Мій побратим підірвав себе гранатою.
Ми вважали його пропалим без вісті якийсь час, молились за нього. А тепер його нема, він пішов як герой.
Важко сказати, який варіант є менш поганим. Вижити але видати ворогу в полоні інформацію, чи не датись живим, але забрати своє власне життя, і власноруч забрати себе від друзів і рідних.
І поки батальйон Братство великою кров'ю тримає вовчанськ, втрачаючи найкращих як в полоні так і в смерті, всяка пиздота йобана відкриває свій гнилий рот. Сидять блять в своїх теплих твіттерах і тявкають в сторону героїв, в сторону ситуації, в сторону усіх експертних питань в яких вони знаються.
І це далеко не перший раз, коли я таке читаю. Якщо думка деяких людей настільки єбáна, то я би їм порадив взагалі ніякої думки не мати.