Гранти в Україні = висадка на Місяць?

Я спеціально не торкався теми грантів. Але маніпуляції такого рівня залишати поза увагою не можна.

Бабель поставив в один ряд висадку на Місяць із фінансуванням медіа-проектів (і не тільки) в Україні. Це просто некомпетентність чи банальна пихатість із претензією на месіанство?

Я не розумію, як можна не розрізняти фінансування національних проєктів США та грантову підтримку інших держав. У пості присутні ще кілька некоректних порівнянь. Наприклад, Бабель пригадує, що подорожі Колумба фінансувала іспанська корона. Знову таки, це фундаментальне нерозуміння, чим відрізняється грант від держвитрат імперії.

Важливо підкреслити, що я зараз не даю оцінку призупиненню підтримки від USAID. Я підсвічую свідому маніпуляцію, яка має жалюгідний вигляд і загалом дискредитує громадянське суспільство в Україні.

Мені начхати, хто і скільки отримує грошей. Робіть корисні справи навіть за чужі гроші. Але знімайте корону з голови. Це просто виглядає пошло.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Європа зробила все, щоб загинути

Спостерігаю як у твіттері європейці копають собі помиральну яму стосовно тарифної війни США з Канадою і Мексикою. Європа відчуває, що вона наступна у черзі.

Але найбільше мене забавляють спроби Європи зустріти тарифну війну з незворушним обличчям. ЄС заявив, що «вживе жорстких заходів у відповідь», якщо американські тарифи доберуться і до європейців.

Це просто смішно. Європа, чия економічна траєкторія застрягла між американськими тарифними загрозами і китайським демпінгом електромобілів, ще намагається лякати США. Ну хоч не позорилися б.

Чому для європейців це раптом стало несподіванкою? Адже вони вже мали справу з Трампом. Все вказувало на те, що він буде президентом. Але вони сліпо вірили в диво і в «правильного» кандидата, який заплющить очі на торговий дефіцит, безбожну регуляцію американських компаній тощо.

При всьому цьому, на думку Європи, американці зобов'язані забезпечити безпеку континенту. І бажано, щоб європейці майже нічого за це не заплатили.

Трамп рубає з плеча. Як на мене, дарма. Але Європа занадто довго перебувала в мареннях своїх «цінностей», які в період перезавантаження світового порядку нікому не потрібні.

Гармати, армія, промисловість, сучасні технології та економіка — ось що визначатиме виживання в прийдешній епосі. І просто зараз Європа робить усе, щоб не вижити.

Власне, вчорашній войс пана Валентина є кращою аналітикою по цій темі. Без жартів.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Про еволюцію заяв Зеленського

Ну що ж, ми входимо у фазу «realpolitik». Зовсім недавно озвучування подібного допущення було занадто токсичним.

Варто визнати, що це нормально. Травма війни підвищила інертність нашого суспільства, тож подібну зміну вектора пересічний українець сприймає важко.

Тому саме президент озвучує цю думку, оскільки він задає тренд, а отже, несе всю відповідальність за такі заяви. Зарахуємо це за «визнання» помилки щодо поспішного рішення 2022 року про заборону перемовин з Путіним.

Бачу в цьому частину кампанії з донесення американським елітам думки, що Україна повністю відкрита до будь-якого формату діалогу з ворогом. Питання лише в умовах і рамці переговорів.

Чим далі, тим подібної «еволюції» в заявах нашого президента буде більше. Тому все тільки починається.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Після війни «нормальність» не настане

Погоджуюся із думкою колеги, але із маленькою обмовкою. Перечекавши Трампа, Україна все одно не опиниться у світі, який «прийшов у норму». На моє переконання, система міжнародних відносин безповоротно зруйнована. Боротьба за Арктику, питання виживання ЄС як єдиного блоку, потенційна сутичка США і Китаю — все це не дає нам підстав очікувати якоїсь «нормальності».

Тому я б не прив'язував нашу стратегію виключно до Трампа або Путіна. Партійні еліти в США продовжать рухатися до ще більшої поляризації, а правлячий клас у Росії цілком імовірно збереже нинішній курс, навіть якщо Путіна не стане. Через 5-10 років Україні все одно доведеться мати справу з «людьми Трампа» та «людьми Путіна».

Сила і прагматичний інтерес — два фактори, на яких Україна має будувати відносини з ключовим партнером і головним ворогом. Росії — перше, Сполученим Штатам — друге. Так звані «цінності» тепер є симулякром, до якого безглуздо апелювати. Більше не буде класичних демократій і диктатур. Тепер є «клуби за інтересами», де потрібно постійно доводити свою цінність.

Тому так, розбудова інституцій, сил оборони і сильної економіки — це ключова задача після війни/заморозки. І робити це треба буде не тільки для того, щоб стримувати Росію. Світ навколо так само не стане більш привітним. Тому варто думати про те, що ми можемо йому запропонувати.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп бачить в Путіні перешкоду

Я разом із колегами по цеху просуваю цю думку вже досить давно. Саме непоступливість Путіна стане ключовим фактором еволюції поглядів Трампа на президента Росії.

Якщо винести за дужки факт того, що Путін саботує мир, то Трамп також бачить у ньому людину, яка підриває його власний успіх. Мир в Україні є одною зі складових спадщини Трампа.

Стриманого оптимізму додає й те, що команда Трампа починає дивитися на проблему миру в Україні не тактично, а стратегічно. Тобто мир за будь-яку ціну на порядку денному не стоїть. Трампу потрібна міцна безпекова концепція, за якою оцінюватимуть його президентство. У цьому в Трампа з Україною спільні інтереси. Це із обмовкою, що ми віримо наведеним джерелам.

Як вже відомо, на конференції з безпеки в Мюнхені Кіт Келлог не представить мирний план Трампа, бо це зробить сам президент. Але я впевнений, що з Мюнхена все одно будуть доноситися натяки про те, як у Білому домі бачать безпекову конструкцію для України.

Тому як завжди зберігаємо оптимізм, але тримаємо себе в руках.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Європа не може гарантувати безпеку собі, не кажучи вже про Україну

Радник Трампа з нацбезпеки Майк Волц в інтерв'ю NBC каже, що Білий дім готує угоду з Україною щодо рідкоземельних ресурсів, щоб «відшкодувати витрати на допомогу Києву». Так само він заявив, що це партнерство включатиме можливість «купівлі ресурсів США».

Якщо перекладати на людську мову, то поставки зброї триватимуть, тільки за рахунок видобутку наших ресурсів. Освоєння родовищ не почнеться завтра і навіть післязавтра, тому цей хід служить поясненням електорату Трампа економічної вигоди для США. Якщо ще простіше, то зброя буде, але в борг. Коли будемо борги повертати, не зрозуміло.

Для мене інтрига полягає у тому, чи будуть обмеження на конкретні види озброєння. Очевидно, що будуть, цікаво на які саме.

Також Майк Волц каже, що «гарантії безпеки будуть на європейцях». Перше, що спадає на думку — європейський контингент в Україні. Я вже говорив, що не вірю в такий сценарій. Але зараз хочу додати, що така конструкція не вселяє довіри. Готовність Європи відбивати повторний напад Росії, м'яко скажемо, під питанням.

Я нещодавно описував сценарій, коли європейські війська тікають з України. Не хотілося б побачити це в реальності.

Проте тримаємо в голові правило — все, що не сказано особисто Трампом, може бути вкидом для торгу і тиску. Можливо, Європу таким чином також приводять до тями. Для чого? Побачимо дуже скоро.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

України в НАТО не буде. Поки що.

Передбачаю загальну фрустрацію з приводу заяв глави Пентагону Гегсета про те, що США вважають вступ України в НАТО нереалістичним, так само як і повернення до кордонів 2014 року.

Вкотре вимушений повторюватися, що персоналізувати своє розчарування на Гегсета, Трампа або інших членів адміністрації — помилка. Хоча чисто по-людськи можу зрозуміти таку реакцію.

Сподіваюся, моїй аудиторії не треба пояснювати, що Байден так само не вірив в інтеграцію України в НАТО і вже тим більше в повернення будь-яких кордонів. Це буквально двопартійний консенсус, просто озвучувати вголос його почала саме ця команда.

На що реально потрібно звертати увагу, так це на гарантії безпеки або іншу конструкцію, яка унеможливить повторне вторгнення Росії. І тут Європа просто зобов'язана запропонувати свою візію як українцям так і американцям.

Пан Шеліговський написав досить хороший пост про те, що європейці навіть не гарантували собі місце за столом переговорів. І ця проблема куди масштабніша, ніж питання ілюзорної інтеграції в Альянс.

А вступ до НАТО — питання історичного вікна можливостей, до якого потрібно дожити і зберегтися як держава.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп, паніка і кордони 1991-го року

Істерика, яка несеться в мережі та медіа є прямим наслідком симулякрів про «кордони 1991-го року». Цей яскравий образ сформував основне уявлення українців про закінчення війни. Тож, коли реальність стукає у двері, наші нервова система дає збій. І це нормально.

Але я не розумію коментаторів, які вважають, що заморозка з подальшими поставками зброї та збереженням керованості країни — це «продаж України». У вас були інші очікування? Поділіться ними в коментарях.

Я повністю згоден з паном Нотевським і я сам системно просуваю подібний метод аналізу — не важливо, що говорить Трамп, важливо те, що він зробив/не зробив. А він не зробив нічого, що зараз якось б'є по здатності України захищати себе. Поки що не зробив.

Перш ніж розхитувати нерви собі та оточуючим, потрібно хочаб дочекатися підсумків Мюнхенської конференції та перших кроків від Європи, яку буквально поставили перед фактом її нової ролі. Гегсет учора прямо сказав, що європейці зобов'язані почати чесний діалог зі своїми суспільствами про нові реалії на континенті. Тому «шокова терапія» має стати точкою росту як для України, так і для Європи.

Мене дратує поведінка деяких панікерів, бо складається враження, що вони прийняли реальність, де після заморозки українське суспільство і держава не використовують час з розумом.

Давайте так. Як мінімум, говоріть за себе. Як максимум, утримайтеся від нагнітання паніки.

І так, я не кажу, що кордони 1991-го року недосяжні. Цілком досяжні. Просто давайте почнемо адекватну дискусію про часові рамки досягнення цієї мети.

Ніщо не вічне.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

🟡 Займайте місце на безкоштовному практикумі з дата-аналітики

Мрієте стати високооплачуваним Big Data фахівцем?

Реєструйтесь на інтенсив під наставництвом досвідченого аналітика Нікіти Тимошенко з Adante Consulting, Канада 🇨🇦

Аналітики даних можуть знайти роботу в безлічі сфер: IT, маркетинг, e-commerce, фінанси, освіта, військові технології.

4 дні | Онлайн | Безкоштовно

➡️ i.goit.global ⬅️

Європа як полюс, а не блок

З цією думкою складно не погодитися. Ідея Сполучених Штатів Європи, яка була озвучена Гюго і Черчиллем, актуальна як ніколи.

Тільки централізований уряд, який не озиратиметься на консенсус, здатен перетворити Європу на реальний геополітичний полюс. Інакше континент буде просто розчавлений США, Китаєм і навіть Росією.

Заява Дональда Туска про те, що існує ризик укладення мирної угоди за спиною Європи — ще один маркер, що європейці не мають достатньої ваги в подібних процесах. Ось вам і ціна за регулярне перекладання відповідальності за власну безпеку.

Нині особливо очевидною є проблема нездатності блоку швидко й ефективно реагувати на стрімко мінливу реальність на континенті. В епоху багатополярності Європа буде змушена відмовитися від ідеї блоковості, щоб стати одним із полюсів.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Росія і США не домовилися?

Помічник Путіна Юрій Ушаков заявив, що зустріч Путіна і Трампа навряд чи відбудеться наступного тижня. Також він вважає розмови про те, що Росія і США зближуються передчасними.

З огляду на те, що в цих «переговорах» у сторін були різні цілі взагалі не дивно, що росіяни не світяться від оптимізму. Задача Трампа — посадити Росію за стіл переговорів. Задача Росії — поліпшити американо-російські відносини, про що говорив сам Ушаков перед зустріччю з делегацією США.

Тобто початкова мотивація США і Росії перебувають у різних площинах. Тому фетишизація російського переговорного потенціалу — це помилка. Росіяни все так само неадекватні і здатні завести переговори в глухий кут.

І коли ми піддаємося панічним настроям, ми тільки робимо росіянам комплімент. Ще раз. Переживати і хвилюватися — це нормально. Але не потрібно передчасно падати духом тільки через те, що у росіян був контакт з американцями. Це може бути нам неприємно, але рано чи пізно це мало статися.

У Трампа немає плану. Він пробує все підряд. Частина його ідей виявляться нежиттєздатними. Тому Трамп, зокрема, буде калібрувати свою позицію. І так, Україна разом з Європою мають чинити на нього тиск. Кейс із непідписанням договору по рідкоземельних металах тому підтвердження.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Рубіо каже, що завершення війни в Україні можливе лише за згодою всіх сторін.

Зеленський, зі свого боку, неодноразово заявляв, що він не визнає угоду між США і Росією, якщо її буде укладено без України.

До чого тоді паніка? Не буде ніякої угоди, про яку Україна дізнається постфактум. Вгамуйтеся.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп не може нав'язувати українцям вибори під час війни

На останній пресконференції Трампа мене тригернув його вкид про те, що Зеленський нібито має 4% підтримки серед українців. Повна нісенітниця, яку він, швидше за все, почув безпосередньо від росіян.

Будь-які спроби тиску на Україну щодо виборів до формування якоїсь безпекової конструкції приречені на провал. Я вже мовчу про те, що такими заявами Трамп тільки піднімає Зеленському рейтинг, який набагато більший, ніж 4%.

Тому будь-які вкиди про вибори від Трампа — грають на руку Росії й тільки. Це важливо зафіксувати.

Треба розуміти, що Трамп не всесильний і не може просто так нав'язати українцям виборчій процес. Він може багато говорити про це, посилати сигнали через посланників, але нав'язати — ні.

Той факт, що Україна має певні ресурси, щоб триматися щонайменше рік, дають Зеленському та Європі хоч вузький, але коридор для маневру, щоб відкоригувати позицію Білого дому щодо цього питання. Європейці просто зобов'язані оговтатися від шоку і почати нарешті грати проактивно.

Знову таки, не забуваємо про правило — не важливо, що говорить Трамп, важливо те, що він зробив/не зробив. Наговорив дурниць? Так. Чи стало це реальною політикою? Станом на зараз ні.

І так, у всього є межа лояльності і Трамп не є винятком. Тут я скоріш згоден із постом пана Новосилецького. Я досі не поділяю настрої «поминальних ям», але й виправдовувати 47-президента США у відверто провальних тейках не маю бажання. Сьогодні так.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп, Зеленський, диктатура

Думаю, Трамп щиро вважає, що якщо назвати Зеленського «диктатором», то український народ самостійно винесе його з будівлі Банкової. Очевидно, що цього не станеться і Трампу доведеться зіткнутися з цією реальністю.

Усе це дуже схоже на фінальну стадію спроб Трампа закінчити війну швидко, за допомогою шантажу і максимального тиску. Він не отримав кабальну угоду щодо корисних копалин і він не отримає виборів. Просто він цього ще не знає.

У січні я писав, що тиск на Україну з боку США буде. І це сталося. Щоправда, тоді я припускав, що Трамп обмежить нам військову допомогу, але поки що ми отримуємо тільки треш-ток, який не може кристалізуватися в дії. Бо змусити Україну провести вибори за допомогою сили — неможливо.

Повторю думку з попереднього поста. Нам потрібна проактивна гра Європи, яка повинна перейти від дискусій до рішень. Упевнений, наше керівництво працює над тим, як цю атаку з Білого дому відбивати.

І так, бережіть нерви.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Зміцніть оборону Європи прямо зараз!

Учора Макрон дав надію, що Європа усвідомлює нагальність рішучих дій. Власне кажучи, цей пост саме про це.

Гарван Уолш, ексрадник консерваторів в Британії, написав для Foreign Policy статтю, де розписав цілу низку кроків, які Європа повинна зробити вже зараз, щоб зміцнити оборону континенту без допомоги США.

Я спеціально відсіяв очевидні пункти, а саме: збільшення витрат на оборону та введення вторинних санкцій. Отже, найцікавіше:

🎱Європейцям слід скликати ще один саміт 24 лютого, коли вони мають приїхати до Києва і показати, що Україна не буде покинута;

🎱Європа має негайно заарештувати 150 мільярдів російських активів і спрямувати їх на розвиток оборонної промисловості Києва та Європи;

🎱Європейські країни мають збільшити виробництво ядерної зброї. У Франції та Великої Британії є технології, але вони не можуть дозволити собі збільшити арсенали самостійно, тому їм треба допомогти;

🎱Швеція повинна передати Україні всі свої 100 винищувачів Gripen, які набагато простіші в обслуговуванні, ніж F-16. Тим часом, Велика Британія має захистити повітряний простір шведів;

🎱Норвегія має збільшити виробництво 155-мм. артилерії в Європі. За словами джерел, на деяких підприємствах у скандинавських країнах і Німеччині є вільні потужності;

🎱Велика Британія повинна знову відкрити великий завод з виробництва артилерійських снарядів. Нездатність зробити це з 2022 року, коли почалася війна — проста безпечність;

🎱Європейці мають розширити склад Організації спільного співробітництва в галузі озброєнь (OCCAR). Це допоможе централізувати закупівлі зброї, яка занадто дорога для однієї країни.

Останній пункт особливо цікавий. Якщо сильно спростити, то OCCAR — це такий собі «общак», який дозволяє країнам разом, а не поодинці фінансувати коштовні оборонні програми.

Тому в організацію потрібно залучати якомога більше країн, що збільшить бюджети розробок і позитивно вплине на встановлення єдиного стандарту зброї, з чим у європейців є проблеми.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Давайте чесно поговоримо про Трампа

Щоб бути до кінця чесним перед своєю аудиторією, хочу дещо зафіксувати.

Чи очікував я більшого від Трампа? Безумовно так. Але я б не назвав це оптимізмом. Це був стоїцизм.

У мене ніколи не було ілюзій, які ризики несе другий термін Трампа. Ще в грудні 2023 року я писав, що Трамп — це загроза. У квітні 2024 року я критикував порівняння Трампа з Рейганом. У лютому минулого року я взагалі називаю Трампа «турбулентністю, яка може зруйнувати архітектуру світової безпеки».

Для себе я давно усвідомив, що Трамп — це неминуча реальність. Тому я стояв перед вибором: продовжувати говорити про Трампа очевидні речі або хоча б спробувати запропонувати якийсь конструктив, щоб мінімізувати загрозу, що насувається. Я обрав друге.

Отже. Ще рік тому я писав, що нам варто звернути увагу на ідею Ліндсі Грема про угоду щодо корисних копалин. У травні 2024 року я писав, що візит української делегації (навіть не найвищому рівні) до Мар-а-Лаго не був би зайвим. У липні я засуджував «експертів», які публічно раділи замаху на Трампа, бо розумів, наскільки він злопам'ятний.

Цей, здавалося б, конструктивний підхід не виправдовує очікувань. Це буквально факт. Але я ніколи не називав себе трампістом і вже тим більше ніколи не писав, що Трамп — це шлях до перемоги України. Усвідомлюючи ризикованість фактора Трампа, я шукав раціональні способи зробити так, щоб цей ризик зіграв нам на користь. Цього не сталося.

Я досі переконаний, що продовження політики адміністрації Байдена/Гарріс було б катастрофою у стратегічній перспективі. Хронічна невизначеність у трикутнику «цілі, ресурси та способи досягнення цілей» — прямий шлях до програшу у війні на виснаження.

З таким підходом ми рано чи пізно самі б усвідомили необхідність паузи у війні. Зараз цю паузу нам нав'язує Трамп.

Проте, як я вже писав раніше, у всього є своя межа, після якої потрібно визнати, що навіть підхід мінімізації ризиків не працює. Тому залишається тільки стояти на своєму і проявляти силу, бо Трамп це поважає. Власне, певні сигнали вже демонструють, що це працює.

На жаль, деякі люди вважають будь-яку поміркованість вадою, бо вони живуть тільки в системі крайніх позицій. Це їхнє суверенне право.

Як би нам не було важко, але й ця криза може вирішитися. Тому що це Трамп, хай йому грець.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Трамп пом'якшує риторику щодо Зеленського?

Отримавши дозу критики і побачивши солідарність європейців у захисті Зеленського, Трамп, ймовірно, зрозумів, що «взяти» Україну парою словесних атак не вийде.

Цілком допускаю, що риторика може перетворитися на політику і Трамп спробує перевірити нашу міцність у практичній площині. Але судячи з пом'якшення риторики і певної корекції тез, не факт, що буде загострення. Хоча особисто я вже нічому не здивуюся.

Вирішення цієї кризи бачу в підписанні оновленої угоди по корисних копалинах у Білому домі. У підсумку Зеленський отримує зустріч із Трампом раніше, ніж Путін, а Трамп отримує довгоочікувану угоду, яку подає MAGA-електорату як справедливе відшкодування витрат на Україну. Win-win.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Мерц — новий конкурент Макрона?

Фрідріх Мерц закликає НАТО прийняти нову реальність та адаптуватися до нових викликів на континенті без участі США. Також він натякнув на необхідність створення єдиної європейської армії.

Але це все ще слова. Враховуючи, що сам Макрон не вірить у створення європейських сил оборони, я б не став обнадіювати себе будь-якими очікуваннями. Нехай Німеччина досягне хоча б 2% показника витрат на оборону, а потім поговоримо про європейську армію.

Коли Мерц, Макрон та інші європейські лідери почнуть чесний діалог зі своїми суспільствами про те, яку ціну їм потрібно буде заплатити за незалежність Європи, ось тоді я повірю в те, що європейські еліти реально почали працювати з новою реальністю.

Але така дискусія непопулярна, бо вона про жертви простого європейця, який має буквально заплатити за спроможність Європи захищати себе. Той, хто зважиться на такий діалог, той і очолить неформальне лідерство на континенті.

Проте у Макрона з'явився конкурент за право «осідлати» тему стратегічної автономії Європи, а будь-яка конкуренція — це двигун прогресу.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Макрон упустив шанс проявити силу

Не бачу сенсу коментувати будь-які заяви Трампа на зустрічі з Макроном. Зараз він може говорити все що завгодно і навіть у помірних тонах з однієї причини — поруч сидить лідер, який представляє Європу і захищає Зеленського. Трамп буде говорити те, що йому вигідно в моменті.

Найбільше «здивував» Макрон, який примудрився сказати, що Європа не може конфіскувати російські заморожені активи, оскільки «це суперечить міжнародному праву».

Поки в Європі не зрозуміють, що на зміну міжнародному праву прийшло право сильного, говорити про якісь європейські армії та автономії безглуздо.

У Макрона була унікальна можливість у присутності Трампа проявити силу і заявити зворотне, тим самим показавши суб'єктність. Як мінімум Макрон міг просто не говорити, що це неможливо, а хоча б натякнути, що «карта на столі».

Це та сама горезвісна «стратегічна невизначеність», про яку Макрон так натхненно говорив.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Зустріч Зеленського і Трампа за рівнем напруження і нерозуміння один одного перевершила зустріч Нетаньягу і Обами у 2011 році.

Дві різні людини. Дві різні мотивації. Дві різні реальності.

🇺🇸 Гамбіт Саллівана

Перечекати Трампа

Ви ж любите аналогії з Ізраїлем? Я ні.

Але на мить я згадав, що в ізраїльтян так само не все гаразд із двопартійною підтримкою в США. Особливо в цей період, коли американське суспільство максимально поляризоване.

В Ізраїлю краще складалися відносини з республіканцями, ніж із демократами. Досить часто ізраїльське керівництво займало вичікувальну позицію, коли в Білому домі господарював президент-демократ.

За президентства Обами в Ізраїлю та США були фундаментальні розбіжності: ядерна угода з Іраном, поселенська політика Ізраїлю, резолюція ООН 2334.

Тоді Нетаньягу увійшов у схожий клінч з адміністрацією Обами. Крім повчальної лекції в Овальному кабінеті, Нетаньягу влаштував рознос іранської ядерної угоди з трибуни Конгресу. Тоді Обама був геть розлючений.

У підсумку Ізраїль дочекався, коли на зміну Обамі прийде Трамп і компенсує всі аспекти застою американсько-ізраїльських відносин: США вийшли з ядерної угоди з Іраном, визнали суверенітет Ізраїлю над Голанськими висотами, підписали Авраамові угоди.

А раптом наше керівництво розмірковує над тим, що Україні варто рухатися в подібному ключі? Просто потерпіти 4 роки і почекати президента-демократа. Ну або сподіватися, що прийде інший республіканець, але більш лояльний до нас. Але тут є кілька нюансів:

🎱На відміну від України в Ізраїлю був і залишається запас міцності, щоб взяти паузу на 4 роки;

🎱Зовсім не факт, що через 4 роки в Овальному кабінеті опиниться президент-демократ. Динаміка буде зрозуміла після проміжних виборів;

🎱З огляду на інертність процесів у Республіканській партії наступний президент-республіканець імовірно буде продуктом орбіти MAGA.

Якщо ця криза не розв'язується і ми заходимо у війну на виснаження з Росією та адміністрацією Трампа, то це означає, що Україні потрібно знайти такий запас міцності, щоб взяти паузу на 4 роки, водночас збиваючи ракети над своєю головою та забезпечуючи армію.

Такий курс вимагає безпрецедентного стрибка ефективності держуправління і майже миттєвої еволюції рішучості європейських партнерів. З першим і другим можуть виникнути проблеми. Якщо не вже.

На вашу думку, чи здатна Україна вціліти, маючи добрі стосунки лише з однією партією в США?

🇺🇸 Гамбіт Саллівана