Forwarded from Ebenheill🌷 (Юрій Андрійович)
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
👍1
Forwarded from Gerpatiy's Tomb Chamber #NileTG (spikespikespikespikes)
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
👍1
Forwarded from Наутізус ᚾᚨ
Деякі обкладинки альбомів відтворені у середовищі MS Paint, знайдені мною у всемережжі. Взяті найрізноманітніші представники,
👍1
Forwarded from Ціна держави
Останні 3 роки нас активно запрошують, щоб розповісти про економіку, реформи, як треба розбудовувати країну.
Найбільше і системніше це роблять Українські Студенти за Свободу та Ayn Rand Center Ukraine.
Зокрема, ми традиційно беремо участь як спікери у Програми лідерства УСС, яка постійно проходить у Меджибізькому замку. Буквально вчора повернулися звідти, де ділилися думками про те, куди економічно рухається Україна.
Цікавіша інша деталь: на цих заходах УСС та Центру Айн Ренд я вже третій раз зустрічаюємося з Володимиром Поперешнюком, який зранку приїхав з Києва у вихідний день, щоб прочитати молоді лекцію про те як функціонує економіка, про роль підприємців, про економічну свободу. І все це він розповідає не переказуючи чужі кейси та досягнення, а проганяє через призму власного досвіду.
Його неймовірно цікаво слухати, а й ще цікавіше з ним дискутувати, бо він любить видавати контроверсійні ідеї, деякі з яких намагається спростувати його аудиторія.
В українському мегамудрому фейсбучіку є багато тіх, хто не любить Поперешнюка, хіхікає, потішається, мовляв, дурачок-популіст. Але я нікого з них не бачив ані на таких, ані на інших заходах, де б було спілкування з молоддю, поширювали економічне просвітництво в маси. Краще зганяти на якусь там конференцію з відновлення у Лондон чи Берлін, ніж спілкуватися з якимись студентиками.
А Поперешнюк їздить, активно спілкується і формує правильний погляд на життя - про те, що держави має бути менше, що людина не повинна покладатися на державу і сама брати відповідальність за своє життя.
Більше б нам таких підприємців як ВП. Коли більшість підприємців буде такими як він, тоді ми будемо жити в якісно кращій країні.
📩 Підписуйся на "Ціну держави"
Найбільше і системніше це роблять Українські Студенти за Свободу та Ayn Rand Center Ukraine.
Зокрема, ми традиційно беремо участь як спікери у Програми лідерства УСС, яка постійно проходить у Меджибізькому замку. Буквально вчора повернулися звідти, де ділилися думками про те, куди економічно рухається Україна.
Цікавіша інша деталь: на цих заходах УСС та Центру Айн Ренд я вже третій раз зустрічаюємося з Володимиром Поперешнюком, який зранку приїхав з Києва у вихідний день, щоб прочитати молоді лекцію про те як функціонує економіка, про роль підприємців, про економічну свободу. І все це він розповідає не переказуючи чужі кейси та досягнення, а проганяє через призму власного досвіду.
Його неймовірно цікаво слухати, а й ще цікавіше з ним дискутувати, бо він любить видавати контроверсійні ідеї, деякі з яких намагається спростувати його аудиторія.
В українському мегамудрому фейсбучіку є багато тіх, хто не любить Поперешнюка, хіхікає, потішається, мовляв, дурачок-популіст. Але я нікого з них не бачив ані на таких, ані на інших заходах, де б було спілкування з молоддю, поширювали економічне просвітництво в маси. Краще зганяти на якусь там конференцію з відновлення у Лондон чи Берлін, ніж спілкуватися з якимись студентиками.
А Поперешнюк їздить, активно спілкується і формує правильний погляд на життя - про те, що держави має бути менше, що людина не повинна покладатися на державу і сама брати відповідальність за своє життя.
Більше б нам таких підприємців як ВП. Коли більшість підприємців буде такими як він, тоді ми будемо жити в якісно кращій країні.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍1
Forwarded from Мудацкие фотокарточки #Epstein🏝ТГ (Yura)
Forwarded from Ebenheill🌷 (joebidencockdepartment)
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
👍1
Forwarded from |"Dark forest outcome"|
Сегодня у нас не совсем обычный текст, е про сборы и не про высокие материи.
А про то, что происходит вот тут и сейчас. Про то, как люди которые помогают защитникам Украины во всём, сами становятся "целью" ударов, при чём по большей части внутренних "вредителей"
Дмитро – не просто майстер з ремонту автомобільного транспорту. Він – волонтер, справжній герой, який безкоштовно ремонтує військову техніку, організовує збори коштів для військових підрозділів і робить все можливе, щоб на передовій не бракувало надійного транспорту. Він самовіддано працює в умовах, які важко назвати сприятливими, але нове керівництво студії кіно ім. Довженка, де Дмитро орендує приміщення, почало створювати йому неймовірні труднощі.
У минулому році Дмитро заїхав у будівлю студії, яка була практично покинута. Потоки води текли зі стелі, приміщення було захаращене. Але замість того, щоб шукати краще місце, він залишився. Там стояли два медичних військових "Унимога", які не могли виїхати через брак акумуляторів. Першим ділом Дмитро придбав необхідні акумулятори, хоча в той момент в Україні їх було всього три штуки. Він також підтримував у належному стані останній автомобіль кіностудії, який навіть не мав страховки і техогляду.
Коли не було кому займатися прибиранням території студії, Дмитро сам сідав на "газон" і возив сміття. Він намагався наводити порядок, організовував екскурсії, щоб студія жила. При цьому він продовжував займатися волонтерською діяльністю, залучав різні ініціативи та створював лоти для збору коштів на запчастини для військових.
Його життя стало боротьбою. Дмитро тижнями жив на студії, спав по три години на добу, їв на ходу, весь свій час присвячуючи роботі. Він ремонтував техніку, шукав бюджети і транспорт, надавав техніку для зйомок, а всі зароблені гроші йшли на студію.
Але коли Держкіно призначило нового директора, ситуація різко змінилася. Новий керівник почав з фрази: "Хто ти такий? Скільки речей тобі збирати?" Він привів свою команду, поставив на керівника автоцеху людину, яка зовсім не розбирається в транспорті. З цього моменту Дмитру почали створювати драконівські умови: оренду підняли в п’ять разів, і навіть попросили доплатити різницю за минулий період.
Останньою краплею стало те, що студія почала планувати дуже "доречний" захід по типу фестиваля, а Дмитро, який продовжував ремонтувати армійський позашляховик для евакуації, отримав наказ: "Забирайте свої речі, у вас 4 години". Йому не дали навіть відповіді на питання, скільки квадратних метрів займає його бокс.
Ця історія – не просто про несправедливість. Це про боротьбу людини, яка не може стояти осторонь, коли країна потребує допомоги. Дмитро продовжує боротися не тільки за своє право працювати, але й за можливість допомагати тим, хто захищає нашу країну.
А про то, что происходит вот тут и сейчас. Про то, как люди которые помогают защитникам Украины во всём, сами становятся "целью" ударов, при чём по большей части внутренних "вредителей"
Дмитро – не просто майстер з ремонту автомобільного транспорту. Він – волонтер, справжній герой, який безкоштовно ремонтує військову техніку, організовує збори коштів для військових підрозділів і робить все можливе, щоб на передовій не бракувало надійного транспорту. Він самовіддано працює в умовах, які важко назвати сприятливими, але нове керівництво студії кіно ім. Довженка, де Дмитро орендує приміщення, почало створювати йому неймовірні труднощі.
У минулому році Дмитро заїхав у будівлю студії, яка була практично покинута. Потоки води текли зі стелі, приміщення було захаращене. Але замість того, щоб шукати краще місце, він залишився. Там стояли два медичних військових "Унимога", які не могли виїхати через брак акумуляторів. Першим ділом Дмитро придбав необхідні акумулятори, хоча в той момент в Україні їх було всього три штуки. Він також підтримував у належному стані останній автомобіль кіностудії, який навіть не мав страховки і техогляду.
Коли не було кому займатися прибиранням території студії, Дмитро сам сідав на "газон" і возив сміття. Він намагався наводити порядок, організовував екскурсії, щоб студія жила. При цьому він продовжував займатися волонтерською діяльністю, залучав різні ініціативи та створював лоти для збору коштів на запчастини для військових.
Його життя стало боротьбою. Дмитро тижнями жив на студії, спав по три години на добу, їв на ходу, весь свій час присвячуючи роботі. Він ремонтував техніку, шукав бюджети і транспорт, надавав техніку для зйомок, а всі зароблені гроші йшли на студію.
Але коли Держкіно призначило нового директора, ситуація різко змінилася. Новий керівник почав з фрази: "Хто ти такий? Скільки речей тобі збирати?" Він привів свою команду, поставив на керівника автоцеху людину, яка зовсім не розбирається в транспорті. З цього моменту Дмитру почали створювати драконівські умови: оренду підняли в п’ять разів, і навіть попросили доплатити різницю за минулий період.
Останньою краплею стало те, що студія почала планувати дуже "доречний" захід по типу фестиваля, а Дмитро, який продовжував ремонтувати армійський позашляховик для евакуації, отримав наказ: "Забирайте свої речі, у вас 4 години". Йому не дали навіть відповіді на питання, скільки квадратних метрів займає його бокс.
Ця історія – не просто про несправедливість. Це про боротьбу людини, яка не може стояти осторонь, коли країна потребує допомоги. Дмитро продовжує боротися не тільки за своє право працювати, але й за можливість допомагати тим, хто захищає нашу країну.
❤1👍1