Жарт дня:
《В Україні нема політичних переслідувань.》
(С) Ірина Венедіктова, без п'яти хвилин ген-прокурор.
Десь у кутку сміються Ріфмастер, Федина, Звіробій, Собер та інші.
Чортів цирк)))
《В Україні нема політичних переслідувань.》
(С) Ірина Венедіктова, без п'яти хвилин ген-прокурор.
Десь у кутку сміються Ріфмастер, Федина, Звіробій, Собер та інші.
Чортів цирк)))
Ще так поняття "націоналізму" та дотичних ідеологій мені ще ніхто не починав пояснювати 🤣
Forwarded from менада
Напевно, найгірше цими днями тим, хто принципово не вміє проводити час наодинці, тим, хто з жахом усвідомлює себе на самоті. Маю глибоке переконання, що екзистенційна нудьга – ознака занепалого духу та сплячого інтелекту. Залишатись наповненим у чотирьох стінах – вишукане мистецтво, тому навіть тюрма не в змозі зламати його адептів. У якомусь сенсі те, чим ми займались до карантину – спроба відволіктись від примордіального страху власної незначущості та покинутості в перспективі космічного хаосу. Виявилось, що всі наші «важливі» справи можна поставити на «паузу», тільки страх, «як божевільний з бритвою в руці», слідуватиме за нами вічно.
Forwarded from Філіжанка ✙
Перші визвольні змагання: коротко і по суті☝🏻
#лонгрід
Карантин карантином, а свої пізнання історії необхідно розвивати. Тим паче, що цього року ЗНО (доки що) ніхто не відміняв, і тим нашим читачам, хто тільки готується здати екзамен та "ступити у доросле життя", буде корисно зайвий раз пригадати, чим запам'ятались для України 20-ті роки минулого сторіччя.
Частина І: УНР — небажане дитя українських соціялістів
#лонгрід
Карантин карантином, а свої пізнання історії необхідно розвивати. Тим паче, що цього року ЗНО (доки що) ніхто не відміняв, і тим нашим читачам, хто тільки готується здати екзамен та "ступити у доросле життя", буде корисно зайвий раз пригадати, чим запам'ятались для України 20-ті роки минулого сторіччя.
Частина І: УНР — небажане дитя українських соціялістів
Telegraph
Перші визвольні змагання: коротко і по суті☝🏻
Частина І: УНР — небажане дитя українських соціялістів *маленька ремарка на початку: всі дати у тексті приведені за старим стилем, щоб перевести у новий стиль — додавайте два тижні А почалося все, як це завжди буває, з банального — революції. Тільки не в…
Forwarded from Національний Корпус - 🇺🇦
🚑 #НКВолонтери: допомога лікарям в Києві
Активісти Києва та області нарощують об’єми допомоги людям під час карантину в рамках проекту #НКВолонтери. За останні дні збільшилося кількість звернень про різноманітну допомогу – від підвозу на роботу лікарів, до забезпечення захисними масками.
▶️ Відео: https://youtu.be/xTESBxBQVpg
Національний Корпус Києва залучив до співпраці не одну сотню волонтерів – приєднуйся до нас і ти. Ми допомагаємо тим, хто найбільше потребує піклування!
Контактна інформація: +38 (095) 002 30 49.
Анкета волонтера: https://forms.gle/CQKAS3PHqckntDHQA
#Нацкорпус, #НКДопомагає
🇺🇦 Національний Корпус | Обговорити у чаті 💬
Активісти Києва та області нарощують об’єми допомоги людям під час карантину в рамках проекту #НКВолонтери. За останні дні збільшилося кількість звернень про різноманітну допомогу – від підвозу на роботу лікарів, до забезпечення захисними масками.
▶️ Відео: https://youtu.be/xTESBxBQVpg
Національний Корпус Києва залучив до співпраці не одну сотню волонтерів – приєднуйся до нас і ти. Ми допомагаємо тим, хто найбільше потребує піклування!
Контактна інформація: +38 (095) 002 30 49.
Анкета волонтера: https://forms.gle/CQKAS3PHqckntDHQA
#Нацкорпус, #НКДопомагає
🇺🇦 Національний Корпус | Обговорити у чаті 💬
"Комусь можна просто подовше поспати,
Можливо, про нас не згадає ніхто.
Бо ми — не герої, ми просто солдати,
І мчить нас далека дорога..." Кінець додумайте за фото.
Ще Месснер увів до вживання термін "мятежвійна", яким можна коротко описати наші сьогоднішні реалії. Це не просто гібридна війна: при мятежвійні стирається межа миру та війни, страху і спокою, терору та порядку. При мятежвійні нема лінії фронту, кожен на ній — солдат.
Сьогодні Україна воює на кілька фронтів. Розчарую тих, хто "усталь от вайни" — їх у нас кілька, і всі ми програємо. Ну, майже.
От війна з пандемією, її причинами та наслідками у вигляді економічної кризи лише почалась. І наскільки вдало ми її переживем, теж залежить виключно від нас.
Ера відкритих кордонів або пройшла, або скоро пройде. Не буде більше західних "союзників". Будемо ми і агресор. І не сторона світу буде визначати, де той агресор знаходиться.
Сьогодні бачив цікаве опитування у екс-міністра Кабінету міністрів Дубілета. Питає: "Вы бы поддержали, если бы после окончания карантина украинское правительство объявило временный переход на 6-дневную рабочую неделю?"
Через півгодини: 6к — так, 7к — ні. Тобто, 60% наших громадян не розуміє, в якій сраці ВЖЕ знаходиться наша економіка і до чого вона прийде вже за місяць інтенсивного карантину?
Можливо, економічна проблема змусить їх передумати і забути хоча б на деякий час чарівні слова "Какая разніца".
Сьогодні кожен, КОЖЕН має відчувати свою відповідальність за Україну. Більше нема і не може бути окремих особистостей. Або кожен з нас робить щось корисне для Держави, або він стає мертвим, безкорисним баластом, і ставлення до нього стає відповідним.
Думай-те.
Можливо, про нас не згадає ніхто.
Бо ми — не герої, ми просто солдати,
І мчить нас далека дорога..." Кінець додумайте за фото.
Ще Месснер увів до вживання термін "мятежвійна", яким можна коротко описати наші сьогоднішні реалії. Це не просто гібридна війна: при мятежвійні стирається межа миру та війни, страху і спокою, терору та порядку. При мятежвійні нема лінії фронту, кожен на ній — солдат.
Сьогодні Україна воює на кілька фронтів. Розчарую тих, хто "усталь от вайни" — їх у нас кілька, і всі ми програємо. Ну, майже.
От війна з пандемією, її причинами та наслідками у вигляді економічної кризи лише почалась. І наскільки вдало ми її переживем, теж залежить виключно від нас.
Ера відкритих кордонів або пройшла, або скоро пройде. Не буде більше західних "союзників". Будемо ми і агресор. І не сторона світу буде визначати, де той агресор знаходиться.
Сьогодні бачив цікаве опитування у екс-міністра Кабінету міністрів Дубілета. Питає: "Вы бы поддержали, если бы после окончания карантина украинское правительство объявило временный переход на 6-дневную рабочую неделю?"
Через півгодини: 6к — так, 7к — ні. Тобто, 60% наших громадян не розуміє, в якій сраці ВЖЕ знаходиться наша економіка і до чого вона прийде вже за місяць інтенсивного карантину?
Можливо, економічна проблема змусить їх передумати і забути хоча б на деякий час чарівні слова "Какая разніца".
Сьогодні кожен, КОЖЕН має відчувати свою відповідальність за Україну. Більше нема і не може бути окремих особистостей. Або кожен з нас робить щось корисне для Держави, або він стає мертвим, безкорисним баластом, і ставлення до нього стає відповідним.
Думай-те.
У перервах між домашкою, роботою та власними проблемами, продовжую писати історичні розвідки для Філіжанки. Цього разу — моя улюблена частина національно-визвольних змагань, разом з її Гетьманом Павлом Скоропадським.
Приємного читання ;)
Приємного читання ;)
Forwarded from Філіжанка ✙
Ми продовжуємо нашу серію публікацій: Перші визвольні змагання: коротко і по суті☝🏻
Частина ІІ: Скоропадський — Гетьман, який (майже) зміг
Ви дізнаєтесь:
◾️Як Скоропадський прийшов до влади
◾️Які у нього були відносини з німцями
◾️Що він встиг зробити під час правління
◾️Чому Українська Держава припинила існувати
Частина ІІ: Скоропадський — Гетьман, який (майже) зміг
Ви дізнаєтесь:
◾️Як Скоропадський прийшов до влади
◾️Які у нього були відносини з німцями
◾️Що він встиг зробити під час правління
◾️Чому Українська Держава припинила існувати
Telegraph
Частина ІІ: Скоропадський — Гетьман, який (майже) зміг
29 квітня 1918 року у Києві відбувся "гетьманський переворот" і до влади прийшов Павло Скоропадський. Нащадок козацького роду, аристократ, офіцер імператорської армії — він був ідеальним кандидатом для посади Гетьмана, голови держави. З того часу про Українську…
Forwarded from Філіжанка ✙
Уявіть ситуацію: ви вертаєтесь додому разом з дівчиною пізно вечором. Не доходячи до під’їзду у будинок, на вас нападають двоє амбалів. Від одного вам вдається відбитися, і він втікає, а інший намагається зарізати вас ножом. Ви перехоплюєте його руку, він ріже вам сухожилля, але вам вдається нанести йому удар в тіло, його ж ножом.
Ви викликали йому швидку, поліцію, і ваша дівчина починає фіксувати все, що відбувається на відео.
Це вже на вас нападають в 3 раз. На вас систематично нападають, бо ви громадський активіст і стоїте як кістка в горлі нечесним чиновникам і мусарам.
Але мало того, що після жодного з нападів на вас, вам не виділили державну охорону, так ще й ваш самозахист хочуть перекваліфікувати, як умисне вбивство. Мов, ви просто гуляли, і вирішили вбити людину.
Абсурд, правда ж?
Але така ситуація сталась з проукраїнським активістом Сергієм Стерненко. Він активно протестував проти міського голови Одеси Генадія Труханова, через його корупційні справи та проросійську позицію. За що той, ймовірно, 3 заказував напади на Стерненка.
Ви спитаєте, а що ж поліція? А поліція з високою долею ймовірності задіяна в нападах на Сергія. Неодноразово Стерненко знімав поліцейські прилади для відслідковування зі своєї машини, які були встановленні незрозуміло для чого. Ба більше, на запити після першого ж нападу, про надання Сергію державної охорони, поліція відмовила. Навіщо охороняти того, кого хочеш убити, правда ж?
Крім цього всього, всі проросійські медіа типу: NewsOne, 112 Україна, Zik, Страна.Юа, КліменкоТайм, починають мантру “Стерненко – вбивця”. Кожного дня, кілька сюжетів, публікацій, відео про те, що Стерненко вбивця.
Це тягнулося майже рік, аж поки не обрали нову генпрокурорку Венедіктову.
За кілька днів після призначення, Венедіктова зустрілася з Аваковим. На сайтах МВС та ОГПУ вийшли новини: «органи узгодили проведення необхідних слідчих і процесуальних дій» у справі про «вбивства» Кузнєцова. Кузнєцов – нападник Стерненка. Тобто: самозахист на всю країну назвали вбивством, і зазначили про необхідність розслідування і покарання «вбивці».
Після цього Венедиктова написала у себе у Фейсбуці пост про Стерненка. Заявила що насправді на зустрічі з Аваковим вона обговорювала причини, чому справу забрали в МВС і передали в СБУ. Тобто сайт генпрокуратури і МВС суперечать посту Венедіктової.
Сам Стерненко думає, що найближчими днями його спробують позбавити волі.
Ось таке верховенство права в Україні. Ти борешся проти колаборантів і корупціонерів, відбиваєшся від замовних нападів, а тобі інкримінують вбивство. Мов, чому ти захистив себе, чому ти не здох?
Звинувачування Стерненка – це політичний тиск на патріотичне середовище. Генпрокуратурі і МВС не потрібне справедливе слідство і верховенство права. Їм просто потрібно посадити Стерненка, який так заважає мусарським справам.
Ну що ж, якщо хочете посадити Стерненка, посадіть і нас. Чого ж ви тягнете? Посадіть все патріотичне середовище. Нам теж противна корупція, договорняки, російські окупанти, імпотентна поліція і безхребетна влада.
P.S. Велике прохання до читачів поширити цей пост. Таким чином ви зробите свій вклад в боротьбу з мусарським свавіллям.
Стодоля
Ви викликали йому швидку, поліцію, і ваша дівчина починає фіксувати все, що відбувається на відео.
Це вже на вас нападають в 3 раз. На вас систематично нападають, бо ви громадський активіст і стоїте як кістка в горлі нечесним чиновникам і мусарам.
Але мало того, що після жодного з нападів на вас, вам не виділили державну охорону, так ще й ваш самозахист хочуть перекваліфікувати, як умисне вбивство. Мов, ви просто гуляли, і вирішили вбити людину.
Абсурд, правда ж?
Але така ситуація сталась з проукраїнським активістом Сергієм Стерненко. Він активно протестував проти міського голови Одеси Генадія Труханова, через його корупційні справи та проросійську позицію. За що той, ймовірно, 3 заказував напади на Стерненка.
Ви спитаєте, а що ж поліція? А поліція з високою долею ймовірності задіяна в нападах на Сергія. Неодноразово Стерненко знімав поліцейські прилади для відслідковування зі своєї машини, які були встановленні незрозуміло для чого. Ба більше, на запити після першого ж нападу, про надання Сергію державної охорони, поліція відмовила. Навіщо охороняти того, кого хочеш убити, правда ж?
Крім цього всього, всі проросійські медіа типу: NewsOne, 112 Україна, Zik, Страна.Юа, КліменкоТайм, починають мантру “Стерненко – вбивця”. Кожного дня, кілька сюжетів, публікацій, відео про те, що Стерненко вбивця.
Це тягнулося майже рік, аж поки не обрали нову генпрокурорку Венедіктову.
За кілька днів після призначення, Венедіктова зустрілася з Аваковим. На сайтах МВС та ОГПУ вийшли новини: «органи узгодили проведення необхідних слідчих і процесуальних дій» у справі про «вбивства» Кузнєцова. Кузнєцов – нападник Стерненка. Тобто: самозахист на всю країну назвали вбивством, і зазначили про необхідність розслідування і покарання «вбивці».
Після цього Венедиктова написала у себе у Фейсбуці пост про Стерненка. Заявила що насправді на зустрічі з Аваковим вона обговорювала причини, чому справу забрали в МВС і передали в СБУ. Тобто сайт генпрокуратури і МВС суперечать посту Венедіктової.
Сам Стерненко думає, що найближчими днями його спробують позбавити волі.
Ось таке верховенство права в Україні. Ти борешся проти колаборантів і корупціонерів, відбиваєшся від замовних нападів, а тобі інкримінують вбивство. Мов, чому ти захистив себе, чому ти не здох?
Звинувачування Стерненка – це політичний тиск на патріотичне середовище. Генпрокуратурі і МВС не потрібне справедливе слідство і верховенство права. Їм просто потрібно посадити Стерненка, який так заважає мусарським справам.
Ну що ж, якщо хочете посадити Стерненка, посадіть і нас. Чого ж ви тягнете? Посадіть все патріотичне середовище. Нам теж противна корупція, договорняки, російські окупанти, імпотентна поліція і безхребетна влада.
P.S. Велике прохання до читачів поширити цей пост. Таким чином ви зробите свій вклад в боротьбу з мусарським свавіллям.
Стодоля
Якщо є можливість діяти — дій
Я ніколи не зможу зрозуміти до кінця інфантильної байдужості більшості моїх "співгромадян". Щодня бачу їх, вони мають такі ж самі права, гарантовані Конституцією та законами України, як і я. Але чомусь щодня я, заради захисту своїх і, що не менш важливо, їх прав, готовий жертвувати власним часом, ресурсами та здоров'ям, готовий попадати під репресії, якщо до цього дійде, готовий щохвилину присвятити себе корисній справі — а вони не роблять рівним рахунком НІЧОГО.
Сидіти на роботі, платити податки та не порушувати закон — це не позиція, а якраз відсутність позиції. Це інфантильна відмазка, за якою криється страх взяти на себе відповідальність за країну, у якій ти живеш, яка гарантує твої права та безпеку.
Так якщо ти не готовий за неї нести відповідальність, то якого чорта вона має за тебе відповідати?!
Сьогодні мав новий досвід — здавав тромбоцити. Дівчинка, яка потребує цих тромбів, страждає від рецедиву раку. Батьки витрачають шалені гроші на те, щоб просто підтримувати її життєдіяльність у той час, доки лікарі намагаються її вилікувати. Тому найменше, що я міг зробити — я зробив.
Але ті півтори години, що в мене качали тромби і ми з її батьком говорили про політику, я все думав: якщо я можу — чому інші не можуть? Чому інші здорові, активні та життєздатні "громадяни" не можуть просто прийти і здати кров — те, що може зробити майже кожен?
Я думав, що давно змирився з байдужістю людей, з дегенеративною пасивністю сірої біомаси, яка складає 80% населення не тільки України — усього світу. Але сьогодні знову відкрились старі рани.
І я продовжу це робити. Продовжу ходити на акції, здавати кров, возити волонтерку, допомагати людям і тваринам, продовжу захищати і продовжу відкривати старі рани для того, щоб відпрацювати за інших. Бо якщо я обрав цей шлях — значить не маю права на слабину, не маю права відступати, не маю права здаватись. Хто завгодно — але не я.
Adel verpflichtet!
Я ніколи не зможу зрозуміти до кінця інфантильної байдужості більшості моїх "співгромадян". Щодня бачу їх, вони мають такі ж самі права, гарантовані Конституцією та законами України, як і я. Але чомусь щодня я, заради захисту своїх і, що не менш важливо, їх прав, готовий жертвувати власним часом, ресурсами та здоров'ям, готовий попадати під репресії, якщо до цього дійде, готовий щохвилину присвятити себе корисній справі — а вони не роблять рівним рахунком НІЧОГО.
Сидіти на роботі, платити податки та не порушувати закон — це не позиція, а якраз відсутність позиції. Це інфантильна відмазка, за якою криється страх взяти на себе відповідальність за країну, у якій ти живеш, яка гарантує твої права та безпеку.
Так якщо ти не готовий за неї нести відповідальність, то якого чорта вона має за тебе відповідати?!
Сьогодні мав новий досвід — здавав тромбоцити. Дівчинка, яка потребує цих тромбів, страждає від рецедиву раку. Батьки витрачають шалені гроші на те, щоб просто підтримувати її життєдіяльність у той час, доки лікарі намагаються її вилікувати. Тому найменше, що я міг зробити — я зробив.
Але ті півтори години, що в мене качали тромби і ми з її батьком говорили про політику, я все думав: якщо я можу — чому інші не можуть? Чому інші здорові, активні та життєздатні "громадяни" не можуть просто прийти і здати кров — те, що може зробити майже кожен?
Я думав, що давно змирився з байдужістю людей, з дегенеративною пасивністю сірої біомаси, яка складає 80% населення не тільки України — усього світу. Але сьогодні знову відкрились старі рани.
І я продовжу це робити. Продовжу ходити на акції, здавати кров, возити волонтерку, допомагати людям і тваринам, продовжу захищати і продовжу відкривати старі рани для того, щоб відпрацювати за інших. Бо якщо я обрав цей шлях — значить не маю права на слабину, не маю права відступати, не маю права здаватись. Хто завгодно — але не я.
Adel verpflichtet!
Forwarded from Sober’s thoughts
🤬 Власне, все...
Земельна епопея завершилась у стилі грабіжницького роману: закон у другому читанні прийняли вночі, з повною незгодою таких дій 2/3 українського народу, наче якісь грабіжники.
Цим самим Зеленський фактично дає карт-бланш на своє усунення. Бо коли влада діє проти волі та інтересів власного народу – це диктатура. І Зеленський мав би на досвіді попередників вивчити, як українці обходяться з диктаторами. Не запам'ятав...
Тішить лише однє: закон прийнятий з порушенням регламенту. Його прийняли 31 числа, коли позачергове засідання тривало до 30 березня, півночі. Отже, є шанс спокійно оскаржити це рішення в судах вищих інстанцій.
Землю ми збережемо. А от "слуг народ" - не факт
@sobersthoughts
Земельна епопея завершилась у стилі грабіжницького роману: закон у другому читанні прийняли вночі, з повною незгодою таких дій 2/3 українського народу, наче якісь грабіжники.
Цим самим Зеленський фактично дає карт-бланш на своє усунення. Бо коли влада діє проти волі та інтересів власного народу – це диктатура. І Зеленський мав би на досвіді попередників вивчити, як українці обходяться з диктаторами. Не запам'ятав...
Тішить лише однє: закон прийнятий з порушенням регламенту. Його прийняли 31 числа, коли позачергове засідання тривало до 30 березня, півночі. Отже, є шанс спокійно оскаржити це рішення в судах вищих інстанцій.
Землю ми збережемо. А от "слуг народ" - не факт
@sobersthoughts
З приводу землі — ситуація, насправді, неоднозначна.
З одного боку, законопроєкт, який прийняли у другому читанні і який був у першому — це КАРДИНАЛЬНО різні речі, і на виході він дійсно, маю визнати, вийшов толковим. Там достатньо юридичних перешкод для того, щоб земля належала саме українцям, а не транснаціональним корпораціям чи олігархам. До того ж, що найважливіше — заборонили продавати комунальну і державну землю, і, по ідеї, будуть створені фонди допомоги, щоб фермери могли купити і обробляти цю землю (100 га в одні руки, для порівняння — раніше пропонували 500 тис га в одні руки).
Ну і головна причина, чому це проштовхнули — бо вимагало МВФ разом з "антиколомойським законом" про неможливість повернення Привату у руки Бєнє. Взамін МВФ дає нам великий транш, який частково врятує економіку (якщо не розграбують).
З іншого боку:
1. обіцяли референдум. Дееее?
2. у нас триває війна, про який ринок землі можна казати, коли ми не володіємо частиною цієї землі?
3. у нас не працюють нормально судові та правоохоронні системи, МВС курує всю мафіозну діяльність. Про яке правосуддя і законність у цій справі може йти мова? Ніхто не дає гарантії, що тепер власників землі будуть під загрозою розправи змушувати підписувати бумаги про продаж землі.
4. закон так хотіли продавити, що прийняли його з порушенням регламенту: позачергова сесія тривала до 23:59 30 березня, а вони його прийняли об 1 ночі 31 березня. Тепер спокійно можна оскаржити у Конституційному суді та відмінити його. Вже мовчу про те, що 2 нардепи вже зареєстрували постанову про блокування результатів голосування. І тепер доки Рада не збереться знову (нагадую — COVID-19 то ніхто не відмінив) і не відкине ці поправки — то преЗЕдент не зможе підписати цей закон і він не вступить в дію.
Тобто, сам по собі ринок землі — це круто і він має існувати.
Але не тоді, коли є так багато хаосу в країні, коли державні землі спокійно можна зробити недержавними тощо.
І в такій ситуації, в якій знаходиться Україна, це вкрай небезпечно. Тому, попри те, що закон дуже класний з точки зору мирного стабільного часу, він є небезпечним для нашої держави.
Такі от пироги...
З одного боку, законопроєкт, який прийняли у другому читанні і який був у першому — це КАРДИНАЛЬНО різні речі, і на виході він дійсно, маю визнати, вийшов толковим. Там достатньо юридичних перешкод для того, щоб земля належала саме українцям, а не транснаціональним корпораціям чи олігархам. До того ж, що найважливіше — заборонили продавати комунальну і державну землю, і, по ідеї, будуть створені фонди допомоги, щоб фермери могли купити і обробляти цю землю (100 га в одні руки, для порівняння — раніше пропонували 500 тис га в одні руки).
Ну і головна причина, чому це проштовхнули — бо вимагало МВФ разом з "антиколомойським законом" про неможливість повернення Привату у руки Бєнє. Взамін МВФ дає нам великий транш, який частково врятує економіку (якщо не розграбують).
З іншого боку:
1. обіцяли референдум. Дееее?
2. у нас триває війна, про який ринок землі можна казати, коли ми не володіємо частиною цієї землі?
3. у нас не працюють нормально судові та правоохоронні системи, МВС курує всю мафіозну діяльність. Про яке правосуддя і законність у цій справі може йти мова? Ніхто не дає гарантії, що тепер власників землі будуть під загрозою розправи змушувати підписувати бумаги про продаж землі.
4. закон так хотіли продавити, що прийняли його з порушенням регламенту: позачергова сесія тривала до 23:59 30 березня, а вони його прийняли об 1 ночі 31 березня. Тепер спокійно можна оскаржити у Конституційному суді та відмінити його. Вже мовчу про те, що 2 нардепи вже зареєстрували постанову про блокування результатів голосування. І тепер доки Рада не збереться знову (нагадую — COVID-19 то ніхто не відмінив) і не відкине ці поправки — то преЗЕдент не зможе підписати цей закон і він не вступить в дію.
Тобто, сам по собі ринок землі — це круто і він має існувати.
Але не тоді, коли є так багато хаосу в країні, коли державні землі спокійно можна зробити недержавними тощо.
І в такій ситуації, в якій знаходиться Україна, це вкрай небезпечно. Тому, попри те, що закон дуже класний з точки зору мирного стабільного часу, він є небезпечним для нашої держави.
Такі от пироги...
Давно приєднався до проєкту #НКВолонтери і продовжую займатись допомогою тим, хто цього потребує.
А ви?
Відзняли класне відео — рекомендую глянути 😉
Наша діяльність в Києві висвітлюється на цьому каналі.
А ви?
Відзняли класне відео — рекомендую глянути 😉
Наша діяльність в Києві висвітлюється на цьому каналі.
Продовжую займатись просвітницькою діяльністю в межах того, в чому розуміюсь – історії.
Якщо комусь було цікаво почитати третю частину історії Перших визвольних змагань – то ось вона:
⏩https://telegra.ph/CHastina-%D0%86%D0%86%D0%86-Blagimi-nam%D1%96rami-proklali-dorogu-do-pekla-04-04
Читайте, розвивайтесь і не будьте, як Директорія 😉
Якщо комусь було цікаво почитати третю частину історії Перших визвольних змагань – то ось вона:
⏩https://telegra.ph/CHastina-%D0%86%D0%86%D0%86-Blagimi-nam%D1%96rami-proklali-dorogu-do-pekla-04-04
Читайте, розвивайтесь і не будьте, як Директорія 😉
Telegraph
Частина ІІІ: Благими намірами проклали дорогу до пекла
Отже, заключна частина нашої повісті про Перші визвольні змагання українського народу починається 13 листопада, причому одразу у двох містах — у Львові та Києві. Сьогодні цей день можна вважати одночасно і найбільшим історичним факапом, і найбільшою перемогою…