Поділюся тут з вами своїм міркуванням про Різдво і колядування. Можете рахувати мене душною бабцею

Я себе зараховую до таких органічних носіїв традиції. Починала ходити з колядками ще в 5-6 років, а це, на хвилинку, середина нульових, коли колядування було ділом або дуже ідейним, або дуже церковним. На все село було шось 3-4 групи колядників і вони зазвичай не пересікались, а діяли у своїх, неформально визначених, зонах. То було таке негласне правило – не ходити на чужу територію, бо можна було й відхопити люлів та лишитись без наколядованого. Одначе, користуючись дуже малим віком і тим, що в селі нас знали усі – ми з сусідами все ж обходили усі хати🌚

Певно, попередній абзац здався б вам дуже злим, якби не те, що, несподівано, колядування мало негласні (а то й гласні: як от на гуцульщині колядували лише чоловіки) правила і в цьому був певний ритуальний сенс. У той відносно давній час мета колядування колядування була сповістити про народження Христа, принести святковий настрій, атмосферу, зустрітись з односельчанами, котрих не зустрічаєш повсякдень, а не розграбувати чужу хату. Ми носили з собою великі мішки і туди вкладали пампухи, цукерки, горіхи, цукати і т.д. Гроші були вже ділом другорядним, до року десь 2015 – складали меншість з отриманого. Основою свята була саме насолода від процесу. Було одне Різдво, коли ми колядували в просто лютий мороз (десь між -15 і -20), потім захворіли, але то все одно був кайф. Виходили (тоді ще) 6 січня одразу після Святвечора, обходили сусідів, а потім ще 7, 8 і 9 січня колядували по всьому селі від настання сутінок і до 21-22 години (тобто по 5-6 годин на день, потужно)

Зараз же навіть трохи образливо, коли кричиш через паркан «МОЖНА ЗАКОЛЯДУВАТИ???» а господарі виходять і просто тикають гроші й кажуть іти. Те, що не всі хочуть аби їм колядували – це ок, наприклад, у нас в селі не можна було колядувати, якщо в домі хтось помер впродовж року. У таких випадках господарі виходили і повідомляли, а колядники – ішли геть. Але коли тобі просто дають гроші й «іди» - виникає відчуття, наче ти не носій традиції, а якийсь жебрак чи вимагач.

До того ж, зараз почало складатись враження, що якщо ти не ходив колядувати на Різдво, то якийсь ти недостатньо українець. Хочеш, не хочеш, а маєш піти заколядувати. Але ж річ у тім, що відроджуючи традиції, варто не перестаратись і ненароком їх не вбити. Засилля колядників (вчора всього за годину у своєму ареалі існування зустріла аж чотири групи і на одних спрацювала сигналізація закритого будинку, лол) спричинило те, що люди просто почали замикати брами. Кожному гурту треба ж тепер дати грошей і дати так, щоб «всім вистачило». Пампухи і цукерки уже навіть не розглядаються (а шкода, бо то теж був засіб зв’язку: якщо якесь солодке виявлялось дуже добрим – можна було піти попитати людину, яка його дала й отримати рецепт). Дуже засмучує, коли будинки, які роками відчиняли двері – тепер ігнорують лиш тому, що колядування подекуди, справді перетворилось буквально на сезонний бізнес.

Після цього душніння, слід ще згадати, що сучасні колядники можуть збирати гроші на ЗСУ. От як я перерахувала свої на збір, бо в мене є робота і на життя мені платять зп. Збори – це тема і я повністю підтримую колядування на збір для ЗСУ, тому не підбиватиму не давати грошей.

Лиш слід врахувати, що гроші – не єдина «валюта» традиційного Різдва. Можна відсипати смаколиків і це буде цілком нормально. Так можна пригостити навіть більше колядників, а ще віднадити тих, хто виключно заради грошей.

Текст суто в ім’я і заради живої традиції, шоб вона тривала ще многії літа і застала наших дітей-внуків. Христос Народився!

Підмічаю, що чи не кожна людина хоче до себе дружнього ставлення, а подекуди - співчуття. Ми не любимо холодності й потребуємо неформальних емоцій, щоб створити відчуття спільноти. Творення спільноти ми також ставимо собі за мету. Однак те саме правило, чомусь не поширюється на тих, хто отримав владний статус. Так наче самого статусу/посади уже достатньо, щоб вважати людину щасливою та повністю реалізованою. І з того моменту про людину уже не можна нічого хорошого казати, не можна її захищати, не можна з нею дружити і взагалі на таку людину прийнято реагувати або нейтрально, або вороже.

Нагадує лор нашої книжки: після перемоги на виборах, кожен поважний марагонець вважав своїм обов'язком з такої партії вийти і прейти до опозиції"

Наскільки можна застосувати інше ставлення вже і зараз - не певна, бо, схоже, поточна влада почасти діє за старими принципами. Дружба = просунути на посади. Успіх = зробити схемку і не відхопити. Оточуючі = конкуренти або вороги. Це теж психологічний момент, який при зміні умов - не зникає миттєво. Однак, якщо ми хочемо спільноту, у якій влада теж сприймається як структурна частина, а не як ворожий елемент - певно треба нову еліту формувати в кращих психологічних умовах. На мій погляд, дуже багато є молоді, яка поступово буде переймати посади і яку не треба стигматизувати і накладати стереотипи наперед. Ну або в нас буде переформовуватись вся структура після завершення воєнного стану, бо в людей трошки є мулька "а кого вибирати?"

Іноді забуваю, що ми живем в таймлайні, де довгострокова перспектива - це шось з розряду фантастики

Хотілось би сказати, що загальнообов'язкова освіта для жінок винна у тому, що я читаю всю цю прутню про договорнячок, але потім згадую, що мене б примусили отримати освіту навіть якби загальнообов'язкової освіти для жінок - не було. І я б все одно читала прутню про договорнячок. Хай і інші читають у такому разі🫠

Моє улюблене з цього всього:
"путін вважає, що, дивіться, вони воюють, і зупинитися, а потім якщо їм доведеться почати знову, а це можливо, він не хоче опинитися в такій ситуації"

Почати знову що? Війну? Ну тобто чел буквально сказав, що уже передбачає, що росія знову почне війну, щойно "перемир'я" закінчилося б? Які нахєр "гарантії безпеки" можуть бути від такого?

У мене для вас хороша новина. Не та, що "договорняка не буде". Новина полягає у тому, що збір для 78 полку ДШВ на корч - закрито🤩

Ми з вами не дотягнули 2к, до цілі, але зуміли назбирати 13к.

Оце вам, до речі, приклад, не боятись брати дружні банки навіть якщо переживаєте, що не закриєте

💫Ще один рік добігає кінця. Мені щодо нього найбільше імпонує улюблене слово року пана Буданова «вистоїмо». Це було буквально кредо всього року.

Не без провалів та успіхів, але вивозимо.

🔸Підписників на каналі за підсумком року не додалось, хоча в різні періоди було трішки більше або трішки менше. І це певно перший рік, коли мене такий хід подій не турбує. Канал переживав різні моменти: був у нас і ріст на початку існування, коли був активний запит на меритократію і я, як поважна студентка клепала ідеологічні статті пачками (все ще вважаю ці статті непоганими, можете знайти їх серед посилань каналу в телеграф), потім був етап, коли я набрала багато адмінів та авторитарно пресувала (не робіть так, не раджу), був етап, коли ми з адміном взагалі думали закрити цю контору, бо вона не виходить на 100500 активних підписників (принаймні поки що). Зараз мені просто подобається іноді писати, іноді розбирати складні або юридичні теми, іноді спілкуватись і маю надію, що навіть якщо не завжди, то іноді контент вам подобається або стає в нагоді. Цьогоріч я вивчала питання ведення блогів і каналів, але дійшла висновку, що змінювати його на «ринковий» формат наразі недоцільно (і я не хочу, щоб канал став виснажувати, а не мотивувати), однак, деякими порадами щодо контенту буду послуговуватись, щоб зробити його зручнішим для читання. Тож, найочевидніше, у новому році канал буде жити розміреним життям і ви зможете просто комфортно почитати. Хтозна, можливо, пізніше політичне життя в Україні оживе і виникне запит.

🔹Весь 2025 ми, як і стабільно з кінця 2021, займались волонтеркою. Зібрали в сумі майже півмільйона. Це безперечно спільне досягнення: ілюстаторів, які робили картинки, людей, які брали банки, робили репости, кидали донати, допомагали лотами для розіграшів. У цій справі особливо хочемо подякувати каналу Спілка УкрІнСерв за регулярний репост та великі допоміжні банки.

❗️У 2026 році збори будуть. До того ж будуть уже на початку січня. Думаючи над тим «а що б такого зробити перед Новим Роком???» адмінша сьогодні взяла запит від Рубіжу.

Можливо будуть також збори на потреби підрозділу, де тепер служить пан адмін. Потреби самого пана адміна наразі закриваються без потреби у зборах. Це я зараховую до досягнень 2025 року, адже ставила собі ціль – закривати бодай частину запитів власними силами. На 2026 ставлю ціль розширити можливості: великі суми поки що непосильні.

📖Іншою ціллю на 2026 ставлю видання книжки (так, тої що навколоюридичне фентезі). Після редагування та проходження курсів з письма і видавництва - бачимо, що можливо це не буде масовий формат за рахунок розміру та складності сюжету, але це вже питання вибору самого формату та цільової аудиторії, а не видання чи невидання. Мені подобається з цим працювати навіть після фул-тайм роботи, плани і мотивація на продовження - є, пан адмін теж в ділі попри службу.

✨Тож у підсумку – живем, вивозим, писатимемо статті, робитимемо збори, як буде нагода, то й лекції чи проекти, як у нас вже бувало раніше.

❄️Можете під цим дописом також написати теми, про які було б цікаво почитати у 2026❄️

Раз така нагода, то покажу вам поню, яку щойно домалювала (традиційно можете називати її фурі). Заодно згадала як це, стругати совкові олівці ножом замість стругачки😁

Поні-версія адмінші - вогняна коняка (з грибами). Буквально вогняно-грибна магія🔥🍄

З Новим Роком, панство!

Знаходжу на гугл мапс гору з рейтингом 3.9 зірок. Думаю, як в гори може бути такий низький рейтинг? Ну це ж гора. Гора це добре. Виявилось люди ставлять одну зірку на гугл мапс Південним Сандвічевим островам, бо там немає сендвічів (англійською це звучить краще). Окей, а гору за шо?🥲

Кіко звірів🤩
Дивитись, коли у кого НР може бути цікаво

Може воно вже й не треба те "спати"🤔

Ви колись бачили Стінолаза? Який же імбовий птах

⚡️Провал спецслужб рф ― командир РДК Денис Капустін живий, а отримані пів мільйона доларів за його ліквідацію посилять спецпідрозділи ГУР

“З поверненням!” ― Кирило Буданов привітав командира РДК Дениса Капустіна та команду ГУР, яка пошила в дурні спецслужби рф.

Убивство Дениса Капустіна, командира підрозділу “Російський Добровольчий Корпус”, який воює проти москви у складі “Спецпідрозділу Тимура” ГУР МО України, замовили спецслужби держави-агресора росії та виділили на реалізацію злочину пів мільйона доларів.

❗️У результаті комплексної спецоперації ГУР МО України, яка тривала понад місяць, збережено життя командира РДК Дениса Капустіна, якого російський диктатор владімір путін вважає особистим ворогом, а також встановлено коло осіб ― замовників злочину у російських спецслужбах та виконавців.

Про це під час доповіді начальнику ГУР МО України генерал-лейтенанту Кирилу Буданову повідомив командир “Спецпідрозділу Тимура”.

“Нашою стороною також була отримана відповідна сума коштів, виділена російськими спецслужбами для реалізації даного злочину. Станом на зараз, командир РДК знаходиться на території України та готується продовжити виконання поставлених завдань”, ― доповів Тимур.

Кирило Буданов привітав командира РДК Дениса Капустіна, який також долучився до доповіді через відеозв’язок.

“Перш за все, пане Денисе, вітаю Вас із поверненням до життя. Це завжди приємно. Я радий, що кошти, отримані за замовлення Вашої ліквідації пішли на допомогу нашій боротьбі. Бажаю нам всім і Вам особисто успіхів”, ― заявив начальник ГУР МО України.

Командир РДК Денис Капустін з позивним White Rex відрапортував про готовність продовжити виконання бойових та спеціальних завдань на чолі підрозділу.

“Временное мое отсутствие не повлияло на качество и успех реализации боевых задач. Готов выдвигаться в район выполнения и продолжать командовать подразделением РДК”, — сказав командир РДК.

Начальник ГУР МО України Кирило Буданов подякував Тимуру та команді воєнних розвідників за успішне й чудове виконання спецоперації.

ГУР в інших соціальних мережах:
🔹Facebook 🔹YouTube 🔹 Viber
🔹Instagram 🔹Twitter 🔹 Threads
🔹 WhatsApp🔹 Telegram Bot
🔹 TikTok

З особистих спостережень.

Знаєте, на 4 рік війни, треба казати, добровольців мало.

Не відкрию Америку, що в частини заїжджають люди далекі від армії. Хтось програміст, хтось тесляр. Різні люди, двома словами.

Всі настрашені, що тут і зараз їх відправлять у бій. Всі скаржаться на якість БЗВП на "учебці". Є і недовіра до командування. Є недовіра до того чи поїдеш на штурм завтра.

З власних спостережень, багато хто намагається скосити під дурника, думаючи, що це прямий шлях з армії.

Може когось розчарую, але це так не працює. Хочете нормальне місце? Демонструйте свої знання та навички. Повірте - знадобиться. Не соромтесь казати про стан свого здоров'я, якщо психолог на "палатці" спитає. Кажіть це і своєму безпосередньому командиру. Бо це і його відповідальність. А хороший командир слідкує за своїм ОС.

Розумієте, якщо будете косити під дурника - як до дурника і поставляться. Дадуть якусь дурну монотонну роботу де не треба мозок - і вперед. Тут некорисної роботи немає.

Ставтеся людяно до оточуючих. Пам'ятайте, що люди, так само як і ви, далекі від війни потрапили сюди.

І так, вони так само як і ви не хотіли б тут бути. Але пам'ятайте, ящо б не йобана русня, ви б тут і не були.

Тому той час , що ви проведете в армії - залежить від вас. Чи хочете ви навчатися, чи готови допомагати за своїм фахом. Відсидітися - не вийде.

В будь якому разі відсилаю всім салют і бажаю міцного:)

Честь маю, ваш "Чарлі"

Дійшло, що мене турбує у всій двіжухі між США та Венесуелою.

Наче ж і проросійський диктатор Мадуро. І соціалізм. І був пресинг протестів неодноразово. А штати прийшли, забрали Мадуро і в принципі особливо після цього не воювали. Виглядало цілком норАле проблема в мотивації, що вони прийшли не аби реально щось змінити та умовно, торгувати нафтою як партнери, а з позиції «я великий, всі інші робитимуть, що я скажу, а якщо не робитимуть – буде погано» (літералі риторика русні). Окей, спершу сказали, що має бути організовано легальний перехід влади, але по-факту, не видно якоїсь взаємодії з опозицією (ба більше, була новина, що венесуельська опозиція вважає це постановочною операцією), залишили віце-президентку, у якої позиція як і в Мадуро і тепер кажуть «робіть так як ми хочемо, або буде гірше» із зазначенням, що влада над Венесуелою тепер у США.

І це перекриває радість, яка несеться в деяких каналах, що тепер з диктаторами «знають що робити». От тільки виникає відчуття, що «знають, що робити» з меншими країнами, а саме – усе що завгодно більшим.

Позиція США щодо України викликає сумніви, що за нас раптом впишуться. Значно більше уваги привертає Фонд Відбудови (воно ж – «угода про копалини»). І якщо штати готові докопатись до якоїсь країни не тоді, коли вона потребує, а тоді, коли їм заманулось отримати нафту (а тоді – осміліти і почати приставати до Мексики, Куби і навіть знову Данії), то що нас реально захищає від херні «ваші копалини тепер наші, ми вклали у них інвестиції, а значить тепер ви будете робити зі своїми копалинами те, що скажемо ми, навіть продавати росії, або FAFO!!!»? Україна, як менший суб’єкт – привабливіша для пресингу, ніж найбільша за площею країна світу, якою ще й управляє смарт гай.

Хотілось би сказати, що нас захищає українську кмітливість, ЗСУ та Єврокомісія, але можливо, насправді нас захищає потенційний апокаліпсис, де всім треба буде розпорошувати сили на всіх, а в України уже є з ким єбашитись (ЗСУ в цьому сценарії теж присутні, не забувайте донатить).

Йду з посади Голови Служби безпеки. Залишаюсь в системі СБУ реалізовувати асиметричні спецоперації світового рівня, які й надалі будуть завдавати ворогу максимальної шкоди.

Впевнений, що сильна і сучасна спецслужба – запорука безпеки нашої держави. На це спрямовані зміни, які впроваджує Президент України у сфері оборони, і я дякую йому.

Вірю в справедливий мир та розквіт України.

З великою вдячністю за підтримку – колективу Служби, всім бойовим побратимам та народу України. Вічна шана тим, хто віддав життя за наше майбутнє.

Честь маю!

Генерал-лейтенант
Герой України
Василь Малюк

Нє, ну я вчора передбачала, що він згадає про копалини, але за шо так швидко

Шось там нахрюкують про переговори між США та Данією щодо Гренландії. Притримуюсь позиції, що передовсім вони самі розберуться, бо не Україні вирішувати за данців. Однак, якщо вони не пристануть на умови США і почнеться конфлікт (навіть на рівні дипломатії), рахую, що мовчати або обрати бік штатів буде зрадою української дипломатичної стратегії.

Кажуть її немає, але з мого погляду, вона весь цей час полягала у тому аби дотримуватись лінії честі і не прогинатись під погрози. Зрештою, Україна посилала допомогу Північній Македонії, запобігала геноциду на Балканах, допомагала евакуювати людей з Абхазії та Афганістану, навіть коли інші країни вважали це небезпечним. Сама ж Україна позиціонує себе зараз як «силу Європи», як країну, яка здатна захищати європейський континент і може навіть допомогти створити аналог НАТО. Хоч це і застосовувалось в контексті захисту від росії, але було б логічним тримати цю лінію щодо будь-яких загроз Європі, особливо, зважаючи, що Данія заявляла, що захоплення Гренландії розцінюватиметься як «кінець НАТО».

З боку Європи, тиснути на Данію, щоб віддала Гренландію – приблизно те саме, що і тиск США на Україну щодо здачі Донбасу (хоча не можу заперечити, що фізично Гренландія територіально не зовсім те саме, що Донбас, бо не прилягає по суші). А взагалі останнім часом геополітика США загалом така, що всі мають їм все віддати. І насправді, чим більше віддадуть – тим важче потім буде це зупинити.

Сьогодні була новина, що на перемовинах щодо гарантій безпеки для України, ЄС навмисно замовчував тему Гренландії, щоб не дратувати США. І навіть при цьому, США не доєднались до заяви щодо гарантій. Отже немає різниці, замовчувати тему, чи ні.

Звісно, у разі висловлення підтримки Данії – Україні може прилетіти «атвєтка» у вигляді претензії до копалин, але ми й так розуміємо, що вона прилетить раніше чи пізніше, бо про копалини згадують уже. А так хоч знатимемо, якщо вони хочуть продавати українські копалини на світовому ринку, як це роблять з венесуельською нафтою. Навіть з точки зору довгострокової співпраці – штати зараз не виглядають як кращий контрагент, спілкуються з усіма з позиції зверхності і примусу, коли як Данія послідовно займає позицію підтримки України. А якщо бодай дипломатично виступити з підтримкою, може надалі допомагати навіть більше.

Якщо ж у конфлікті промовчати, або стати на бік США – Європа вже не зможе нам довіряти як раніше, а Україна – не зможе себе називати «захисницею Європи» у повному сенсі (бо виявиться, що «є нюанси» і «єта другоє»). Якщо ж країна, яка сама у війні, підтримає іншу, то це може бути поштовхом для Європи в цілому, зокрема – до ще активнішої підтримки України.

Коротше, вважаю, що і з точки зору моралі, і з точки зору вигоди – Україні було б логічно підтримати саме Данію, а не "бажати удачі обом сторонам конфлікту".