Дзвін

Вже є дзвін
І я знаю що то по мені
По мені по тобі по кожній душі
Гатить нежить
А ми
Як обіцяно
Палим вогні
І свічки
Будуть горіти у кожнім вікні

На війні
Той дзвін
Він один
А ти
Ні

Aeden PM
26.12.22

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant

#голоснароду #поезія

«Он вспомнил хруст её костей, следы ногтей на полу, запах из её комнаты – всё то, что так старательно не замечал. Старательно забыл.

Женщина в чёрной комнате, тянувшая руки к мальчику, — неужели этот чёрный, будто вылезший из-под земли, монстр и есть его мама? — он ловко увернулся от длинных, острых, как ножи, ногтей и убежал в другой угол.

— Нет, нет… — шептал он, смотря, как женщина снова приближается. — Не может… неправда...

И она, и это место страшно давили на него, как закрытая банка в тёмном подвале давит на запертого в ней мотылька. Что-то холодное кусало его за щеку. Он поднял руку, чтоб смахнуть это с лица, но остановился, смотря на свои ладони. Маленькие. С тонкими пальчиками.

Осознавая, что это просто сон, а женщина в этом сне не более, чем мертвец, он ощутил прилив уверенности и спокойствия. Поднял на неё глаза, произнес:

— Прости, мама».

Повний текст телеграфуємо: «Дважды Мёртвый — Закат. Пролог, раздел 2».

Наступний розділ чекайте 07.02.2022.
Враженнями діліться у коментарях!

Алиса и Шон Амерте
2010-2022

Обкладинка книги — авторська.

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#дваждымёртвый #фентезі #художнє

Розумієш
Я не підлягаю експлуатації
Колаборації
Використації
Та іншій підлягації

У мене немає гарантії та інструкції
І ресурс вимірюється напругою
Поки
Є
Електричний
Тік
Так
Пульс
Знак
Як
Ніяк

Бачиш
Немає кнопок
Все автономно
Це новий рівень
Працюю тихо
Поки не заспіває півень
А потім увімкнеться сонце

Сідай біля мене
Сонце
Вижени холод цей

Aaden PM
29.12.22

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant

#голоснароду #поезія

«Они спрашивали обо всём: об их отношениях с отцом, что происходило в их доме в последний день, когда они его видели в последний раз, спрашивали о каких-то вещах, которые только соседи-сплетники могли придумать, и снова о последнем дне и что тогда произошло, поинтересовались, откуда у него ссадины на лице и почему у сестры разбита губа, и опять вернулись ко дню, когда Ричард пропал... Эрик в свою очередь грубил и дерзил, как и подобает пареньку, чей отец махал кулаками направо и налево. Какие-то вопросы он игнорировал, какие-то высмеивал. Но ни разу не сказал неправду.

— Говорю же, он ещё был дома, когда я ушёл искать работу. Пил, орал и наверняка что-нибудь сломал, как и всегда. Может, напился до того, что заблудился под юбкой, или его кто-нибудь прижал за долги. Сходите в соседнюю деревню, спросите там. Не первый же раз, чего беспокоиться?

Он устал и чувствовал, как начинал злиться. Улыбка госпожи Мэриэл походила на хищный оскал, бросавший ему вызов. На миг почудилось, что не люди, а собаки допрашивали их, учуяв кровь. След на полу яркой картинкой встал перед глазами.

— …мы вынуждены будем поместить вас в приют для бездомных детей? — как через сон услышал конец вопроса».

Повний текст телеграфуємо: «Дважды Мёртвый — Закат. Пролог, раздел 3».

Наступний розділ чекайте 14.02.2022.
Враженнями діліться у коментарях!

Алиса и Шон Амерте
2010-2022

Обкладинка книги — авторська.

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#дваждымёртвый #фентезі #художнє

«До встречи оставалось больше двух часов, поэтому мне казалось правильным заглянуть в этот подвальчик и выпить пару бокалов пива. Ночью я устроил себе ретроспективу фильмов Хичкока и теперь чувствовал лёгкое головокружение. Не то чтобы я нервничал, но не вспомню случая, когда бы пару бокалов помешали человеку встретить его девушку на вокзале.

Я неплохо подготовился, поэтому в рюкзаке у меня лежали два яблока, одна грильяжная конфета в шоколаде и бутылка воды без газа. Идеально.

Вернее, всё было идеально, пока официант не принёс мне счёт».

Повний текст телеграфуємо: «Женщина в болеро»

Данил Кравченко,
9.02.2023

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#художнє

«Эрик не уловил момента, когда что-то между ними произошло. Сначала Трикс открыла испуганные глаза и попыталась отстраниться, но не успела. Натан резко схватил девушку за запястья и, притянув к себе, угрожающе сказал:

— Никогда так больше не делай. Поняла?

— Как? — Эрик хотел помочь сестре, но что-то не давало ему пошевелиться. Сил хватило только на короткий вопрос, а после в груди что-то сжалось, и в горле встал ком.

Трикс обернулась к брату, её лицо покраснело от гнева.

— Он проклял меня, — и повернувшись к Натану, выкрикнула ему в лицо: — Вы прокляли меня! Не вам говорить, что мне с этим делать.

Она попыталась стряхнуть руки мастера, но Натан крепко держал её. Мастер взглядом дал понять, что Эрику лучше помолчать. Будто у него был выбор. Натан ещё какое-то время держал девушку, а потом неспешно разжал пальцы.

— Если ты будешь сбрасывать с себя или других проклятья на отправителей, держа тех за руки, то вскоре, девочка, кто-нибудь свернёт тебе шею».

Повний текст телеграфуємо: «Дважды Мёртвый — Закат. Пролог, раздел 4».

Це останній розділ прологу.
Чи бажали би ви продовження?

Враженнями діліться у коментарях!

Алиса и Шон Амерте
2010-2022

Обкладинка книги — авторська.

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#дваждымёртвый #фентезі #художнє

«На другой день ведёт Мойра Младшая чужих коров на пастбище, ведёт и думает: а вот была бы у нас своя корова, а не одна коза паршивая — как бы хорошо жилось! Вот бы дедушка помог, только Старшая говорит, что его нет...

Смотрит — стоит бурёнка посреди поля, с такой отметиной на лбу, какой ни у кого из местных нету. Ничейная. И ласковая, доверчивая такая, так и льнёт к Мойриным рукам!

Одни соседи, как узнали, что Мойра корову нашла, порадовались. Другие затаили зависть и злобу: мало ли у кого какая отметина на лбу! И вообще, почему она нашла, а наш Сэм — нет? Всыпали Сэму ремня за это, а он при встрече Мойре Младшей камнем в глаз засадил. Да так метко: упала Мойра и не встаёт. Тут уж старосту вызвали, лекаря, шерифа; Сэма посадили в холодную, он сидит и плачет — а толку? Лежит Мойра, только дышит тихонечко. Сестра её вся извелась, никто помочь не может. Лекарь говорит: не знаю, что делать. Полотенце холодное ко лбу приложи ей, пои куриным отваром, может, назавтра придёт в себя.

Из соседей тоже никто помочь не может. Сидит Старшая Мойра у постели сестры и боится, что останется Мойрой Единственной».

Повний текст телеграфуємо: «Мойра пляшет».

Алекс Берк
10.04.2021

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#фентезі #художнє #оповідання

«Джесіці не треба було дихати, але її груди здіймалися, шкіра була теплою, як оббивка стівенового крісла. Вона кліпала лиш на частку секунди повільніше за живу людину і м’яко усміхалася, завжди однаково. Вона підійшла майже нечутно (всередині надлегкий, але міцний сплав) і стала перед Стівеном, чекаючи на подальші вказівки. Рабиня, яка не знає, що вона рабиня. Хоча, хіба можна назвати машину рабом? «Що за маячня мені сьогодні на думку спадає?» — подумав Браун. Деякий час він мовчав, милуючись — за три роки експлуатації Джесіка йому зовсім не набридла, її попередниць він здав на брухт набагато раніше. Вона була в чудовому стані, бо він вже немолодий і рідко нею користувався.

— Посидь зі мною трохи, — несподівано попросив він.

Джесіка одразу ж опустилася на підлогу біля його ніг. Стівен схаменувся, що крім його крісла в кімнаті немає на чому сидіти. Є ще диван, але він далеко, а господар звелів посидіти з ним».

Свого часу дане оповідання ми публікували у другому випуску нашого журналу. Однак нещодавно автор переклав його українською. З цього приводу знов ділимося ним з вами.

Повний текст: «На добраніч, містере Брауне».

Andy Friday
29.10.2021-19.02.2023

Ілюстрація до тексту: Допитливий Писак

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#фантастика #художнє #оповідання

Рік тому ми всі прокинулися в день, коли почалося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну.

І з небагатьох слів, що проривалися тоді крізь безсловесність, було спільне: в нас украли весну. В когось — раніше, в попередні роки. В когось, в надто багатьох — назавжди.

Але коли дивимося на тих, хто поруч, хочеться вірити, що всіх окупантів та їхніх прибічників спіткає справедлива кара, а весна неодмінно до нас прийде. І вже дуже скоро.

На цьому на сьогодні замовкаємо.

Слава Україні!
Редакція «Андерхаунд»

«Я пишу ледачі вірші коло вікна на стриху, попід солоним запахом доків, коли до порту прибуває перший корабель. Мабуть, дошки в нього риплять так само, як віконниці в моєму маленькому сховку, а палубою стукотять десятки пар ніг, немов тендітні кроки чайок по даху. Корабель видно з вікна, але я верчу ручкою між пальцями, вистукую по столу ледве знайомий ритм, вдивляюсь у наповнену поганими римами сторінку, — і його розмірений хід від блідого горизонту до пристаней мене обминає. Про той день і той корабель я пам’ятаю лиш одне.

У нього були червоні вітрила».

Повний текст телеграфуємо: «Червоне».

Ціан
6.03.2021

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#магічнийреалізм #художнє #оповідання

Оскільки чи не головна мета нашого проекта — допомогати авторам та авторкам знаходити читачок та читачів, сьогодні ділимось з вами каналом одного з наших друзів: цифровий кочівник Семар. На своїй платформі він розповідає усілякі цікавинки власних мандрів, іноді пише про ігри, фільми та серіали.

Надаємо йому слово!

«Привет, меня зовут Сэмар и я — гик-путешественник. В мирное время я катался по миру в формате диджитал-номада, а сейчас исследую увлекательные миры видеоигр, комиксов и сериалов. Обо всем этом я пишу в своём канале.


С 2017 по 2021 год я успел полноценно пожить в десятке стран и посетить ещё полтора десятка. Об этом бесценном опыте сейчас я пишу книгу на патреоне.

Что в ней интересного? Например, пол года жизни во Вьетнаме, путешествие через всю страну на арендованном байке. Или пробег по половине штатов Индии за два месяца. Жизнь в Египте во время ковида. Извержение вулкана на Бали. Удивительные открытия на Балканах. Прохождение границы между ОАЭ и Оманом. В общем, в вылизанных инстаграмных тревел-блогах такого не расскажут 😉

Присоединяйтесь к каналу, подписывайтесь на патерон, буду очень рад 🙏

P.S. А еще у меня есть фейсбук».

Коли серед ночі фігачить судинами кортизол —
ти прокидаєшся в такому знайомому, чомусь незручному ліжку,
своєму дитячому (за одну ніч воно стало малим) ліжку —
воно тісне, і ковдра тісна і збита,
немов не на тебе шита.

В кімнаті так холодно (коли не було опалення, було тепліше).
Це луплять шахеди? Це скриплять під паркетом миші?
...Ні. Ніч темна, тиха, сповнена тільки твоїх жахіть.
Ніч відділяє від інших ночей мільярд століть.

Чим ця ніч краща чи гірша за інші ночі?
Бо ця ніч тривожна й сліпа, а інші ночі — пророчі,
В них ти знаєш, хто ти і де, що було і що буде.
В цій ночі — відсутність часу демоном-паралічем сідає на груди.
Ця ніч — на дні забутої небом утроби.
В неї нема пам'яті.
В неї болять суглоби.

В Києві чотири, в Берліні три, у Парижі, напевно, — два?
Зворотній відлік. На моїх іменах проростає зимова трава.
Невідомий біль замінює спогади, невідоме свистіння з усіх шпарин —
Віру в те, що я для чогось потрібен. І що я не один.

Один, нуль — а далі?
А далі — імла, за якою завтра обривки цієї ночі гризе
І горнеться в замалу й затісну, холодну, як кортизол, камізель.

Алекс Берк
09.02.2023

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant

#голоснароду #поезія

«"Готика" — это психологический триллер с элементами мистики, вышедший в 2003. Фильм был спродюсирован Dark Castle Entertainment и, если эта компания вам не особо знакома, то из-под её крыла выходили как и вполне достойные ужасы, так и не настолько. Например "Химера". Можно сказать, что из всей фильмографии компании "Готике" повезло больше всего, так как удачно сложилось и с составом, в котором были Холли Берри и Роберт Дауни-младший, и с режиссёром — Матьё Кассовицем, до того снявшим "Ненависть" и "Багровые Реки"».

Повний текст есе телеграфуємо: Почему «Готика»?

Morrigan S. Crows
02.03.2023

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant

#публіцистика #огляд

«Небо над Коханим у серпні таке синє-синє, що в ньому хочеться заблукати. Надто надвечір, коли з-за дрібних несерйозних хмар от-от проглянуть перші зорі, а виднокрай позолотиться, тоді стане бронзовим і мідним, ніби ховаючись від жахів сьогодення у шатах кольору все більш давніх віків.

Давні греки не знали слова «синій», «блакитний» чи «небесний». Вони казали — зелений. Казали — колір моря і вина. Можливо, синього тоді й не було. Можливо, синій народився пізніше, від нового слова. А можливо, він упав на землю разом з котримсь із метеоритів.

Але такого синього, як очі в Ельвіри, на світі ніколи не було й не буде. І такого мідно-рудого, як колір Каріниних кіс, немає теж: жоден давньоскіфський чи давньосарматський коваль ніколи не зміг би повторити цей неймовірний колір, і з горя напевне сам пішов би насипати собі курган десь за селом, у нескінченні поля під Коханим».

Повний текст телеграфуємо: «Синє-синє»

Алекс Берк,
04.02.2023

***

Тексти для публікації надсилайте @HerrFaramant
#художнє