Якщо хтось вчора не міг прослухати лекцію – от запис

Щойно силовики затримали патріотів, яких обурили радянські інсталяції на Інститутській від 95 кварталу Зеленського.

Серед затриманих – активісти з Національного Корпусу, яких спочатку били натовпом поліцейські, а потім повезли до відділку. Є травмовані. Все в кращих традиціях часів Януковича.

Підтягуйтесь до Печерського райвідділу Києва!

@BiletskyAndriy

🤬 Муслімів забрали, українців забули

Мені іноді починає здаватись, що Зеленський&Со не просто не мають національної свідомості (звісно, звідки єврею в Україні її мати), але й практикують дуже витончений вид українофобії. Там, де здається, що ну неможливо щось зробити неправильно, вони роблять все, щоб українці були у програші.

Мова піде про ситуацію в Афганістані. У Кабулі застрягло трохи більше 50 українців, які потребували евакуації з об'єктивних причин. Уряд послав за ними літак, який мав вмістити їх усіх.
Що в результаті? Вивезли 8 українців і 80 незрозумілих муслімів. Ще 5 десятків наших громадян застрягли у самому центрі Халіфату.

Зараз нам чхати, які це українці й що вони взагалі там забули. Задача №1 – витягнути їх звідти якомога швидше. І цю задачу влада успішно проїбала. Взяти хоча б поїхавшого колишнього рєгі_анала Гончаренко, який агітує за те, аби афганців до нас переправляли.

🔥 Вже завтра SOLARIS разом із іншими адекватними українцями проведе акцію під Міністерством зовнішніх справ. Нас обурює систематичний прояв українофобії з боку влади, яку вона маскує під "перемогу". Ми будемо вимагати від Дмитра Кулеби відповіді на просте питання:
ЯК можна було забути 50 людей, за якими ти посилав літак?!

⏰ 17:30
📍 МЗС, Михайлівська площа, 1

Якщо вам цікаво, як виглядають провокації до Дня Незалежності — от вам наочний приклад :)

Про падіння цивілізації

Від кінця Другої світової Європейська цивілізація методично і планомірно сповзає у прірву. Нам, правим усіх категорій, це очевидно куди більше, ніж середньостатистичному спостерігачеві. Хтось леліє надію на Золоте Відродження, інші запасаються трудами античних та новітніх стоїків, треті свято переконані, що Судний День настане як не сьогодні, то завтра.

Подібні настрої панували у залишків римської аристократії 1545 років тому. Рим вже одного разу був розграбований вестготами, які два тижні не могли винести всіх його скарбів. А у цей день останній імператор, Ромул Август, був скинутий з престолу, після чого Західна Римська імперія припинила своє існування. Так символічно епоха Риму почалась і закінчилась на одному імені.

Але чи був це Апокаліпсис, яким ми його уявляємо?
Римська держава збереглась у образі Візантії, яка проіснувала ще добру тисячу років. До останнього дня візантійці називали себе "римлянами".
Залишки ЗРІ, поділені на різні королівства варварів, ще півтисячоліття жили за буквою римського закону та не знали інших мов офіційних паперів, крім латини.
Германці, що їх римські аристократи називали "неотесаними варварами", в результаті чудово вписались у римське суспільство, породивши "культурне різноманіття" здорової людини.

Падіння ЗРІ стало поворотним етапом історії, почалась нова доба, люди почали будувати цивілізацію наново на фундаменті того, що вже лишили римляни. Але так це бачили тільки еліти суспільства.
Якщо ж ваш предок у той час був звичайним фермером, то скоріш за все, йому було абсолютно начхати на те, яка там влада у Римі й що з ним сталося.

Ну і ваші думки: чи буде сучасний "присмерк Заходу" таким чи перехідним, як і 1500 років тому, чи нас чекає більш радикальний варіант на кшталт Рахови та великого катаклізму?
Думки у коменти 🔽

Вікіпедія

Новина 1:
Суд виправдав поліцейського, який застрелив протестувальника під час штурму Капітолію.
Новина 2:
Суд у Києві виправдав колишнього беркутівця Хандрикіна.

———

Між цими двома новинами — тисячі кілометрів дистанції, 8 годинникових поясів та ціла історія і різний контекст. І тим не менш, вони між собою такі схожі.

І там і там люди, що зобов'язувались захищати свій народ, вбивають його без вагомої на то причини.
І там і там система покриває своїх.
І там і там режими лицемірно називають себе "демократичними".

Який прекрасний світ новий ми збудували!

P.S.: додаю відео страти Ешлі Бебіт, про яку я колись писав. Можете самі переконатись, що ніякої загрози життю поліцейського не було. Міг він зробити попереджувальний? Міг. Але він поцілив прямо у Ешлі. І вона була страчена тільки за те, що хотіла врятувати свою країну. Як і українці на Майдані у 2014-ому.

Вікіпедія

Якщо у нас бути умовним "ковід-дисидентом" — просто смішно, то у інших країнах стало бити по кишені. Особливо це стосується Іспанії, 70к доларів штрафу за відмову від вакцинації.

Соціальна відповідальність, кажете? Вакцина для того, щоб вберегти не себе, а інших?
Вибачте, а хто буде мені потім платити, якщо я вакцинуюсь і у мене по кривій піде здоров'я? Це у країнах, де вводили "обов'язково-примусову" вакцинацію передбачили? Чи просто це тепер нова категорія сегрегації на "повноцінних" громадян та небезпечних "невакцинованих"?

Я повторю свою позицію: нікого не закликаю відмовлятись від вакцинації, це особисте право кожного, але нікому не дозволю вакцинувати мене примусово, бо моє життя — це моє життя, і я хочу сам нести за нього відповідальність.

Ничего не писал по судам над Нацкорпусом в Киеве и Традицией и Порядку в Одессе. Потому что, во-первых, моя позиция, думаю, понятна; во-вторых, не хочу лицемерить и пытаться что-то подавать в духе "независимого журналиста"; в третьих, в ФБ я забанен на месяц, но даже если б не был - за такой пост полетел бы в бан сразу. Но все же поделюсь здесь одним наблюдением.

Почему-то самыми кровожадными оказались в данной ситуации "нежные ромашковые либералы", которые обычно выступают за мир, всепрощение, любовь и ненасилие. Это они смеялись над избитыми пацанами в Одессе, не выбирая выражений и метафор. Они желают всего самого худшего закрытому Слипу и другим ребятам из НК. Они призывают к кровавым расправам "над радикалами". В чем, безусловно, перечат сами себе и демонстрируют свою шакалью сущность.

Откуда я все это знаю? Из ФБ. Читать-то я его могу даже будучи в бане. Воистину "фашисты будущего будут называть себя антифашистами". Впрочем, ничего нового в этом нет. Гниды всегда вылезают на свет и кукарекают (кукарекающая гнида, хм... прикольный образ) когда им хоть на секунду кажется, что оппоненты ослабли. Так было и при позднем Порохе, так происходит и сейчас при "срединном" в плане срока Зеленском. Уж я-то такого накушался досыта. Потому стал спокойнее относится к человеческой гнусности, трусости и окружающему нас лицемерию. Как к стихии, которую побороть все равно невозможно.

А, не одно наблюдение у меня. Два. Второе не менее мерзкое. Вот я с микроскопом смотрел, но так и не нашел ни одного слова поддержки парням из ТіП и НК от записных "патриотов", которые в деле Стерненко кричал "АСАВ!!!" и называл всех, кто не поддерживает Сережу, агентом Кремля. Просто игнор. Ноль комментариев. Будто ничего и не происходит. Тут должен был быть громкий вывод, но, повторюсь - стал спокойнее относится к человеческой гнусности, трусости и окружающему нас лицемерию. Как к стихии, которую побороть все равно невозможно.

​​Про рейтинги та ворогів України

Цей пост мав вийти ще до Дня Незалежності, але через певне непорозуміння викладаю його тільки зараз.

Мова піде про інфографіку, яку підготував портал "Слово і Діло".
Тема — "Ставлення українців до Незалежності, 1991-2021".

Залишаю графік нижче 🔽

Нешановані націонал-ліберали займають традиційну для них позицію:
"Покоління совка, бідне і старе, підриває основи нашої державності. От вони вимруть — тоді заживемо".
Це — позиція лицемірів, терпіл та іноземних диверсантів. І справа навіть не у тому, що це наші предки. От мої думки з цього приводу.

Пункт 1

Я вже казав і знову повторю: не буває "народних" рейтингів, які б не були маніпулятивними. Без пояснення контексту ці цифри набувають дуже суб'єктивного значення.
А тим часом одне й те саме питання ставлять магістру філософії та випускнику середньоосвітньої школи, солдату й робітнику заводу, середньостатистичному зумеру та пенсіонеру. І це неправильний підхід.

Націю треба сприймати не як сукупність окремих "індивідумів" і "громадян". Це жива система, що складається з двох компонент: національна еліта — душа і мозок організму, та народні маси — тіло.

Пункт 2

Як пояснити народні настрої? Просто.
30 років Україна живе, будемо відверті, у хріновому стані. У нас перманентна депресія в усіх галузях і, що найголовніше, у головах людей – ні ідеї, ні плану, ні амбіцій. Докупи додайте псевдо-владу, яка, за усіма канонами демократії, є лише нікчемною пародією на правителів.
Проведу аналогію. Ви на 30 років відправились у добровільно-примусове заслання. Загубили рюкзак з усім необхідним для виживання у перший тиждень, захворіли на тимчасову недоумкуватість. Вам вічно холодно і голодно. Десь на підкорці свідомості ви розумієте, що вихід отам, за рогом, але мозок страждає на галюцинації. У додачу імунітет з перемінним успіхом змагає проти вірусів Кремля, Вашингтона, Анкари та Брюселя, від чого тіло постійно впадає то в жар, то в холод.

Поставте себе в такі умови і дайте відповідь на питання: хотіли б ви так жити? Авжеж, ні. Всім хочеться до теплої оселі, під ковдру, з чайком і котом під боком. Але в нас таких умов нема.

І навіть попри це, наш національний організм ХОЧЕ жити. Ноги втомлені, але йдуть. Руки болять, але працюють. У мозку є чітке розуміння, що зупинитись = померти. А от у звичайних людей на підсвідомому рівні діє державницький інстинкт самозбереження, вони підсвідомо прагнуть порядку та стабільності. І коли мозок у нас відмовляється працювати — підключаються первинні потреби та імунітет: страшно — атакуй або біжи, холодно — йди, або помреш, голодно — полюй або зляжеш.
Саме тому в Авдіївці та Слав'янську проходять марші на честь Бандери. Саме тому після звільнення Маріуполь став одним з осередків патріотизму в Україні. Саме тому добра половина провідних націоналістів — зі Слобожанщини, де проходить цивілізаційна межа з Московією.

Внутрішній сепаратизм буде завжди там, де живеться погано. І мова не тільки про гроші, але й про моральний стан. У цьому плані логіка Зеленського про "повернення Донбасу через демонстрацію благополуччя" мала би сенс, якби він не був окупований росіянами.
Але цей внутрішній сепаратизм переможе тільки у випадку, якщо йому допоможуть ззовні — як у нашому випадку з Росією. Нація, на відміну від організму, померти не може, бо живе у предках, сучасниках і нащадках. І якою б не була ідея здатись і померти привабливою через свою простоту, вона не знайде достатньої підтримки там, де жива потреба до самозбереження і де діє народний імунітет у вигляді пасіонарних громадян.

—
Все вищесказане є вірним, якщо ми говоримо про моноетнічну націю, у нашому випадку українців
—

Висновок

Якби сьогодні проходило голосування, голоси потрібно було б не рахувати, а зважувати. Де голос людини-паразита на національному організмі важив би вдесятеро менше, аніж голос заслуженого діяча чи захисника Батьківщини.
Так само, як ногам ви не довірите керувати тілом, так і питання державного значення не можна довіряти всім людям.

Вікіпедія

🩸 Що робити, якщо не можеш здавати кров?

Лікар може відмовити вам у праві на здачу крові за різних обставин. Зазвичай це пов'язано із станом здоров'я: проблеми серця, низька вага, нещодавні хвороби тощо. Але є й більш специфічні випадки, наприклад позитивний Kell-фактор. В теорії, кров ви можете здати, але вона мало кому знадобиться.
Що тоді робити?

Наш вибір — здавати тромбоконцентрат! На нього не впливає Kell-фактор, а у тромбоцитах завжди є потреба для паціентів, які будуть найближчим часом проходити операцію.
Наші донори двічі на місяць здають тромбоконцентрат, і для них це вже увійшло у звичку.

👍🏻 Долучайтесь до нашого проекту і ви та набувайте приємних звичок!

@odnakrov_kyiv🩸

Навчитись правильно споживати мистецтво, сприймати і усвідомлювати симфонію кольорів та форм дуже важко. Для більшості - просто недосяжно. Але прагнути до цього варто. Адже наша сіра буденність екстрено потребує культурних і філософських впливів.

Від себе раджу за будь-яких умов відвідувати галереї, музеї та вистави і головне не просто споживати, а шукати зміст та відчувати контекст. Нажаль, не всім так пощастило, як мені, і не в кожного провідником у світ мистецтва буде Дмитро Корчинський. За що окремо щиро дякую!

Сергій Тамарін🇺🇦

Як то мандрували в сиву давнину кобзарі теренами України, тепер ми успадкували їхню справу. Проте в цифрову епоху, ми блукаємо в тенетах інтернету, аби ширити українське слово.

Завітай до «Підпільного
Кобзаря» дізнатись про українське: кіно та серіали, музику та мистецтво, визначних людей, лірику, події та інше.

Посилання на наш канал:

https://news.1rj.ru/str/kobzar_21

Почався активний політичний сезон, ваш покірний слуга проходить акліматизацію нового темпу життя, тому й постів малувато 🤷🏻‍♂️

А поки готую нові матеріали, розкажу ось про що.
Мої добрі друзі, які ведуть канал Splendoris Apparent, за сумісництвом є крутезними юристами. І сьогодні ввечері вони проведуть лекцію, яку буде корисно послухати кожному.

⏰ 20:00
Анонс

​​Про "Дюну"

Не пам'ятаю, коли останній раз навідувався у кіно, а тут випала чудова нагода. На моє бажання побачити "Дюну" вплинули дві речі: стаття на "Пломені" та підгорання ліваків всіх калібрів. В той же день з дружиною обрали найближчий сеанс та відправились за попкорном.

Я не скажу нічого нового, і тим паче не зможу проаналізувати цей фільм так, як це зробили до мене. А от поділитись враженнями — цілком.

1. Старий добрий космічний феодалізм, який ми всі так любимо. Ефімерний Імператор (не той, що на Золотому Троні) настільки боїться дім Атрідів, які є головними протагоністами фільму, що надсилає на їх знищення елітні легіони.
Це ознака виродження? Так. Бо монархія легітимна перед Богом та власним народом лише до того моменту, поки аристократія понад усе ставить свою Ehre und Treue.
Але тільки у такій системі, при якій правлячі династії мають владу та обов'язок "правити й захищати", здатні народжуватись герої та лідери.

2. Стара добра біла зброя. Всі фантасти рано чи пізно доходять до того, що у вогнепальної зброї у масовому вимірі нема майбутнього. Десь це проявлено менше (у Star Wars та WH40K це справа елітних воїнів), а в "Дюні" у 10к році всі б'ються на мечах. І це не може не радувати.
Клинок — це зброя честі. У бою тільки від твоєї майстерності залежить, поляжеш ти чи твій ворог. Бій на мечах — це максимально близький контакт із супротивником, ближче одне до одного можуть бути тільки кохані люди в ліжку. І вбити такого ворога в рази тяжче з психологічної точки зору, аніж через вистріл з карабіну чи лазгвинтівки.
Це добре показано у кінці фільму, під час ритуального поєдинку головного героя з одним із тубільців. Тільки вбивши у собі власне "Я", Пол Атрід наважується вбити власною рукою. До того він смерть бачив не раз, все життя його готували кращі майстри ножа герцогства. І навіть в таких умовах йому довелося здолати власне єство, закінчити процес ініціації та стати Чоловіком, яким його хотів бачити батько, і стати Владарем, яким його хотів бачити герцог.
В умовах боїв на мечах війна знову стає привілеєм аристократії та тих, хто претендує нею стати.

3. "Минуле і майбутнє проти сьогодення". Гійом Фай, хай спочиває його Дух з Богами, характеризував свою концепцію археофутуризму саме так. І вона актуальна для творіння Дені Вільнева. У фільмі є три протиборчі сторони:
- Дім Атрідів — типові "дворяни меча", якими ми їх звикли уявляти. Вони прибули на Арракіс, щоб "владарювати і захищати", і честь Роду для них понад усе;
- Дім Харконенів — типові ліві виродженці. Ми з другом розходимось у думках, анкапи це чи типові буржуа у гіршій канотації цього слова, але єдине, що їх цікавить — влада і гроші. І заради цього вони готові піти навіть на братовбивство і не гребують жодними методами, що відбилось на їх потворних гримасах і формах;
- фремени — місцеві тубільці, які живуть на Арракісі відколи існує світ. Вони знаються на технологіях, але живуть у цілковитій пустелі. Через це їх норов суворий, звичаї – архаїчні, Смерть – щоденний супутник, найбільша цінність – вода. І їм не треба нічого більше. Ну і їх блакитні очі, очі Вільних людей, тонко натякають, що саме так має виглядати Український Талібан.

Великий капітал може перемогти у бою, зломити тіло, знищити форму. Але дух, сутність потребують ідеалів, яких у капіталу нема. І тому війни завжди у кінцевому результаті виграють ідеалісти, навіть якщо здається, що вони вже програли.

"Дюна" – це прекрасна екранізація вічних цінностей під маскою космічної одіссеї. Якщо ви давно не отримували естетичного задоволення від фільму – то сміливо йдіть у кінотеатр, насолоджуйтесь прекрасною грою акторів під фантастичний акомпонимент Ганса Ціммера.

Вікіпедія

P.S. Передаю естафету другу Русину. Буду з нетерпінням чекати на його рецензію.

P.P.S. Цей фільм — чудова мотивація до того, щоб прочитати книгу і переслухати альбом "Теорасологія".

До речі, про саму книгу. Якщо серед вас є аудіали, яким в кайф слухати аудіокниги — то маю для вас чудовий підгон:

Книга 1: Дюна
Книга 2: Муад'Діб
Книга 3: Пророк
Книга 4: Месія Дюни