Круто, за такою логікою, будь-яка сильніша і більша країна може захопити будь-яку слабшу і меншу👍

Треба порада розумних людей в коментах, як робити субтитри на відео? Яку можете порадити програму, щоб була українська мова. Бачу багато різних варіантів, але читаю відгуки і там або немає української, або треба одразу на рік підписку купувати (мені ок платити, але я не блогер, шоб робити по 10 відео в день і для цього брати прогу по оверпрайсу) або недоступно для завантаження в Україні. Хоча бачу як в інст люди публікують відео з субтитрами

🪚 Пила, яку я відправляла раніше - уже доставлена. Все ще треба більше пил та інверторний генератор.

💸 загальна ціна питання 50к. Банка:

https://send.monobank.ua/jar/9rHGNMSpvP

Буду вдячна за ваші донати та поширення 🤝

Коти віджали мою снігову хату, попри те, що у них є власна нормальна хата для ночівлі і я закривала вхід у свою юрту-кривульку. Відчуваю тут якусь підлянку з алюзією на геополітику, де я не виграла😂😭

Багато обговорюється тема підтримки малих та середніх бізнесів в умовах відключень та зростання податкового навантаження.

Поділюсь своєю думкою. Не претендую тут на ексклюзивність чи єдино правильний підхід (запрошую до дискусії в коментарях, якщо маєте що додати/заперечити)

На питання щодо «де витратити грошів» я досить довго відповідала сама собі. Наприклад, у 2022 взагалі панікувала, коли треба було витратитись на що-небудь, крім донатів на ЗСУ (я тоді ще не працювала і їжу/житло надавали повністю батьки). Мені було встидно елементарно піти кави попити, одяг купити, а коли їздила на прифронтир – возила з собою бабусин саморобний спальник з 60-х років. Коротше, "економічний фронт" як концепт для мене тоді не існував взагалі.

Витративши все на донати – я помітила, що гроші закінчились, а потреби ЗСУ – ні і я не єдина, хто їх закриває. Почала роздавати на благодійні ярмарки свої картини, силянки з бісеру і що ще знаходила з речей. З роботою тоді було трохи тєжко, бо не всім хочеться мати справу з глухою дівкою в команді, але врешті мені вдалось. І постало питання, що як з роботою, так і без – треба якось кооперуватись, взаємодіяти з людьми.

Почав формуватись концепт фінансової комунікації – себто, підтримки українських бізнесів та ініціатив, які мають чітку позицію і в цьому мені помагали такі маркери:

💠Допомога ЗСУ. Деякі бізнеси мають банки на підтримку конкретних підрозділів або відкривають збори з чіткими цілями і можна задонатити під час оплати рахунку. Є ще такі, що пересилають частину доходу за певний період.
💠Підтримка благодійних ініціатив. Вона може бути різна. Це і надання кави/чаю/харчування військовим (а зараз також енергетикам), працевлаштування ВПО, ветеранів, проведення ретритів або корисних заходів для військових/ветеранів. У Києві Honey робив акцію підтримки: «задонать «Зимову Підтримку» на ЗСУ – отримай еклер» і люди приходили, донатили, отримували еклер (треба було донатити всю 1000). Уже другий рік це роблю, але еклер – приємно. Також це може бути допомога тваринам (до речі, рахую, що зараз, поки морози і тварини просяться грітись в закладах – слід їх не просто впускати, а вакцинувати/стерилізувати + шукати дім. Собаки і коти, які просяться в заклади – не агресивні і привчені до людини, можуть бути добрими улюбленцями. Але якщо тварина з диких видів – краще звернутись до відповідної служби, оскільки відсутність страху перед людиною у диких тварин може бути ознакою хвороби). Власне, тут широкий перелік варіантів і найкраще – стежити за бізнесом у соцмережах, щоб бачити як він поводиться.
💠Загальна етичність бізнесу. Це і про дотримання стандартів і про комунікацію з клієнтами, і про поводження з ресурсами (наприклад, їх походження). Зазвичай, коли щось купую в інтернеті, то знаю, звідки воно взялось. «Здоровий глузд» туди ж. Пам’ятаю був скандал на тему ялинкових прикрас «5 колосків» і наче бренд український, але шо за крінж??? Копіпаст, крадені дизайни або намагання виїхати на тому «ну ми ж малий бізнес, треба нас підтримати», без забезпечення якості - теж мимо. Сам факт того, що бізнес – не великий – не створює автоматично підстав віддати всі гроші.

🔆Ще одна ремарка – поведінка клієнта. Скоріш за все, якщо ви клієнт етичного бізнесу, то поділяєте його цінності, але зараз є особливості. Основна – відсутність світла і тепла. Якщо я йду в якийсь заклад суто зарядитись і попрацювати (тобто замовити одну каву, але довго займати місце), то закидую додаткові чайові.

Можете шось додати, шось уточнити або поділитись своїми маленькими бізнесами. Звісно, ресурсу купити все і в усіх – не стане, але разом і маленькими кроками – та й якось вивезем.

Сьогодні зранку пішов із життя Кириченко Владислав — засновник бренду «Наш Формат», засновник ГО «Реформація».
Йому було 57 років. Причиною смерті стала тяжка онкологічна хвороба.

Це невимовна втрата для всієї команди видавництва, родини, друзів, близьких і для країни в цілому.
Владислав Кириченко був одним із тих людей, які формували інтелектуальний і громадянський ландшафт сучасної України.

Висловлюємо щирі співчуття родині й дружині Ольга Смазалова.

Про дату і місце прощання повідомимо згодом.
Світла пам’ять.

Щороку в цей день, 20 січня, ми згадуємо захисників Донецького аеропорту. Людей, які 242 дні тримали оборону й не здавалися, були в оточенні й під постійними ударами.

Їх називали кіборгами, а вони просто демонстрували найкраще, що є в українському характері, в українському серці, в українському дусі: не здаватися, бити окупанта та вражати світ тим, що може Україна. Саме таких людей треба підтримувати. Дякуємо всім, хто з Україною. Дякуємо всім, хто нам допомагає.

Фото: Інформаційне агентство АрміяInform.

Шось така двіжуха, наче трамп в результаті буде з росією і білоруссю в "раді миру" сидіти, а всі інші підуть

Пане адмін, туди страшно дивитись, ми були студентами і деякий час вірили, що науковий ступінь вирішує все. Чого варта тільки сама національна академічна комісія як НАДОРГАН🌚

В Києві померли два слюсарі аварійних бригад від перевантаження.
Чоловіки працювали по 2-3 зміни без перерви.

У багатьох працівників аварійних бригад недосипання, обмороження кінцівок та перевтома.
Але вони виконують свій обовʼязок. Честь.

Можна зараз багато написати про героїзм людей, але краще, що б міська влада Києва забезпечувала аварійні бригади гарячим харчуванням, комфортними аварійними автомобілями, сучасним обладнанням та екіпіруванням.
Ще про їх заробітню плату теж непогано було б подумати та премії.

Повністю плюсую. Бо наразі роль держави по забезпеченню, знову ж таки, взяли на себе звичайні люди. Бізнеси, які пропонують гарячі обіди і чай, каву. Просто люди, які також із цим допомагають. Якого хуя у нас все знову працює всупереч, а не завдяки?)

Погоджуюсь з обома дописами

P.S. справедливості ради, підмічу що про підвищення зп і премії для працівників ремонтних бригад уже говорять на рівні уряду

Зараз загалом усе дуже тєжко працює. Мала вималюватись схема типу: уряд створює умови для бізнесу (але малому і середньому стало тіко гірше поки), особливо у сфері виробництва харчових продуктів та їх продажу. Зокрема, такі бізнеси мали б заживлюватись першочергово після забезпечення е/е критичної інфраструктури. І тоді ці бізнеси мали б допомагати з харчуванням для людей, зокрема і для енергетиків (ну і продукти десь мають братись навіть для забезпечення уже встановленого гарячого харчування для людей з вразливих груп, а вони не візьмуться, якщо не будуть вироблені або зіпсуються без холодоса (обговорення холодоса є в коментах)). Плюс мали бути когенераційні установки на базі підприємств, сонячні панелі, інші види ВДЕ, але підприємства (і ОСББ теж) часто не можуть їх збудувати і беруть кредит в банку, а кредити, навіть на енергетику, дають не всім, бо банки не можуть кожному видати кредит без гарантій (але пробувати варто, бо все ж видають).
І в результаті от
(Схему складено з матеріалів на сайті самого уряду)

Щодо інформації, яку ширять про смерть двох слюсарів у столиці.

Як зʼясували медики, 19 січня помер один слюсар, коли працював на виклику в квартирі одного з будинків. Чоловікові було 60 років.
Причини смерті наразі зʼясовують судмедексперти.

Дуже сильна промова, яка відгукнулась у серці багатьох людей доброї волі по всьому світу.

20 січня 2026 на Всесвітньому економічному форумі у Давосі Прем’єр-міністр Канади Марк Карні проголосив довгу та напрочуд сильну промову, яка вже стала вірусною в мережі та багато людей вже назвали її історичною.

Повна історична промова Прем’єр-міністра Канади Марка Карні у Давосі 2026 в перекладі українською мовою та в оригіналі доступна на сайті міжнародної спільноти InformNapalm.

В родині «Укренерго» велике горе. Величезної втрати зазнала вся українська енергетика. Сьогодні трагічно загинув член Правління нашої компанії та колишній її очільник – Олексій Брехт. Смерть наздогнала його там, де він вважав за необхідне бути, щоб якнайшвидше повернути людям світло. Другий день поспіль Олексій Олександрович особисто керував відновлювальними роботами на одному з нещодавно атакованих ворогом енергооб’єктів.

Олексієві Брехту було 47 років. Понад 24 із них він віддав роботі в «Укренерго». У кар’єрі було багато різного досвіду і посад – від керівника Служби перспективного розвитку Центральної енергосистеми до роботи диспетчером та керівником Диспетчерської служби. В останні роки Олексій Брехт відповідав за експлуатацію, відновлення, захист і розвиток мережі системи передачі. А у 2024-2025 роках виконував обов’язки голови Правління компанії.

Нам бракуватиме Олексія Брехта особливо. Його досвід, енергія, готовність підказати і допомогти – завжди підтримували нас у найважчі часи. Його уміння знаходити нестандартні рішення під час вирішення найскладніших завдань – завжди надихало.

Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям та близьким. Пам’ятатимемо завжди. Колектив НЕК «Укренерго».

Дивитись промову трампа з субтитрами та намагатись пообідати одночасно - було поганою ідеєю

З його контекстом та поведінкою "ми хочемо бачити Європу сильною" звучить як "росія хоче бачити Україну сильною".
Те ж саме про погрози всякими вундервафлями. росія юзає ядерку як алібі, щоб мати право стирати з лиця землі цілі українські міста, але менш руйнівними засобами. Типу "ну ми могли б вдарити по вас ядеркою, але не будемо, ви маєте бути нам за це вдячні". От те ж саме "ми могли б застосувати силу, але не будемо, подякуйте".
А щодо "слабких союзників", то союзники часто здаються "слабкими", поки не перейдуть у статус ворога.

Єдине шо радує: ми живемо в Україні і в нас достатньо проблем, щоб не брати участь у цьому лайні🥲🫠