
– мед у маленьких фасовках
– вітаміни, електроліти тощо
– вологі серветки, грілки, дрібна гігієна
– масксітки по сезону (це ахуєть як потрібно абсолютно завжди)

Якщо дуже хочеться «домашнього»:
– робіть дегідроване – висушили, запакували, підписали
– фасуйте порційно, а не «на всіх насушили відро»
– думайте, чи це можна їсти через тиждень без холодильника

Якщо не знаєте, що з цього робити і куди краще вкласти гроші, то завжди є якийсь кум, брат, сват чи хто завгодно у війську. Якщо не у вас, то у когось кого ви знаєте точно є така людина. Запитайте які потреби зараз є і як можна привітати їхній підрозділ зі святами з користю.

Робіть не тільки з любовʼю, але й з мізками. Бо на фронті цінується не одноразова новорічно-великодневу показуха, а реальна користь.

Пишуть, шо ЦВК поновила роботу, щоб почати розбиратись зі списками виборців. От тільки дуже багато виборців треба витребувати в росії. Виключати військовополонених та депортованих, але включати ухилянтів, які втекли закордони (і чесно хз наскільки адекватно проголосували б) - на мій погляд аморально та неприйнятно

Нарід, шо таке, знову договорняк несеться?