Доповнимо думку автора допису тим, що навіть для футбольних вболівальників міні-футбол є доволі екзотичним видом спорту. Для тих, хто не в курсі - це навіть не футзал, правила якого більшості з нас добре відомі, а багато хто й сам брав участь у локальних чемпіонатах та змаганнях різного рівня.

Тим не менш, наша збірна зуміла дістатися 1/8 фіналу на Чемпіонаті Європи, що проходить цими днями у Словаччині. Також гравці записали дуже доречне відео зі словами подяки українським військовим. А от по самій грі щось не склалося. Програш французам (1-0), яким турнірний шлях нашої національної команди і завершився.

https://news.1rj.ru/str/botsman_ua/18292

Окрім цього, українські гравці вийшли на початок матчу з фотографіями наслідків російського вторгнення. На щастя, правила міні-футболу такі перфоманси не забороняють, а тому команда скористалася цією можливістю на повну.

Гуки тут ми.
Дивовижна війна. В'єтнам з присмаком кіберпанку. Приїжджаєш в джунглі Донбасу (так, вони існують). Твоя задача максимально проста - копати. Твоя головна зброя - лопата і рація. На голову сипляться осколки, земля, гілки, іноді дерева. Працюють ворожі авіація, танки, бехи, а ти в спеку копаєш, копаєш і ще раз копаєш (жити ж хочеться), поряд стоїть калаш, якому майже в два рази більше років ніж тобі, а в голові одне питання: "А який тут від мене понт?". І серед всього цього піхотного архаїзму відбувається кіберпанк. Вночі цілишся через збитий коліматор в свинособаче ДРГ, яке помітив в тепловізор. Вранці починається гра в шахи. Хлопці антидроновою гауспушкою намагаються посадити ворожий коптер, який корегує беху, яка катається вздовж посадки, яку шукають нашим коптером, який глушать РЕБом, оператори якого по радєйці передають координати, по яким через планшет наводять на срану беху арту. А ввечері ідеш через старлінк відписати рідним, що в тебе все ок. Сюр, але епічний.