Марині не треба було готуватися до цього моменту, вона чітко знала, чого хоче. Резинка святкового ковпака тисла підборіддя, але така дрібниця не могла її зупинити. Перед її очима — більше дюжини маленьких вогників, і всі навколо кричали, що прийшов час. Давай, Маринко, вдих — видих. ...


Пам'ятаєте, як в школі читали вголос оповідання по реченню? Запрошую до гри ланцюжком, але без таких суворих розмірових обмежень, звісно.
Жанри: комедія, жахи, — і будь-що на ваш розсуд 🤪

Вкотре бачу в оголошеннях вимогу не ставити дефіс замість тире. Причому в такій формі, ніби автор вважає це серйозним і грубим порушенням.
Що не так з дефісом, пані і панове, хто знає? За що його так?

А ви теж помітили скільки крутих рольових і особистих ігр з'явилось у пошуках останнього часу?

Вітаємо адміністрацію із першою сотнею ! 🥳

А що ми взагалі граємо?

Інколи я задаю собі це питання, коли дивлюся на власні ігри. Але частіше я задаю трохи інакше це питання: "А що ми будемо тут грати?" Я задаю собі це питання кожного разу коли виникає якась ідея, коли бачу цікавий, сетінг, коли передивляюсь оголошення в пошуку.
І відповідь часто буває: "Нічого, тут немає що грати." Звучить песимістично? Можливо, але це спосіб поглянути на гру під іншим кутом. Під кутом а що буде коли захоплення і запал закінчаться? Що тоді, гра буде тягнутись як пожована жуйка який час поки не помре остаточно? Чи відразу припиниться? Часто гравці навіть не розуміють що не так, щось зламалося а що хто ж його знає.
Для мене гра це певна "робота" в тому сенсі що воно само якось не буде до неї треба докласти зусиль. Продумати мотивацію персонажа, характер, сетінг історію деталі назви ще деталі ще більше деталей......
Ммм ні я не про це, багато вище зазначених речей є опціональними, тож що я вважаю дійсно важливим, це на сам перед взаємозв'язки між персонажами між персонажем і організацією тощо. Це дає мені усвідомлення світу навколо розуміння як би вчинив персонаж і звісно розуміння що ми тут граємо, куди ми рухаємось далі, і про що ця гра.
Про одне шкодую що не дійшов цих висновків раніше. Але все життя це навчання.
Тепер я намагаюся уважніше ставитися до питання "Що ми граємо?" Намагаюсь знайти зв'язки між залученими сторонами, і відповісти що дійсно я хочу бачити в грі і що ця гра мені може дати.
Цікавим моментом перед початком гри буде подивитись чим пов'язані між собою персонажі, хто вони один для одного які в них стосунки. Якщо на самому початку персоні один одному ніхто або їх зв'язок недостатньо міцний то гра може бути нецікавою. Бо а для чого їм взаємодіяти?
Також це стосується сетінгів і подібного, коли "О боже мій як цікаво я хочу в це грати" але що ти збираєшся грати?
Чи будуть цікаві взаємини між персонажами чи будуть цікаві події, ци це просто гарненький сетінг? В котрому немає що робити цими персонажами і вони взагалі один одному не підходять.

Тож подивіться на те що ви граєте або збираєтесь грати і задайте собі питання...

А що ми взагалі граємо?

Автор: @AlexWeber455

Як часто вам доводиться зупиняти політ фантазії? Слідкувати, аби не було нагромадження сюжетних арок — або епітетів? Розкажіть щось веселе — або не дуже хд

Коли ваш чат має доволі немалу кількість учасників - це завжди добре. Особливо, коли це допомагає адміністрації в фінансовому плані! Адже дуже легко, маючи навіть 500-1000 підписників, заробляти на рекламі.
Тільки-но в одному з найбільших каналів сталася ціла трагедія, яка нанесла непоправну шкоду. Плакали всі - від великих до малих! То що ж сталося?
В ТГК "UaRP" прорекламувати пошук робітників для віддаленої роботи. Звісно, ми всі розуміємо, що то за робота, але наша сьогоднішня тема не про це. Нас цікавить от що:
Яке ваше ставлення до реклами подібних послуг? Чи це добре, бо заробіток для адміністрації, яка де-факто волонтерить просуваючи маловідомі рольові завжди треба. Чи ви все ж таки відноситеся до тої групи людей, яка вважає, що репутація ТГК важливіше за будь який заробіток?

Питання у тому, куди взагалі витрачаються кошти, що донатяться для підтримки адміністрації каналів. Тобто.. люди заробляють на хоббі інших людей?

Про котрі минулі пройоби цього каналу йдеться?

Шановні рольовики, маємо важливе повідомлення. Поширення:

Всім привіт,якщо ви маєте хвилину мені потрібна ваша допомога.Сталась дивна ситуація і мені потрібна будь яка інформація  @senoraes.Якщо ви колись мали з нею справу,дівчина вам щось про себе казала чи ви знайомі в житті будь ласка прошу мені написати в особисті,це стосується її життя

Якщо володієте будь-якою інформацією, зверніться, будь ласка, до @Eladura/@Jddjj2828/@L_una2

Через кінематограф і поширені міти у людей бувають... дивні уявлення про реалістичність тих чи інших речей. А буває і банальне, що описана людиною ситуація викликає у співгравця тупикове відчуття — наприклад, ми нещодавно сперечались щодо того, чи може звільнитись персонаж притиснутий до столу. Мої співгравці навіть вирішили провести власний експеримент. UPD. Як добре мати піддослідного кролика! 😁

Є така передача "руйнівники мітів" (MythBusters). Які такі неоднозначні речі, з якими Ви зіштовхувались у грі, вартувало би наглядно продемонструвати співгравцям та й взагалі ком'юніті?)

🎶Ти казала, у вівторок поцілуєш разів сорок🎶

Секс в рольовій грі === зрада irl партнеру?

(клоунів не боюся хд)

А ви коли-небудь ревнували співгравців або їхніх персонажів? 😁

Поки гаряча тема ще тепла 🤭
Чи зізнавалися ваші співгравці в мастурбації на ваші сцени сексу? Як ви до цього ставитеся?

Одна лише фраза, що вмить розвіяла усе те завзяття, з яким так захоплено почала знайомитися зі світом нового рольового проєкту на просторах нашого ком'юніті. Не те щоб це перешкода, насправді, пости самі по собі пишуться з легким пером — особливо якщо тому сприяє оточення персонажа, проте... Відчуваю, що тепер кожен підхід до цієї рольової буде супроводжуватися безглуздим перечитуванням одних і тих самих речень по десять разів, аби хоч якось штучно створити вигляд "пристойного" (читати як великого) поста, ще й з самонавіяним почуттям обов'язку дотягнути до ліміту, бо це нібито... Так серйозно🤌, так глибоко(ні, це не про глибину воду в тексті)🤌, так професійно🤌

Але це дещо нагадало мені інше, бо цю тему ми обсмаковували... та й обсмаковуватимемо ще не раз, відчуваю. Колись я зіткнулась з ще безжальнішими вимогами, які стосувалися анкети. Мінімум 100 слів на характер та мінімум 500 на біографію — ще й прикріпляється цитатою "це, знову-таки, мінімум для пропрацьованості персонажа", коли ти намагаєшся подискутувати на рахунок цього з адміністрацією. З однієї сторони, звичайно, чим більше написано про персонажа — тим краще це дає зрозуміти адміністрації ваші наміри на нього, обіграш та наскільки добре він взагалі вписується у світ і майбутню кампанію. Але з іншої сторони... Якщо персонаж звичайна людина, з біографії якої не створиш захопливої книги або причинно-наслідкових зв'язків, які привели його в нинішній стан, не так вже й багато — знову жертвувати практичною змістовністю? Анкета хіба не виконує функцію короткої (ключове: короткої) інформації про персонажа, яка повинна слугувати своєрідною картою для інших гравців, допомагаючи їм швидко (ключове: швидко) орієнтуватися в його мотиваціях, особистих якостях та передісторії? Як на мене, коли анкета перетворюється на докладний роман, здавалося б, втрачається сама її суть. Адже головне – це ігровий процес, живі реакції персонажа на події та взаємодія з іншими персонажами, а не обов’язок написати багатосторінковий трактат, який, можливо, ніхто навіть не дочитає до кінця. Ще років п'ять-сім тому, коли тільки-но знайомилася зі світом рольовок, один з найперших спігравців сказав мені, що головне – не кількість слів, а здатність з їх допомогою створити уяву про персонажа: це можуть бути і сухі факти, так відмінні від художнього стилю тексту, і риси характеру просто в стовчик без усіляких загадкових вступів, і навіть зовнішність... Ілюстрацією, не більше. До сих пір не можу з ним не погодитися. Декілька добре підібраних фраз можуть сказати більше, ніж довгі абзаци, наповнені загальними фразами та непотрібними деталями. Ну і... Персонажі розвиваються у процесі гри: те, що на початку здається недостатньо пропрацьованим, може набути глибини та багатогранності з часом. Хоч за це мене переважаюча більшість може закидати тапцями, але жива гра – саме жива гра – уже під час рольового процесу дає можливість персонажу еволюціонувати, а гравцям – відкривати нові грані його особистості, інколи навіть неочікувані для самих авторів. Це не тільки скидає непотрібний тиск через вимоги, а й додає перчинки інтриги — підштовхує самих гравців на цікаву взаємодію, аби знайомитися героям далі один між собою. Бо що цікавого у грі, де всі карти вже на столі?
Тож, любі колеги, питання — не риторичні, нарешті, узагальнюючи топік. Чи дійсно пропрацьованим можна вважати персонажа з анкетою у десять лімітів? І чи мають місце вимоги рольових (групових, насамперед) на кшталт мінімуму слів в анкетах та чому?

Які креативні імена персонажів вам зустрічалися?

Я почну.
— монах-жінка, вочевидь азійського походження, Бу Сін Ка,
— бард Ан Ус,
— а ще був поважний, старий вампір-лікар з фамілією Часникович,
— і якось наших персонажей в непідробленому страху вели до Аллена Високого — місцевого лорда, цитую, "чий гнів був таким же лютим, як і його велич; він правив залізною рукою, кидаючи тінь страху на всіх, хто його оточував"..., який виявися пиякою карликом з протезом правої руки.

Чи поєднуєте ви гумор, очікування та несподіванки, щоб створити яскравих персонажів, коли обираєте для нього ім'я? Чи звертаєте ви на звучання цього самого імені: наприклад, через жорсткі приголосні можна створити відчуття сили та мужності воїну, тоді як через м'які — ніжності та елегантності аристократу? Можливо, ви дуже любите, як я, символізм? І як взагалі шукаєте для своїх героїв ці самі імена — це генератори, власна фантазія, запит у гуглі на кшталт "норвезькі призвіща"?

Помітила що дуже велику популярність серед рольового контенту займають ролки фентезі ніж повсякдення чи якісь історичні сюжети. Чому так?

Грамотність на 6/10, 7/10, 10/10, 1000/10... Це шкільна оцінка з табелю? Так у нас 12-бальна система типа. Дозвіл зробити помилки у 4 словах з 10, якщо 6/10, а від п'ятої вже тебе прийдуть вбивати, і небо впаде на землю? Є якась таємна програма, яка видасть тобі співвідношення твого рівня письма з десятком? Складно... 😢

Розкажіть про ваше найбільше розчарування в рольовому світі

Відкриваю портал у пекло.
У багатьох групах заборонена реклама китайських фандомів накшталт того ж Геншина, переважна аудиторія котрого - діти. Ну а також багатьох інших, включно з айдолами, які не кажуть нічого про війну в Україні. І, начебто, позиція правильна... Але чи не штовхаємо ми цим дітей, котрі шалено прагнуть зіграти саме по улюбленим світам і персонажам, шукати їх там, де їх радо дадуть - в російськомовних пабліках і пошуках?