Shrek завжди був важливою частиною мого дитинства, тож недавній перегляд усіх фільмів був лише питанням часу. Особливо класно повертатися до перших двох частин, які не тільки завершують абсолютно всі наративні та емоційні арки героїв, а й взагалі зовсім не втратили своєї актуальності та стилю.

Але цього разу мою увагу особливо привернув колір, бо я просто в захваті від палітри перших двох фільмів. Особливо від неба — який же тут прекрасний вибір денного й нічного синього, сутінково-фіолетового та помаранчевого. Або взяти, наприклад, вибір зеленого: дуже живий, природний і ненав’язливий відтінок, на фоні якого зовсім не зникає більш жовтуватий тон шкіри самого огра або більш лісовий (дармутський?) відтінок сукні Фіони. А який тут білий і бежевий — краса: камінь, скло, сніг — усе натуралістичне, але при цьому не втрачає своєї стилізації.

Це дуже специфічна палітра, яка чимось навіює технологічний оптимізм часів Windows XP, коли зображення всіма силами намагалося створити комфорт і пообіцяти світ, у якому є майбутнє і хочеться жити. Можливо графічно Shrek десь і показує свій вік, але з боку палітри це досі важливий та актуальний твір.

Тобто для мене знову спрацьовує одна з найважливіших схем:

арт-стайл і вайб > графічна глибина й деталізація.

Та й взагалі тут все ще можна зустріти класичні техніки як, наприклад, matte painting (на другому шоті з віслюком).

Ще про колір у Shrek та Shrek 2.

Окрім контексту часу й певної палітри, яку тоді обирали художники, є одна причина яка мені здається найцікавішою зі всіх – це вибір кіноплівки та вплив аналогових форматів на артову частину мультфільму.

Так, Shrek та Shrek 2 мали трансфери на 16mm/35mm у Kodak Vision для прокату в кінотеатрах і це було нормальною практикою для тих часів. Більше того, багато копій були зроблені з використанням старої технології Technicolor, яка має зовсім ні на що не схожу та дуже красиву палітру (а також дуже запарний процесс створення). Для мене це один із найкрасивіших форматів, десь на рівні з репрезентацією кольору у VistaVision (перевернена 35mm кіноплівка).

Перебуваючи в логіці кольору з аналогових форматів і контексту початку нульових, мені стає зрозуміло, звідки Shrek бере свою палітру й відчуття чогось більш справжнього. Незважаючи на свою цифрову природу.

Але для чого робили трансфери на плівку? Як я й писав вище — для прокату в кінотеатрах. На початку нульових про масові цифрові проектори в кіно лише тільки говорили, існували D-Cinema зали але їх було не так багато. Тому класичний спосіб демонстрації фільму на проекторі з плівкою залишався найпоширенішим.

Сам процес трансферу цифрового зображення на плівку називається Film-out — цифровий маcтер записується на кіноплівку за допомогою лазерного рекордера який наносить зображення на кожний кадр. У результаті виходив готовий позитив (іноді робили інтернегатив для інших умов проєкції) на спеціальній плівці для друку (не знаю як точніше сказати українською, англійською це називається Print stock). І саме цей позитив одразу ж можна було запускати через проектор на екран. Такий трансфер давав приголомшливий та справжній film look і ніякої цієї вашої сучасної імітації 😁

Плюс на той час це був чудовий спосіб збереження для архівів або для future proof ситуацій, коли фільммейкери хотіли виводити CG-зображення у високій роздільній здатності — для таких випадків часто робили принт аж у 70mm. Shrek, звісно ж, таким похвалитися не міг, але така практика з Film-out і досі існує, наприклад для великих релізів на кшталт Dune Дені Вільньова.

Кілька місяців тому я писав про те, що готую відео про The Matrix. Так ось, очікування майже закінчилося.

З початку січня 2026 року воно вже стане доступним для всіх на Ютубі — так і почнемо нову серію на каналі (текст по TRON: Ares вже недалеко від завершення).

Але я дуже хочу випустити відео до кінця цього року для всіх підписників на Патреоні, плюс таким чином віддячити тим, хто залишався підтримувати мене.

Відео буде про колір в The Matrix і я теж думав, що вже все сказано про цей неймовірний зелений. Як виявилося ні, бо насправді справжню версію фільму майже ніхто і не бачив.

Я навчився величезній кількості речей поки робив це відеоесе, тож на вас точно чекає тонна теорії та екскурсії з аналогових форматів (яке ж це насправді було пекло робити колір на плівці)! На жаль, через постійну роботу і десяток етапів фактчекінгу, редагування та пошуку найкращої форми (хєх, а її й немає), відео так довго перебувало в розробці.

Хоча... є ймовірність, що я ставлю для себе якісь нереалістичні дати. Тож якщо на Патреоні з'явиться незакінчена workprint версія есе, то вважайте це художнім експериментом 😁

Впевненості у вільному часі взагалі немає, тому залишаю величезний проміжок на те, що помиляюся. А ось у чому точно не помиляюся, так це в нестримному бажанні нарешті показати результати багатьох місяців роботи.

Ну все я побіг, побачимося!