У плані книжок початок року можна вважати успішним. "Остання обитель бунтарства" мені подобається. Концепція історії набагато цікавіша за те, що обіцяє анотація. З трепетом дочитую останні сторінки.

Показуйте або пишіть з чого почали свій читацький рік.

#українськефан

Друзі, закиньте дві гривні на збір письменника і волонтера Володимира Кузнєцова!

https://send.monobank.ua/jar/3ajqYDNAJc

Маленька фантазія на тему “Останньої обителі бунтарства”.

Якщо уявити собі місто Леобург людиною, то, безперечно, це був би той самий тіп, який виставляє напоказ свій "успішний успіх" , але ми всі розуміємо, що щось тут не так:

“Гей, ви всі! Зверніть свій погляд на мене. Я - Леобург, місто винахідників, вчених і митців.

Я - втілення визнання, багатства і процвітання. До мене з'їжджаються люди з усіх куточків світу, ті, кому стало тісно у своїх краях.

Економіка Леобурга тримається на продажі патентів і винаходів. Ми постачаємо світові прогрес, тому наш нейтральний статус визнається сусідами: Українським королівством, Австро-Боснійською Імперією та Російською імперією.

Леобург - це можливості. Уяви собі, як це жити і творити у місті, що виблискує монументальними будівлями зі скла та металу. Де мистецький квартал немов музей під відкритим небом, а робітничий…неважливо. Ми ж говоримо тільки про щось прекрасне і величне.

Так ось, вулицями Леобурга роз'їзджають паромобілі, над дахами гуркотять літоциклетки (“велосипед” з двигуном і широкими механічними крилами”) та монорейкові потяги, а в небі пливуть дирижаблі.

А які тут люди! Поважні чоловіки у фраках, циліндрах та тростиною. Розкішні жінки у корсетах і довгих сукнях. Всі усміхнені, привітні, поважні.

Такий він є Леобург. Вчорашня мрія - сьогоднішня реальність!

Але не забувай: ти тут лише гість. Щоб стати повноправним леобуржцем, дотримуйся наших правил і працюй на благо міста.

Благом для міста вважається лише те, що визначила Рада з отців-засновників. Їхнє слово - закон. Тих, хто виступає проти Ради - чекає довічне вигнання та клеймо бунтівника.

Але не думай про це. Ми подумаємо замість тебе - твоє завдання винаходити і творити на благо Леобурга!”

#українськефан

Молодий хлопець отримує у спадок незвичайний маєток під Києвом і знаходить у ньому портал в інший світ. Він потрапляє в химерне місто Леобург, яке місцеві називають “Останньою обителю бунтарства”. 

Леобург - місто винахідників, вчених і митців. Його вулицями роз'їжджають паромобілі, над дахами гуркотять літоциклетки (“велосипед” з двигуном і широкими механічними крилами) та монорейкові потяги, а в небі пливуть дирижаблі. 

Туди з'їжджаються люди з усіх куточків світу, ті, кому стало тісно у своїх краях. Місто вабить їх обіцянкою свободи творчості, багатства та визнання. 

Проте приваблива картинка “успішного успіху” Леобургу, як оплоту бунтарів та винахідників, починає тьмяніти. Місто охоплене цензурою преси, забороною зібрань, низкою загадкових смертей та зникнень людей.

Ситуацію ускладнює загроза великої війни між двома імперіями, і Леобург ризикує стати плацдармом їхнього військового зіткнення.

Це вже третє перевидання дилогії “Леобург” Ірини Грабовської про світ чудернацьких механізмів, парових двигунів, чоловіків у трійчастих костюмах та жінок у корсетах з довгими спідницями (обкладинка топова і дуже пасує історії).

Я очікувала на м'яку, щиру, романтичну нью-едалт історію, оповиту естетикою стимпанку, але отримала значно більше (люблю це відчуття). Я б сказала, що в цієї історії є зуби і вони гострі. 

Крім акцентних любовних ліній, книга має захопливу та добре вибудувану детективну арку, виконану у найкращих традиціях романів Агати Крісті. Відмінно працює все: мерзенна рідня, давні таємниці, застарілі образи та недомовки. І вбивця, який ховається серед “своїх”. 

Зав'язка - це, мабуть, те, що вразило мене найбільше. Вона містить ефектні сюжетні гачки, створює відчутну напругу. Мені подобається концепт паралельних світів та “двійників”, ідея альтернативної історії Європи, дві сюжетні лінії. 

Персонажі теж приємні та виразні, і кожен має свій внутрішній виклик, який долатиме впродовж історії. Особисто мені найбільше сподобалися саме другорядні герої. Я сподіваюся, що в наступній частині Тео та Федя отримають більше простору для дій, оскільки відчувається, що їхні перетворення мають бути найбільш разючими. Вони втілюють саме ті образи “негідників”, яких ми ненавидимо і любимо водночас.

З “Останньою обителю бунтарства” Я знову отримала історію, якої мені так сильно бракувало в юності. Її персонажі - по-своєму вразливі, десь наївні, десь нестерпні, часом до нестями вперті, запальні, але при цьому такі справжні, живі й сповнені емоцій. Вони саме такі, з якими ти можеш себе асоціювати, і це дуже підкуповує. 

Історія не позбавлена сюжетних протиріч, а кінцівка для мене виглядає трохи скомкано. (мене здивувало, чому Федір та Женя одразу не викликали поліцію, коли почалися перші конфлікти із місцевими. Або чому, коли Агнесу арештували, Данило не кинувся наступного дня до неї з адвокатом). 

Проте, в цілому, книга лишає по собі дуже приємний післясмак. В авторки чудовий стиль, де тобі настільки комфортно, що ти немов розчиняєшся у тексті.

Там є свій характер, своя естетика, динаміка і напруга. А головне - це персонажі. Вони саме такі, з якими ти хочеш пройти цю пригоду від початку до кінця. 

#атмосферний_відгук #українськефан

Друзі, приєдналася до збору на реабілітацію військових від фонду Твоє майбутнє! Потрібні ваші дві гривні!

"Ще Походиш"

Збір на комплексну реабілітацію 150 бійців ЗСУ, НГУ, ГУР, добровольців та колишніх полонених, які отримали поранення під час виконання бойових завдань. Вартість курсу реабілітації на 1-го бійця складає 42400 грн.

🎯Ціль: 15 000.00 ₴

🔗Посилання на збір
https://send.monobank.ua/jar/4gMRJyK1Vi