Місто в якому Росія почне Третю світову війну

Politico пише, що в естонському місті Нарва може початися Третя світова війна. І це не «специфічне» трактування авторів статті, а буквально слова генерального директора прикордонної охорони Естонії Егерта Белітшева.

Пан Белітшев вважає, що «союзники Естонії по НАТО не готові до того, що може тут (у Нарві) статися». Нагадаю, що з 56 000 жителів Нарви приблизно 96% розмовляють російською, а третина має російський паспорт.

Також Белітшев переказує «кумедний» епізод під час нещодавнього візиту делегації з Бельгії. Основну увагу бельгійці приділили питанню евакуації її громадян у разі ескалації, а обговорення того, як можна швидко направити війська для захисту країн Балтії, було просто проігноровано.

Ще раз. Вища посадова особа Естонії ставить під сумнів здатність НАТО захищати країни Балтії. Неймовірно.

На думку Politico саме в Нарві Росія спробує показати неспроможність 5-ї статті НАТО. Видання пише, що всього 900 британських солдатів розміщено в Естонії у складі багатонаціональних сил НАТО. Я також знайшов дані, що крім британців у країні ще базуються 200 французьких солдатів.

Чи відповідає ця кількість військ НАТО тій загрозі, яка нависає над Естонією? Питання риторичне.

Просто уявіть, що в Естонію або Литву (з території Білорусі) вторгаються 500 північнокорейців. Як реагуватиме НАТО? З ким вони будуть воювати? З Північною Кореєю? Білоруссю? Чи все таки з Росією?

Відсутність чітких відповідей на ці запитання нівелюють будь-яке скиглення європейців стосовно вимоги Трампа збільшувати витрати на оборону. Європі просто щастить, що Росія загрузла в Україні. Але так буде не завжди.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

2025 — рік роботи з реальністю

2024 рік був роком, коли українське суспільство намагалося шукати нове підґрунтя для продовження боротьби. Українців буквально поставили перед фактом, що помилкові конструкти 2023 року про «каву в Ялті» і «кордони 1991 року» — не мають нічого спільного з реальністю.

У році, що минає, суспільство неохоче намагалося змиритися з тим, що реальність, яку їм варто прийняти — вельми неприємна. Це стосувалося різних вимірів. Україна була вимушена ухвалювати непопулярні рішення на фронті і в тилу, а на міжнародній арені наша країна спостерігала за низкою подій, які вселяли тривогу і страх перед майбутнім: вибори у США, правий поворот у Європі тощо.

Якщо у 2024 році ми всі вчилися приймати реальність такою, якою вона є, то 2025 рік має стати роком, коли ми почнемо з реальністю працювати. Ми повинні забути про справедливість і почати будувати свою політику виходячи з тих параметрів, які є на сьогодні. «Стратегія — це мистецтво можливого», як невпинно повторює пан Бєлєсков (@armchairgeneralUA). Тож бажаю українському суспільству у 2025 році нарешті визначитися з цілями, які насамперед спиратимуться на реальні можливості. Це буде головним маркером того, що всі ми подорослішали.

Дякую кожному, хто досі виборює нашу свободу та незалежність.

З Новим роком! Люблю вас, дорогі підписники.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Навіщо боротися з корупцією, якщо в ній можна звинуватити США?

Якби мені сказали, що поняття «вотебаутизму» було придумано в Україні, то я б зовсім не здивувався.

Мене вражає, як легко ми зміщуємо фокус із власних вад у бік чужих гріхів. А іноді ми на рівному місці вигадуємо «чужі гріхи», щоб виправдати свої.

Весь прогресивний твіттер раптом дізнався, що великі американські корпорації донатять круглі суми на інавгурацію Дональда Трампа. Перше, що спадає на думку «медіа-активісту», який бажає погратися на почутті ресентименту — звинуватити США в корупції. Мовляв подивіться, американці називають нас корупціонерами і не беруть Україну в НАТО, а самі купують лояльність у новообраного президента.

Повна нісенітниця, яка є черговим прикриттям власної безвідповідальності.

Пожертви на інавгурацію президента — поширена практика. Ба більше, американці мають прозоре лобістське законодавство. Такі компанії як Microsoft, Google і Chevron підтримували не тільки «злочинця» і «негідника» Трампа, а й інавгурації президента Байдена та Обами. Але це, мабуть, інше.

Навіщо боротися з корупцією, якщо можна звинуватити в ній іншу країну? Ну якщо в США є корупціонери, то тоді й нам можна не розбиратися зі своїми? Така логіка? Дитячий садок.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Байден звинувачує Обаму у початку війни в Україні

У подкасті з Фрідманом Зеленський неабияк проїхався по Бараку Обамі. Президент недвозначно натякнув (посилання з таймкодом), що 44-му президенту США було начхати на вторгнення Росії в Україну в 2014 році. Республіканці мають оцінити цей тейк, оскільки вони на дух не переносять Обаму та його спадщину.

До слова, у мене дійшли руки до нової книги Боба Вудворда «Війна». Незважаючи на занижені очікування, чтиво видалася захопливим. Хоча, знову таки, зміст треба ділити на два.

Ділюся з вами цікавим фрагментом, коли напередодні повномасштабного вторгнення Росії Джо Байден різко розкритикував Барака Обаму:

«Вони облажалися 2014 року», - сказав президент Байден своєму близькому другові, висловлюючи своє розчарування неадекватною реакцією адміністрації Обами на попереднє вторгнення Путіна в Україну.

«Ось чому ми тут. Ми все зіпсували», - сказав Байден. «Барак ніколи не сприймав Путіна всерйоз».

«Ми не повинні були дозволяти Путіну просто увійти туди і захопити Донбас у 2014 році. Ми нічого не зробили», - сказав Байден. «Ми дали Путіну ліцензію на продовження!».

Байден був дуже злий — характерна риса, яку він уникав демонструвати на публіці. «Так ось, я відкликаю його грьобану ліцензію!», - сказав Байден.

Друг Байдена міг чути, як президент зациклений на тому, щоб не дати Путіну повторити це. Він не збирається пускати це на самоплив. «Україна — це головна гра його президентства».

Добре, що Байден усвідомив помилку Обами і справді зробив більше для України, ніж 44-й президент. Але факт залишається фактом, Байден не зміг докорінно змінити своє ставлення до Росії, що спричинило втрату темпу ухвалення ключових рішень, через що Україна перебуває у такому складному становищі.

Також виникає питання, а що робив Байден у 2014 році? Тоді він відповідав за український трек. Чому не переконав Обаму поставитися серйозніше до дій Росії? Відповіді на це запитання книжка не дає. Поки що.

Якщо ви підтримаєте такий формат, то я регулярно публікуватиму цікаві епізоди з нової книжки Вудворда. Серію постів на цю тему можна буде відстежити за хештегом — #WoodwardWar.

А повірте, у мене вже достатньо нотаток з цієї книжки, від яких ви будете, м'яко кажучи, шоковані.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Україна ніколи не буде в НАТО?

Проблема деяких українців полягає в тому, що вони занадто персоналізують фактор вступу/невступу України до НАТО. Простежуються прямі асоціації: «Байден = членство України в НАТО» і «Трамп = блокування членства України в НАТО». Обидва переконання хибні.

Той факт, що Україна досі не є членом НАТО і навіть не може домогтися звичайного запрошення до Альянсу — це інституційний консенсус не лише у США, а й на всьому Заході.

Від початку незалежності України Захід ретельно приховував свої справжні погляди на євроатлантичну інтеграцію України. Нам не казали «так», але й не казали твердого «ні». Ми ж своєю чергою відсутність «ні» перетворили на наріжний камінь нашої внутрішньої і зовнішньої політики. Я не даю цьому жодної оцінки, просто констатую факт.

Не знаю, що це, дурість чи надмірна чесність, але коли Трамп каже, що «Захід розуміє, що Україна не може бути в НАТО» — він говорить правду, яку ніхто не наважувався сказати досі.

У цьому полягає справжній злочин кількох поколінь західних еліт. З нами ніколи не говорили чесно. Усі казали «правильні» слова про «цінності» і «політику відкритих дверей», але тримали в голові вкорінене переконання, що Україна — це буферна зона не тільки для Росії, а й для Заходу.

Мені зовсім не подобається тренд на вирощування в українцях комплексу жертви, але стратегічно Захід справді несе відповідальність за те, що відбувається на нашій землі. Якщо говорити про наші помилки, то ми надто довго не могли розгадати справжні переконання політиків, які не говорили нам твердого «ні».

Це якщо розмірковувати дуже і дуже поверхнево. Тема така, що тут без 50 грам не обійдешся.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Прилетіла цікава пред'ява стосовно мого тейка про «злочин західних еліт», нібито це інфантильний погляд на речі. Погоджуся, що формулювання радше емоційне, ніж конструктивне.

Але з іншого боку, наслідки невступу України до НАТО створили проблеми насамперед Заходу. Європа буквально на ходу мусить модернізувати (якщо взагалі не будувати заново) архітектуру безпеки цілого континенту. А США не можуть покинути Україну (навіть якби таке бажання було), бо це зруйнує авторитет американців. Про фантомні флешбеки Афганістану я взагалі мовчу.

Рівняння із забезпечення стратегічної безпеки Європи ніколи не можна було вирішити без участі України. Тому, якщо європейці і вчинили злочин, то проти самих себе ж.

Знову ж таки повторюся, низка наших фундаментальних помилок на «шляху» до НАТО — тема окремої розмови.

Зрештою, адмін теж має право понити. Здається, на цьому каналі і так предостатньо реалізму.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Байден не дарма боявся ескалації?

Майкл Познянський та Вільям Волфорт написали статтю для Foreign Affairs, у якій вони намагаються довести, що підхід Джо Байдена до «червоних ліній» Путіна, насправді, правильний. No way!

Автори виступають проти критики адміністрації Байдена за те, що спроби не спровокувати Путіна на ескалацію позбавили Україну можливості здобути перемогу у війні. Познянський і Волфорт вкотре повторюють мантру про те, що у 2022 році Путін «серйозно розглядав можливість застосування тактичної ядерної зброї».

До речі, вони посилаються на книгу Боба Вудворда. Там дійсно згадується епізод, коли американська розвідка давала 50% на те, що в разі оточення російського угруповання в Херсоні, Путін нібито застосує ядерну зброю.

У той момент адміністрація Байдена почала екстрено шукати контакту з Кремлем, щоб повідомити, що російській армії не загрожує розгром на полі бою. Ділюся цим фрагментом із вами:

Президент Байден наказав Саллівану: «Усіма каналами виходьте на зв'язок із росіянами», - сказав він. «Скажіть їм, що ми зробимо у відповідь. Знайдіть формулювання, які не несуть прямої загрози. Занадто сильні слова можуть викликати саме ту реакцію, якої ми намагаємося уникнути».

До речі, саме тоді Байден прийняв рішення, що навіть якщо Росія застосує ядерну зброю, то США не дадуть симетричну відповідь:

Салліван, Остін та Міллі до болі ретельно обговорювали з Байденом кожен із варіантів, щоб отримати від нього рекомендації з приводу того, як президент відповідатиме.

Байден заявив, що якщо Путін застосує тактичну ядерну зброю на полі бою в Україні, США не відповідатимуть ядерною зброєю: «Я не збираюся давати ядерну відповідь на бойове застосування в Україні», - сказав Байден своїм радникам.

Так от, якщо повертатися до статті Познянського і Волфорта, то вони називають підхід Байдена до управління ескалацією — стратегією «нарізки салямі». Нібито Байден у такий спосіб «підривав "червоні лінії" противника настільки малими порціями, що будь-яка суттєва відплата стала нерозумною».

Як на мене, Познянський і Волфорт упускають важливу деталь. Стратегія «нарізки салямі» ефективна тільки тоді, коли час грає на тебе. Україна зайшла у формат війни на виснаження з ворогом, який кратно перевершує її в ресурсній базі. Тому, поки адміністрація Байдена «нарізала салямі», Росія на фронті нарізала українські території. Саме тому ціна заморозки для України зростає буквально щодня.

Так вийшло, що і тут мені довелося процитувати книгу Вудворда, тому цей пост закономірно потрапляє під хештег #WoodwardWar. Нагадую, що в процесі прочитання книги я виділяю цікаві мені фрагменти і ділюся з вами. Ви ж не забули, що ваша підтримка тільки прискорює вихід нових постів?

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Гонитва за лайками — зло

Пан Костецький, який є керівником Центру формування політики пише, що згідно з безпековою угодою Україна зобов'язана надати допомогу Данії, якщо США нападуть на Гренландію.

Повна нісенітниця, яка перевіряється у два кліки. Навіть ЦПД РНБО встиг спростувати цей тейк, що був вкинутий російськими медіа. Безпекова угода стосується лише захисту України від агресії Росії, а не обов'язку Києва захищати Данію від збройного нападу Сполучених Штатів.

Я вже мовчу про те, що спекуляції навколо Трампа і «військової агресії США» — банальна гонитва за лайками, що є неприпустимим для людини, яка очолює громадську організацію з хорошою (наскільки я чув) репутацією.

Знову ж таки, не хочу якимось чином ображати самого пана Костецького і ЦФП. Але якщо ми хочемо, щоб наше громадянське суспільство розвивалося, а не трималося застарілих наративів, ми маємо раз і назавжди покінчити з рефлекторними спробами догодити аудиторії, яка, на превеликий жаль, піддається на подібні маніпуляції щодо Трампа і не тільки.

Не ставлю під сумнів експертизу пана Костецького в галузі права. Але цей «геополітичний» кейс — повна штанга.

До речі, підписуйтесь на мій твітер, раз вже зайшла мова про це.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Чи мобілізує Трамп 18-річних?

Кілька думок про заяву Майка Волца стосовно зниження мобілізаційного віку до 18 років. Коротко і без емоцій.

Ви будете сміятися, але і тут «стирчать вуха» Джейка Саллівана, який, за словами самого Волца, «передав йому справи» як своєму наступнику. Мабуть, ідея призову 18-річних українців активно обговорювалася на зустрічі двох радників із нацбезпеки.

Команда Трампа банально не враховує того факту, що причиною повзучого фронту є не відсутність 18-річних новобранців, а брак волі адміністрації Байдена в ухваленні стратегічних рішень. Це, власне кажучи, і призвело до повзучого фронту. Успадкувати підходи попередньої команди — означає зробити критичну помилку.

Проте, я б не став сприймати слова Волца як остаточний ультиматум. Особисто я хочу дочекатися зустрічі Кіта Келлога із Зеленським. Впевнений, президент наведе свої аргументи проти цієї ідеї. Також не варто забувати, що крім України Келлог відвідає і Європу, де лідери європейських столиць можуть виступити проти поспішних рішень у питанні мобілізації. Головне, попередньо попрацювати з нашими партнерами.

Турне Келлога для того й заплановане, щоб відкоригувати позиції сторін і почути аргументи українців, європейців і навіть росіян. Тому підхід США ще може змінитися.

Також я б не виключав, що питання мобілізації — це важіль тиску на Зеленського. Трамп і його оточення розуміють, що зниження призовного віку є вкрай непопулярним кроком. Можливо, таким чином майбутня адміністрація хоче схилити президента України до певних компромісів.

Давайте зафіксуємо: 1) Заява Волца базується на, мʼяко кажучи, неточних оцінках; 2) Майбутній візит Келлога може ці оцінки скорегувати; 3) Питання мобілізації може бути предметом торгу персонально із Зеленським.

Лізти в петлю поки що зарано.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Байден не хотів перемоги України

Цим заголовком можна коротко описати нову статтю Саймона Шустера в Time.

Ви можете недолюблювати Шустера і можете не довіряти його джерелам, але сказане в статті не потребує якихось особливих доказів. Адміністрація Байдена від самого початку не ставила перед собою задачу перемогти Росію.

Звідси виникає логічне запитання: а на якій підставі ми, як суспільство, почали потопати в ілюзіях стосовно термінів закінчення війни, мотивації противника тощо? До речі, я не відокремлюю себе від суспільства, оскільки я теж жертва власних ілюзій.

Якщо ми продовжимо будувати свої очікування виходячи виключно зі своїх бажань, то повернення в реальність матиме надто величезну ціну.

Кінець президентства Байдена — це привід провести тотальну переоцінку своїх здібностей до аналізу дійсності. Перш ніж декларувати будь-які цілі, потрібно поставити собі запитання: наше бажання = бажання наших партерів? Наша рішучість = рішучість наших партнерів? І цей список питань можна перераховувати довго.

Я дуже хочу докласти руку до того, щоб ми навчилися звіряти нашу картинку світу з картиною світу інших держав. Саме з цього має починатися державне планування. Від цієї навички буквально залежить виживання країни.

Хто знає, де б ми були зараз, якби ще в 2022 році ми змогли визначити справжні цілі Байдена і його команди. Впевнений, історики дадуть цьому свою оцінку.

А статтю раджу почитати повністю, щоб, знову ж таки, помацати реальність пальцями. Це корисно.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп відчув слабкість Путіна

Дональд Трамп навіть не підозрює, що його тейк про те, що «Росія допомогла нам [прим. американцям] перемогти у Другій світовій війні» скоріше розлютить Путіна, ніж підштовхне його на якийсь компроміс.

Американські еліти роками не можуть усвідомити, наскільки росіяни збочено трактують історію. Путін вважає внесок Росії в перемогу над Німеччиною у Другій світовій війні ключовим та визначальним. Тому Трамп несвідомо «затролив» Путіна, і це прекрасно.

А взагалі, якщо винести цю історичну маячню за дужки, то після цього послання Трампа м'яч, як то кажуть, на боці Путіна. Саме Росія визначена стороною, яка саботує мир.

До речі, оцінка Трампа стосовно економічного становища Росії дуже показова. Хтось все ж зумів донести йому думку, що Росія набагато слабкіша, ніж вона хоче здаватися. І це дуже позитивний маркер.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Власне кажучи те, про що я написав учора. Адекватне крило в оточенні Трампа поки що не перемогло, але стрімко нарощує позиції біля вуха 47 президента США. На думку Трампа саме Росія є перешкодою на шляху до стабільного і справедливого миру.

Також це заслуга і нашого керівництва, яке, судячи з усього, зуміло просто і зрозуміло пояснити Трампу нашу логіку та мотивацію. На цьому шляху ми зробили багато помилок і, як на мене, занадто пізно включилися в боротьбу за «проукраїнський майндсет» Трампа. Але результати роботи видно і це тішить.

Чекаємо, коли слова кристалізуються в політику. Старт хороший.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Війська ЄС в Україні — міф?

Financial Times знову педалює тему розгортання європейських військ в Україні. Зеленський нещодавно озвучив, що для реального обговорення цієї ідеї європейці мають бути готовими тримати в Україні щонайменше 200 000 солдатів.

Видання не погоджується з цією оцінкою і, посилаючись на анонімні джерела, стверджує, що для подібної операції буде достатньо близько 40 000 солдатів.

Головним «аргументом» є нібито те, що для висадки в Нормандії в 1944 році союзникам знадобилося менше 200 000 солдатів, про які говорить Зеленський.

Не хочеться засмучувати журналістів з поважного видання, але в операції «Оверлорд» союзники задіяли близько 150 000 солдатів. Це не так вже й сильно менше від тієї цифри, яку озвучив президент України. Тому цифра в 40 000 тим більше виглядає непереконливою.

Плюс до всього європейці чомусь називають таку кількість «стримуючим елементом». Але в чому, власне кажучи, стримування? У статті не згадується про готовність відбивати вторгнення Росії разом з українцями. І ця невизначеність не дає оцінити потенціал усієї місії.

Уявіть ситуацію: починається повторне вторгнення Росії. Європейські війська в Україні не мають ні бажання, ні мандата на збройну відсіч. У зв'язку із загрозою життю/оточення солдатів, європейський контингент розгортається та прямує на західний кордон з метою покинути територію України.

Видовище страшне і, м'яко скажемо, ганебне. Путін вкотре продемонструє неготовність Європи до війни.

Такий сценарій цілком реальний, якщо початок місії не супроводжуватиметься чіткою декларацією цілей і варіантів відповіді на російську агресію. А про це європейці мовчать. Поки що.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп зробить вам боляче, але це не смертельно

Добре, що інформація про припинення військової допомоги Україні не підтвердилася. Але нам усім необхідно прийняти одну неприємну річ.

Жити однією «перемогою» не вийде. Тиск на Україну з боку США буде. Цей тиск може набути різних форм: часткове обмеження допомоги, підігрівання дискусії про мобілізацію 18-річних тощо. У такий спосіб адміністрація Трампа надсилатиме до Москви сигнал про те, що Україну також «приводять до тями» перед потенційними переговорами. Чи «купить» це Путін — питання інше.

Я розумію, що нам це не подобається. Але в розумінні Трампа калібрування позицій потребує не тільки Росія, а й Україна. Зрештою, ми теж маємо усвідомлювати, що нам не вдасться зайти в переговори із завищеними вимогами та очікуваннями.

Тому неприємні новини ще попереду. Головне, не перебільшувати їхній масштаб і тримати в голові, що Трамп не вважає Україну перешкодою до миру. Це ключова метрика на даний момент. А емоційні гойдалки є частиною пошуку основи переговорної рамки.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Гранти в Україні = висадка на Місяць?

Я спеціально не торкався теми грантів. Але маніпуляції такого рівня залишати поза увагою не можна.

Бабель поставив в один ряд висадку на Місяць із фінансуванням медіа-проектів (і не тільки) в Україні. Це просто некомпетентність чи банальна пихатість із претензією на месіанство?

Я не розумію, як можна не розрізняти фінансування національних проєктів США та грантову підтримку інших держав. У пості присутні ще кілька некоректних порівнянь. Наприклад, Бабель пригадує, що подорожі Колумба фінансувала іспанська корона. Знову таки, це фундаментальне нерозуміння, чим відрізняється грант від держвитрат імперії.

Важливо підкреслити, що я зараз не даю оцінку призупиненню підтримки від USAID. Я підсвічую свідому маніпуляцію, яка має жалюгідний вигляд і загалом дискредитує громадянське суспільство в Україні.

Мені начхати, хто і скільки отримує грошей. Робіть корисні справи навіть за чужі гроші. Але знімайте корону з голови. Це просто виглядає пошло.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Європа зробила все, щоб загинути

Спостерігаю як у твіттері європейці копають собі помиральну яму стосовно тарифної війни США з Канадою і Мексикою. Європа відчуває, що вона наступна у черзі.

Але найбільше мене забавляють спроби Європи зустріти тарифну війну з незворушним обличчям. ЄС заявив, що «вживе жорстких заходів у відповідь», якщо американські тарифи доберуться і до європейців.

Це просто смішно. Європа, чия економічна траєкторія застрягла між американськими тарифними загрозами і китайським демпінгом електромобілів, ще намагається лякати США. Ну хоч не позорилися б.

Чому для європейців це раптом стало несподіванкою? Адже вони вже мали справу з Трампом. Все вказувало на те, що він буде президентом. Але вони сліпо вірили в диво і в «правильного» кандидата, який заплющить очі на торговий дефіцит, безбожну регуляцію американських компаній тощо.

При всьому цьому, на думку Європи, американці зобов'язані забезпечити безпеку континенту. І бажано, щоб європейці майже нічого за це не заплатили.

Трамп рубає з плеча. Як на мене, дарма. Але Європа занадто довго перебувала в мареннях своїх «цінностей», які в період перезавантаження світового порядку нікому не потрібні.

Гармати, армія, промисловість, сучасні технології та економіка — ось що визначатиме виживання в прийдешній епосі. І просто зараз Європа робить усе, щоб не вижити.

Власне, вчорашній войс пана Валентина є кращою аналітикою по цій темі. Без жартів.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Про еволюцію заяв Зеленського

Ну що ж, ми входимо у фазу «realpolitik». Зовсім недавно озвучування подібного допущення було занадто токсичним.

Варто визнати, що це нормально. Травма війни підвищила інертність нашого суспільства, тож подібну зміну вектора пересічний українець сприймає важко.

Тому саме президент озвучує цю думку, оскільки він задає тренд, а отже, несе всю відповідальність за такі заяви. Зарахуємо це за «визнання» помилки щодо поспішного рішення 2022 року про заборону перемовин з Путіним.

Бачу в цьому частину кампанії з донесення американським елітам думки, що Україна повністю відкрита до будь-якого формату діалогу з ворогом. Питання лише в умовах і рамці переговорів.

Чим далі, тим подібної «еволюції» в заявах нашого президента буде більше. Тому все тільки починається.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Після війни «нормальність» не настане

Погоджуюся із думкою колеги, але із маленькою обмовкою. Перечекавши Трампа, Україна все одно не опиниться у світі, який «прийшов у норму». На моє переконання, система міжнародних відносин безповоротно зруйнована. Боротьба за Арктику, питання виживання ЄС як єдиного блоку, потенційна сутичка США і Китаю — все це не дає нам підстав очікувати якоїсь «нормальності».

Тому я б не прив'язував нашу стратегію виключно до Трампа або Путіна. Партійні еліти в США продовжать рухатися до ще більшої поляризації, а правлячий клас у Росії цілком імовірно збереже нинішній курс, навіть якщо Путіна не стане. Через 5-10 років Україні все одно доведеться мати справу з «людьми Трампа» та «людьми Путіна».

Сила і прагматичний інтерес — два фактори, на яких Україна має будувати відносини з ключовим партнером і головним ворогом. Росії — перше, Сполученим Штатам — друге. Так звані «цінності» тепер є симулякром, до якого безглуздо апелювати. Більше не буде класичних демократій і диктатур. Тепер є «клуби за інтересами», де потрібно постійно доводити свою цінність.

Тому так, розбудова інституцій, сил оборони і сильної економіки — це ключова задача після війни/заморозки. І робити це треба буде не тільки для того, щоб стримувати Росію. Світ навколо так само не стане більш привітним. Тому варто думати про те, що ми можемо йому запропонувати.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп бачить в Путіні перешкоду

Я разом із колегами по цеху просуваю цю думку вже досить давно. Саме непоступливість Путіна стане ключовим фактором еволюції поглядів Трампа на президента Росії.

Якщо винести за дужки факт того, що Путін саботує мир, то Трамп також бачить у ньому людину, яка підриває його власний успіх. Мир в Україні є одною зі складових спадщини Трампа.

Стриманого оптимізму додає й те, що команда Трампа починає дивитися на проблему миру в Україні не тактично, а стратегічно. Тобто мир за будь-яку ціну на порядку денному не стоїть. Трампу потрібна міцна безпекова концепція, за якою оцінюватимуть його президентство. У цьому в Трампа з Україною спільні інтереси. Це із обмовкою, що ми віримо наведеним джерелам.

Як вже відомо, на конференції з безпеки в Мюнхені Кіт Келлог не представить мирний план Трампа, бо це зробить сам президент. Але я впевнений, що з Мюнхена все одно будуть доноситися натяки про те, як у Білому домі бачать безпекову конструкцію для України.

Тому як завжди зберігаємо оптимізм, але тримаємо себе в руках.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Європа не може гарантувати безпеку собі, не кажучи вже про Україну

Радник Трампа з нацбезпеки Майк Волц в інтерв'ю NBC каже, що Білий дім готує угоду з Україною щодо рідкоземельних ресурсів, щоб «відшкодувати витрати на допомогу Києву». Так само він заявив, що це партнерство включатиме можливість «купівлі ресурсів США».

Якщо перекладати на людську мову, то поставки зброї триватимуть, тільки за рахунок видобутку наших ресурсів. Освоєння родовищ не почнеться завтра і навіть післязавтра, тому цей хід служить поясненням електорату Трампа економічної вигоди для США. Якщо ще простіше, то зброя буде, але в борг. Коли будемо борги повертати, не зрозуміло.

Для мене інтрига полягає у тому, чи будуть обмеження на конкретні види озброєння. Очевидно, що будуть, цікаво на які саме.

Також Майк Волц каже, що «гарантії безпеки будуть на європейцях». Перше, що спадає на думку — європейський контингент в Україні. Я вже говорив, що не вірю в такий сценарій. Але зараз хочу додати, що така конструкція не вселяє довіри. Готовність Європи відбивати повторний напад Росії, м'яко скажемо, під питанням.

Я нещодавно описував сценарій, коли європейські війська тікають з України. Не хотілося б побачити це в реальності.

Проте тримаємо в голові правило — все, що не сказано особисто Трампом, може бути вкидом для торгу і тиску. Можливо, Європу таким чином також приводять до тями. Для чого? Побачимо дуже скоро.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

України в НАТО не буде. Поки що.

Передбачаю загальну фрустрацію з приводу заяв глави Пентагону Гегсета про те, що США вважають вступ України в НАТО нереалістичним, так само як і повернення до кордонів 2014 року.

Вкотре вимушений повторюватися, що персоналізувати своє розчарування на Гегсета, Трампа або інших членів адміністрації — помилка. Хоча чисто по-людськи можу зрозуміти таку реакцію.

Сподіваюся, моїй аудиторії не треба пояснювати, що Байден так само не вірив в інтеграцію України в НАТО і вже тим більше в повернення будь-яких кордонів. Це буквально двопартійний консенсус, просто озвучувати вголос його почала саме ця команда.

На що реально потрібно звертати увагу, так це на гарантії безпеки або іншу конструкцію, яка унеможливить повторне вторгнення Росії. І тут Європа просто зобов'язана запропонувати свою візію як українцям так і американцям.

Пан Шеліговський написав досить хороший пост про те, що європейці навіть не гарантували собі місце за столом переговорів. І ця проблема куди масштабніша, ніж питання ілюзорної інтеграції в Альянс.

А вступ до НАТО — питання історичного вікна можливостей, до якого потрібно дожити і зберегтися як держава.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана