На тлі купи одноманітних рольових груп і флудів, котрі регулярно створюються і вмирають, не витримав конкуренції, подумала про необхідність адмінам знайти власну нішу і аудиторію.
Я ось подумала про те, що у нас, де факто, відомих тільки три групи-пошука. Отримати в якійсь бан прямо дуже відчутно позначиться на можливості знайти гравця. Нові пошуки останнього часу не створюються взагалі.
Ще немає груп-знайомств для рольовиків. Немає сходок.
Лише один NC-пошук. 
Немає груп з рольовим гумором, переробленими анекдотами, мемами, тупими, але смішними відео.
Немає людей, котрі ризикнули б і взяли  на себе роль рольових критиків.
Немає статей на постійній основі. Найбільші групи намагались це робити, але якось далі статей “Що таке рольова гра, грайте добре, не грайте погано” справа особливо не йде.
А яких груп особисто вам не вистачає у світі рольових на цьому етапі розвитку нашого ком’юніті?

Один з найогидніших постів чужої гри, котрий мені доводилось читати, був про стейк. Це був супергеройський світ, і одну з супергероїнь хлопець запросив на вечерю в ресторан. 
Його пост, коротко: ми прийшли в ресторан, там було файно, сіли за столик, нам принесли їжу, котру ми замовили.
Її пост: ресторан (довгий опис), опис скатертини, виделок, візерунка на виделках, візерунка на тарілці… і йобаний стейк, котрий залишив мені, як читачу, рольову травму на все життя. Там було все: розмір, наче вона міряла його рулеткою, опис просмажки, опис вигляду просмажки, опис м’яса в розрізі, опис соку, який потік, коли вона розрізала стейк чудовою виделкою з візерунками, опис смаку стейку, опис запаху стейку, опис як вона їсть цей стейк, опис як вона з’їла стейк. Все. На цьому безкінечно довгий пост за супергероїню на побаченні закінчився. 
Це приказка. А ось і казка: я вірю в те, що рольовики - народ талановитий, і зможуть написати текст про скучну річ так, щоб читачі не отримали від нудоти рольову травму. Спробуємо? Маєте вільний вечір, час і бажання? Давайте запишемо пост про… А хай буде камінь. Камінь будь-якого типу, кольору, розміру, властивостей у центрі оповіді. Будь-який світ, будь-які герої навколо, будь-який розмір поста, але вся можлива увага - на камінь. Головне правило: читача не має нудити від нього під час читання.
Впораємось?

Люди, які сидять в телефонах, які створені в Китаї, виготовлені в Китаї, куплені на китайських маркетплейсах разом з іншими китайськими товарами, активно хейтять і забороняють Геншин за те, що він з Китаю. Хм….

З якою пропозицію грати до вас можна прийти “от прям зараз” і ви не відмовите?

Знаю, що часто гравці, пишучи свої пости, надихаються саме музикою.
Чи можете ви поділитися своїми плейлистами для постів?

Скільки зайняло найдовше очікування поста від людини, котра зрештою відписала вам?

Діліться, які збоч- оригінальні рішення оформлення постів вам доводилося зустрічати?

Підніму одну з минулих тем про статті для рольовиків. Ось зустрів у Друкарні згадку "Методу Сніжинки" і оскільки маю проблему щоб зібрати докупи свої хотілки, щоб створити цілісний всесвіт для гри, то... нагадування про те, що все йде від загального до деталей мені прям дуже актуальне 😁
https://drukarnia.com.ua/articles/metod-snizhinki-dlya-napisannya-romanu-Q47U3

Поділіться статтею чи відео для письменників і рольовиків, яку читали останньою. Чи була вона вам корисною, чи пробували реалізувати в своїх іграх? :)

Одного разу Ернест Гемінгвей заклався, що зможе написати найкоротшу історію, яка торкне кожного. ✒️
А ви спробуєте?

Чому чоловіки, котрі грають з тобою секс, так прагнуть вийти в реал ледь не після першого ж поста? Хто така, де живеш, скільки років… І, начебто, нічого такого, я від реалу в істерику не впадаю, але ну курво ж! Якого взагалі біса?! 

Хто вміє створювати герби у штучному інтелекті або їх малювати? Дуже потрібно для рольової про школу магії напишіть @nyraxdd🙏🏻🙏🏻

Адміни, а які з найтрешовіших концептів вам намагались пропихнути у ваш любовно створений світ?

Чому багато жінок в рольовому говорять про себе від чоловічої статі? Не як персонажі, а як люди?

Яким було найдивніше місце, де ви ролили? Питання можна зрозуміти і як про локацію (фізичну), так й про площадку (мовляв то інстаграм, дурень тощо)

Найстарший гравець, з котрим ви стикалися? Яким був досвід?

Як позбутися відчуття, що гіперболізуєш проблеми персонажа? Чи робиш засильний градус чорнухи/анґст контенту? Хоча наче все сухі наслідки без романтизації, іноді по реальних подіях. При тому коли дивлюся на шок-контент ігри чи серіали, то питань до авторів не виникає, лише до себе любої хД

Мені трохи важко зрозуміти, чому деякі люди люблять чорнуху заради самої чорнухи. Тобто коли це не те, що виходить через сюжет і ти відіграєш такі сцени тому що це логічно. А саме коли людині хочеться це грати як необхідний, можливо, центральний, елемент.
Наприклад, що приємного в тому, що людині буквально відрізали всі пальці руки, а потім нанизали на шаипур і з'їли на її очах? Що приємного у цій сцені самій по собі у відриві від сюжету?
Цікава думка самих таких гравців і можливо чесна самоаналітика . Чи це не є певним вираженням власних тіньових аспектів. Адже сама дуже темна "естетика" цього вчинку як такого певно тебе справді приваблює, дає задоволення таке уявляти як і страждання особи що бере участь у сцені.. P.S. : я не стверджую що люди так ДУМАЮТЬ, я просто вношу ГІПОТЕЗУ. І я в ній сумніваюся. Просто цікаво зрозуміти .