Чи має адмін право вбити персонажа без згоди гравця під час квеста? Або зробити так, щоб той випадково вбив іншого персонажа: промазав пострілом повз ворога, не розрахував силу, тощо?

А давайте ще про флешбеки побалакаєм. Так/ні/підводні камені? Поради новачкам, можливо?

Старі пердуни, ви маєте мені підказати пошуковик, в якому найбільше 18+ гравців

Інколи буває так: ви певний час граєте з кимось, і все добре. А потім стається щось... невелике, нерізке, не обов'язково страшне чи радикальне. Але ви раптом розумієте — грі кінець.
Не тому, що хтось винен. Не тому, що сталося щось непоправне. Просто всередині щось ламається — і хоча теоретично пост іще можна написати, гру — продовжити, насправді це буде схоже на моральне самозґвалтування.
Можна переписувати, можна намагатися врятувати сюжет, але тріщина вже є. І не зростеться.
Це не обов'язково стосується співгравця — з цією людиною ви ще цілком готові почати нову гру, нову історію. Просто поточна в якийсь момент стає "не такою", і що з цим робити — хтозна.

Я не можу, я просто НЕ МОЖУ вкладати власні емоції в персонажа.
Для мене "грати за себе" — табу. Мій персонаж — це завжди щось дуже окреме, віддалене від мого досвіду, з іншою головою на плечах. Я спостерігаю за людьми навколо й аналізую їх, щоб мої герої були різноманітнішими, читаю різного роду психологічну літературу, біографії. Навіть окремі пости в інтернеті можуть бути джерелом натхнення. Ви скажете, що це база, а я скажу, що чомусь це створює багато непорозумінь.
Є враження, що рольовики очікують, що кожен персонаж буде самовставкою, і починають переносити враження від нього на тебе як на людину. Це проблемно на багатьох рівнях: від того, що складається хибне уявлення про характер, до того, що тобі можуть почати приписувати різного роду ментальні порушення, якщо ти граєш за негативного персонажа.
Тож, просто цікаво — що для вас є ваш персонаж? Відображення вашої свідомості? Експеримент? Рефлексія? Спроба побути тим, ким ви ніколи не станете? І як ви сприймаєте персонажів ваших співролів? Чи стали б ви оминати людину, яка "надто правдоподібно" описує поведінку різних психопатів (перепрошую за ненауковий термін)?

Як ви відноситесь до рольових по фандомам з можливістю зробити оригінального персонажа?

Добра пост. 
Тут подумала… У багатьох з нас є задумки на ігри, персонажей або світи, котрі з якихось причин або не склалися, або просто немає часу/сил/натхнення розвивати їх далі.
Отже цей пост - пост рольових ідей, котрими вам хотілось би поділитись і віддати тим, хто, можливо, захоче взяти і дати їм друге життя. 
Одна ідея - один пост, будь ласка, щоб не перевантажувати учасників. Кількість виключно на ваше вподобання. Шаблон вільний. Пишіть те, що вважаєте важливим, показуйте і віддавайте стільки, скільки не шкода. 
Якщо ідея “зайде” можемо знову повторити за кілька місяців, якщо автор цього поста згадає або хтось з учасників захоче ініціювати це знову раніше. 
Важливо: використання інформації, котрою ви поділились, і котру, можливо, заберуть інші люди, залишається на їхній відкуп. Не віддавайте того, з чим не готові розлучатись, і що не готові бачити зміненим. 
Отже, здувайте пил зі старого-рідного-забутого і ділитесь!

Маєте бажання грати тут і зараз, але від написання анкет починає боліти голова?
Завітайте до Мультивсесвіту RP, де ви зможете знайти партнера по іграх навіть з одним реченням!
Жодних анкет, мінімум обмежень та лише кілька обов'язкових тегів для спрощення пошуку тієї самої людини на ідею, яка все лежала на дні шухляди та чекала свого часу.
Наші двері відкриті для всіх!
https://news.1rj.ru/str/multiverseofrp

Які конспірологічні теорії та теорії змови можна цікаво обіграти/використати у рольовці?

Кураторське.
Доброго вечора, спільното. Делікатно нагадуємо, що завтра, в останній день місяця, розпочнеться творча рубрика #Зіркова_хвилинка - день публікації вашої неанонімної творчості будь-якого формату і жанру. 
Хизуйтесь своїми роботами, заявляйте про себе, як про творця, показуйте те, в що вкладали час, сили і душу, бо все хороше і щире варте того, щоб його побачили інші.
Пости рольової тематики, надіслані завтра, не загубляться, а будуть ніжно перенесені на 1.05. 
Натхнення і сил вам, творці!

Встиг ще?
Якби ваш перс грав у рольові, в яких би він грав? І кого? Пости писав би, чи перші три, а потім видаляв сторінку і заводив нову?

#Зіркова_хвилинка

Руки ковзають по власному тілу, доки думками керує музика.
Очі стримано дивляться на глядача, єдиного на всю величезну залу, і це відчуття не сковує, а навпаки — дає невимовну свободу, дозволяє відчути себе іншим.
Пальці торкаються волосся, піддаються солодким словам.
Чужий погляд викликає потік сирот, який перебиває різкіший куплет та набивання ритму ногою.
Він підспівує, концентрується хоч його рухи можна назвати інтуїтивним, некерованим струмком рухів та дотиків.
«I feel your eyes,
You think about me?
I know your mind
Can't you see?»
Він покусує губи, дивиться на зал — на чуже обличчя, очі, що зникають серед цього невпинного потоку.

я не впевнений чи це взагалі зарахують, але якщо все таки буде таке то це старенька письмова замальовка, яку я ще досі люблю👹.
Від @FstycDrk

#Зіркова_хвилинка

What good husbands do 🪐

Фд: DCU
Персонажі: Дік Грейсон/Джейсон Тодд
Рейтинг: M
Мова: англійська

Опис:
Просити Діка про допомогу з цією місією було, скоріш за все, найдурнішою ідеєю.
Нажаль, в Джейсона не було інших варіантів.

Посилання на роботу: https://archiveofourown.org/works/64652425
ТҐК авторки: https://news.1rj.ru/str/sparr0winwildlife

@likenotu

#Зіркова_хвилинка

Арт мого хлопчика для фентезі рольової 🥰

@coincidence_d

#Зіркова_хвилинка

Звідки беруться діти 🪐

Фд: Наруто
Персонажі: Узуна Учіха, Тобірама Сенджу, кілька ОС
Рейтинг: G

Опис:
Звісно ж Тобірама розумів, народити цю дитину Ізуна не міг. Чи це розсіяло його сумніви? Ні, звісно ж ні.

Посилання на роботу: https://archiveofourown.org/works/62966032
ТҐК авторки: https://news.1rj.ru/str/sparr0winwildlife

@likenotu

#Зіркова_хвилинка

@Samovelikolepie

(Пісня Шмальгаузен "кров і вино")

Північ бачить місяць!

Нічне небо накрило місто темним покривалом. Огорнені теплим повітрям багатоповерхівки давно прикрили лампадні очі, прикриваючи повіки-віконця, проте це зовсім не заважало молодій компанії зібратися в одному місці. Сесія заморила зелених студентів, які вже на всю потужність святкували закінчення сезону навчання. Пісні співалися, стіни гуділи через вулик. Свято в самому розпалі, в цій задушливій квартирці, але чи всі дійсно тут?....

— Вона каже мені, що я вже не молодий, Хе-ах!
Послухай, Вілю, невже вона
І справді живе ілюзіями
Про цих жалюгідних, нікому невідомих,
Я не побоюсь цього слова, "поетів"?..

Балкончик. Маленький, потрісканий від постійних дощів і життя загалом. Проте він відкриває вид на красу міста. На ньому два хлопці. Різні теми, різний вік, але одне кохання, одна жінка, яка кипіла і вирувала полум'ям у танці. Позаду них. За їхніми спинами. Так близько і одночасно далеко, наче пекуче сонце.

— Я страшенно люблю п'яну нічну веранду,
В якій вона сказала,
Що губи мої — це лаванда!

Ха-ха-ха-ха-ха-ха! — гулким болем і набатом стукало серце блакитноокого чоловіка, який сідав до авто. У грудях кипіло, обличчя грізно перекосилось, а сам він грузно впав на заднє сидіння. Спереду ж сидів поважний чоловік.

Машина неспішно покотилась уперед по вузькій дорозі дворика, виводячи мовчазного водія і розчарованого чоловіка на основну дорогу.

— Яка нахрін, лаванда?
Скільки йому вбіса років —
Десять чи дев'ять? — тихо шепоче блакитноокий, ховаючи вираз обличчя і кудрі в довгих пальцях, великих і теплих долонь.

Поки за ним триває життя.

— Космос пахне весь зорями,
В них купаєшся вся ти.
Губи твої — це лаванда,
Що упали з висоти! — світловолосий хлопчина, до сих пір стояв на самотньому балкончику, але не сам.

Його руки обплітають ніжні і гарячі плечі стрункої і кароокої дівчини. Тої самої, яка стала сонцем. Тої самої, яка безповоротно вкрала два серця одразу і лише один вечірній поцілунок.


— Господи,
Невже тобою і справді керує
Ось ця бездумна пристрасть?
І зовсім не манить поважна любов? — чоловік в машині зовсім не стримується. Сильні пальці боляче стиснули складки шкіри обличчя, з тремором бігаючи все вище і вище, дістаючи до кучерів. Згорблена постать навіть по закінченню поїздки не могла заспокоїтись, дивлячись лише на лаковану шкіру салону. Плечі стиснулись до тіла, а з горла випустився смішок. Тихий і низький, доволі жахаючий сміх.

"Моя люба, не вір в риму, послухай абзаци!"

Звуки саксофону звучали все тихше і тихше по закінченню вечора в маленькій квартирці у маленькій багатоповерхівці.

Смерть на смерть, тузи і козир,
І в бокалі плакало вино.
Я - скелет, забутий в шкіру!
Ребра, зеро, казино.

Холодна підлога. Голова дуже тяжка. Чорне вугільне волосся сплуталось в безжиттєві реп'яхи. Кароока дівчина піднімає голову, кривлячись від болі, намагаючись встати. Зрештою, їй пощастило з тим, що вона не була зв'язана.

Очі звикли до темноти приміщення, не помічаючи силуетів, які були поруч. Як вона це помітила?

Важке тваринне дихання.

Море крові! Все в стакані,
Виноград і пальці — дивний сорт.
Колір правди точно знаю —
Він прозорий, шкода ж як...

— Моя люба прокинулась? — тихий хриплий бас зазвучав посеред темені. Певне, важке дихання було проблемою цього... Чоловіка? Хлопця?

У дівчини зовсім немає сил щоб заговорити. Грудна клітина тряслась, вона обіймає себе за коліна, опираючись гарячою спиною о холодну стіну. Очима вона шукає хоча б якийсь натяк на образ викрадача, але все марно... Допоки...

Кістка пальців на роялі,
Дириґент чомусь без рук!

Важкий звук чоботів. Чоловічі кроки ставали все гучніші і гучніші. Викрадач зовсім не поспішав розкрити себе, адже реакція дівчини на побачене знайоме обличчя було не найпрекраснішим.

— Чому ти не вітаєшся? Невже не впізнаєш? — здивовано питає Викрадач, нахилившись до дівчини.

Кароока піднімає на нього погляд, бачачи те, що зовсім не хотіла.

Страшна гримаса, тепла усмішка, яка стала самовдоволеною посмішкою та голос.

#Зіркова_хвилинка

Я люблю тебе 🪐

Фд: Все заради гри
Персонажі: Ріко Моріяма/Натаніель Веснінські
Рейтинг: G

Опис:
Про Натаніеля Веснінські можна сказати багато чого. Але одне буде правдивим у будь-якій ситуації — йому подобається бути у центрі уваги свого короля.

Посилання на роботу: https://archiveofourown.org/works/63604435
ТҐК авторки: https://news.1rj.ru/str/sparr0winwildlife

@likenotu