Проповідь світу зашита у діях. Щось вербалізувати не треба, бо залізна тюрьма зроблена з невидимих але міцних колій. З нейронних зв'язків, з типових думок, з давніх сценаріїв. Мавпа бачить, мавпа робить. Ти сидиш, вагонетка їде. Колесо крутиться вже безліч еонів, і той факт що час від часу якісь пасажири можуть зістрибнути з цього атракціону, глобально йому аж ніяк не шкодить. Бо все нормально. Світ працює як треба, як і всі його істини. Маргіналізація та соціальний остракізм обов'язково буде для тих хто починає якось не в такт стрибати і не дай бог йому бути у вакуумі адаптації, де сангхи просто напросто нема. Благий друг - все святе життя. Інакше ти обов'язково відчуєш смак землі у роті, чи скоріш асфальту.

Справжнього діалога та молитви не станеться бо для нього потрібно що б було два суб'єкта. А в дійсності немає і одного. Лише лабіринт кажимостей, безкінечні відображення світла у якого нема витоку, яке виникає тільки у самому акту приломлення та відображення

Таємниця імені Бога це не зустріч з чимось, це скоріш безкінечний фрактал, всередені якого це "щось" не досягається. В тому і таємниця. Кого ти хочеш зустріти? Його ніхто не бачив. Будь яке явлення образу - хибне світло

Він показує на естетичну челюсть. В мемах зараз досить часто фігурує дихотомія наприклад сойджак/сігма, перший досить часто зображується певною мірою як вирождєнєц з вузькою щелепою і неправильним прикусом, часто дистальним. Сігма/гігачад(це по факту різні персонажі, але згрупуємо їх) відрізняються правильним прикусом, широкою челюстю, можливо навіть трішки прикус зсунутий мезиально. Тому цей жест вказує на якість челюсті як фактор буттєвої базованості. Можна сказати це античний наратив етика є естетика через призму мемної евгеніки.

Внутрішня Монголія надає освіту

Весь день думаю про те чи не звалити б мені таки в гори та чи не просити у людей донати на їжу в обмін на контент про відновлення руху шраманів

Ось що має робити той, хто вміло ставить цілі,

Хто прагне досягти стану спокою — Ніббани:

Нехай буде здатним, чесним і прямим,
Легко навчаємим, лагідним і не пихатим.

Нехай буде задоволеним і невибагливим,
З небагатьма обов’язками, живучи просто.

Зі спокійними чуттями, уважним і мудрим,
Скромним, не прагнучи прихильників серед родів.

Нехай не чинить навіть найменшого,
За що мудрі могли б докоряти.

Щасливі й у безпеці,
Нехай усі істоти будуть щасливі серцем.

Які б не були живі істоти,
Слабкі чи сильні — всі без винятку,

Довгі чи великі,
Середні, короткі, дрібні чи грубі,

Видимі чи невидимі,
Ті, що живуть далеко, і ті, що близько,

Народжені чи ті, що прагнуть народження, —
Нехай усі істоти будуть щасливі.

Нехай ніхто нікого не обманює,
І не зневажає будь-кого де б то не було.

Нехай через обурення чи роздратування
Ніхто не бажає іншому страждання.

Як мати, ризикуючи власним життям,
Оберігає свою дитину — єдину дитину,

Так само щодо всіх істот
Слід розвивати безмежне серце.

З доброзичливістю до всього всесвіту
Розвивайте безмежне серце:

Вгорі, внизу й довкола,
Без обмежень, без ворожнечі й ненависті.

Стоячи, йдучи, сидячи чи лежачи,
Поки не спиш,

Слід з рішучістю про це пам’ятати —
Це називається найвищим перебуванням тут і тепер.

Не впадаючи в крайні погляди,
Добродійний і наділений прозрінням,

Підкоривши жагу чуттєвих насолод, більше ніколи не повернешся в утробу.

Каранія Метта сутта