Forwarded from 𝐁𝐑𝐔𝐒
Нещодавно до нас завітали журналісти з KyivPost і, провівши кілька днів з нашим підрозділом, опублікували статтю про те, чи вдалося їм знайти тут «нацистів» та «фашистів». Про їхні пошуки читайте тут.
Данило Брусов
Данило Брусов
Поранений на «Азовсталі» представник колективу The Company (“Кривбас”, Кривий Ріг) повернувся до виконання бойових завдань.
by: thecompanykr
by: thecompanykr
- “Я щиро люблю вас як друзів , як націю , як справжніх козаків та козачок!
Дуже вдячний кожному за вашу допомогу в перемозі над ворогом!” (c)
by: dobryakproduction
Дуже вдячний кожному за вашу допомогу в перемозі над ворогом!” (c)
by: dobryakproduction
Forwarded from ЗЕ_БГ✙ 🏴
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
«Ошеломительно быстро убегали» (с)
Спогади «исконных русічей» про наступ на Миколаїв.
#миколаївщинагостина
Спогади «исконных русічей» про наступ на Миколаїв.
#миколаївщинагостина
Troublemakers & Ultras Action
Днями у боях на Слобожанському напрямку поліг Олег «Ювелір» Сапаленко - представник колективу «ШИЗО» (“Металіст”, Харків). Бажаючим допомогти родині: 4149499397185677 (Васильєв Іван Олександрович) Вічна шана Герою!
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Добірка світлин з життя Олега «Ювеліра» Сапаленко - представника колективу «ШИЗО» (“Металіст”, Харків), котрий загинув за Україну в боях на Слобожанському напрямку.
- "Вся фанатська історія – це про адреналін, емоції, яскраві відчуття та подорожі. Війна дає набагато більший адреналін та емоції. Тому після війни хлопцям буде фанатизму недостатньо, бо планка вже вища. Я поки не готовий прогнозувати, що буде з фанатським рухом після війни. Але точно вже не буде так, як раніше". (с)
На «Трибуні» вийшов матеріал з відомим представником руху WBC ("Динамо", Київ).
https://m.ua.tribuna.com/tribuna/blogs/nicefootball/3059723.html?
На «Трибуні» вийшов матеріал з відомим представником руху WBC ("Динамо", Київ).
https://m.ua.tribuna.com/tribuna/blogs/nicefootball/3059723.html?
ua.tribuna.com
«Динамо» робить набагато менше, ніж могло би». Ультрас киян Декстер – про війну, Луческу та Суркісів
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Фанати "Зімбру" (Кишинів) 🇲🇩 заряджають на сьогоднішньому товариському матчі з одеським "Чорноморцем".
Forwarded from 1-й механізований батальйон 3 ОШБр
Forwarded from Ultras Oleksandriya
Моя, моя Україно!
Привітай же, ненько, ти
Свою, свою ти дитину!
І думи мої! Думи мої!
Указом президента України нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня футбольного фаната Олександрії. Вітаємо Миколу Сергійовича. Слава Україні.
УЛЬТРАС ОЛЕКСАНДРІЯ
Привітай же, ненько, ти
Свою, свою ти дитину!
І думи мої! Думи мої!
Указом президента України нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня футбольного фаната Олександрії. Вітаємо Миколу Сергійовича. Слава Україні.
УЛЬТРАС ОЛЕКСАНДРІЯ
Forwarded from 🇺🇦Zалізний Тато☠️
#часів_яр #zalizniytato #тексти_війни #польовий_щоденник
Часів Яр. Оптом смерть. 7 загиблих цивілів і ще 30 лишаються під завалами...
А ще минулого тижня кочували спустошеними кварталами цього міста. Іронізували над антиестетикою золотого меморіалу "воїнам-інтернаціоналістам". І з того часу лишилося кілька списаних сторінок у нотатнику, час яких настав.
☠️🗡️⚔️
Часів Яр — пустельне місто бетону і сухотрав'я. Малопримітний пазл кипчакського степу, що стелиться від понизов'я Дунаю до Іртиша.
Сива паволока спеки тут легко затягує в ступор найменші ознаки життя. В її руках зосереджено найширші владні повноваження. Крихкоглинні стежки від зелених коридорів притоки Кривого Торця ведуть у океан пасовищ. І колись в них вростали копитами кумисові табуни, що належали розкосим пачинакідам.
Тепер поряд з Яром мінорними регістрами бухтить фронт. Вписані в графу горизонту стволи гаубиць котять рівниною відлуння утробного кашлю. Він стрімголов перебігає поле і каучуковим стрибком метушиться між виголених стін багатоквартирок.
Біля під'їзду притишено базікає трійка товстуватих жінок. Усі в розтягнутих майках та лісопедках. Кілька шибушних дітлахів бігає довкола їхніх венозних ніг. Малечі давно не до війни...
Пів-століття тому за спиною крайніх будинків міста гримали важкі суглоби роторних екскаваторів. Найбільше в Україні родовище вогнетривких глин знаходиться тут. Над шиферними дахами стелилася ударна какофонія канатно-рейкових ваганеток, а горбаті ЛАЗи у загазованих салонах доправляли чергову зміну на роботу.
З розхристаних грудей міста стирчить водонапорна "Вежа Шухова". Характерна інженерно-архітектурна споруда у вигляді сітчастого металевого гіперболоїда. Її часто називоють "Ефелевою вежею Донбасу". Споруда виросла тут у 1927 році, як гідровузол заводу ім. "10-річчя жовтня". А інженера Шухова, поряд з Ефелем і Фрезіне вважають першопрохідцем новаторського мережевого стилю.
У темному закутку індустріалізованого яру народився кобзон. Оральний трубадур генсеківської імпотенції — чи не єдина чорна відзнака в історії цього міста з часів Голодомору.
В метафізичному вакуумі міських перехресть бетонна шкаралупа промзон проповідує велику поезію мовчання. Поодинокі перехожі керуються романтикою зникнення і розосередження у просторі.
Пульсацію життя можна завважити біля відділення пошти. Їй не поступається обшарпана торгова точка, якій камуфльовані люди роблять стотисячну касу. Що може стати тут більшою розкішшю, ніж стік розчинного "якобсу" у пластиковому стаканчику?
Луна знову відзеркалюється від запилених фасадів часовоярських сіробудов. Десь за широкими полями міста цокають коліщатки бойових дій. Поважні снаряди виринають з дерев'яних футлярів БК.
Досилаючий проштовхує його у казенник солідного знаряддя. За мить задню стінку підпирає золотистий тубус гільзи. Клацає замок. Гримає важкий вихід...
https://news.1rj.ru/str/zaliznyitato
Часів Яр. Оптом смерть. 7 загиблих цивілів і ще 30 лишаються під завалами...
А ще минулого тижня кочували спустошеними кварталами цього міста. Іронізували над антиестетикою золотого меморіалу "воїнам-інтернаціоналістам". І з того часу лишилося кілька списаних сторінок у нотатнику, час яких настав.
☠️🗡️⚔️
Часів Яр — пустельне місто бетону і сухотрав'я. Малопримітний пазл кипчакського степу, що стелиться від понизов'я Дунаю до Іртиша.
Сива паволока спеки тут легко затягує в ступор найменші ознаки життя. В її руках зосереджено найширші владні повноваження. Крихкоглинні стежки від зелених коридорів притоки Кривого Торця ведуть у океан пасовищ. І колись в них вростали копитами кумисові табуни, що належали розкосим пачинакідам.
Тепер поряд з Яром мінорними регістрами бухтить фронт. Вписані в графу горизонту стволи гаубиць котять рівниною відлуння утробного кашлю. Він стрімголов перебігає поле і каучуковим стрибком метушиться між виголених стін багатоквартирок.
Біля під'їзду притишено базікає трійка товстуватих жінок. Усі в розтягнутих майках та лісопедках. Кілька шибушних дітлахів бігає довкола їхніх венозних ніг. Малечі давно не до війни...
Пів-століття тому за спиною крайніх будинків міста гримали важкі суглоби роторних екскаваторів. Найбільше в Україні родовище вогнетривких глин знаходиться тут. Над шиферними дахами стелилася ударна какофонія канатно-рейкових ваганеток, а горбаті ЛАЗи у загазованих салонах доправляли чергову зміну на роботу.
З розхристаних грудей міста стирчить водонапорна "Вежа Шухова". Характерна інженерно-архітектурна споруда у вигляді сітчастого металевого гіперболоїда. Її часто називоють "Ефелевою вежею Донбасу". Споруда виросла тут у 1927 році, як гідровузол заводу ім. "10-річчя жовтня". А інженера Шухова, поряд з Ефелем і Фрезіне вважають першопрохідцем новаторського мережевого стилю.
У темному закутку індустріалізованого яру народився кобзон. Оральний трубадур генсеківської імпотенції — чи не єдина чорна відзнака в історії цього міста з часів Голодомору.
В метафізичному вакуумі міських перехресть бетонна шкаралупа промзон проповідує велику поезію мовчання. Поодинокі перехожі керуються романтикою зникнення і розосередження у просторі.
Пульсацію життя можна завважити біля відділення пошти. Їй не поступається обшарпана торгова точка, якій камуфльовані люди роблять стотисячну касу. Що може стати тут більшою розкішшю, ніж стік розчинного "якобсу" у пластиковому стаканчику?
Луна знову відзеркалюється від запилених фасадів часовоярських сіробудов. Десь за широкими полями міста цокають коліщатки бойових дій. Поважні снаряди виринають з дерев'яних футлярів БК.
Досилаючий проштовхує його у казенник солідного знаряддя. За мить задню стінку підпирає золотистий тубус гільзи. Клацає замок. Гримає важкий вихід...
https://news.1rj.ru/str/zaliznyitato