З ювілеєм, запорожці

У Херсоні орки вкрали пам'ятники Суворову, Потьомкіну і Ушакову.

путін: ви хотіли справжньої декомунізації? Ми вам її покажемо!!1
%крадуть пам'ятники%

Клоуни вигадали новий хитрий план...

Вони хочуть зробити із Херсона другий Маріуполь, а коли все вщент розбомблять, тоді і Миколаїв і Одесу візьмуть, і Київ за 3 дні, а потім вже як по маслу до Лісабону дійдуть. Все по Сунь-Цзи. Потім вони дійсно втечуть і скажуть, що казали що обмануть, але це ось і був обман, ми вас обдурили і втекли! Як ми вас?

Країна дебілів.

Mood останній час

Тим часом у Шевченківському районному суді Київа

Короче я сюжет киберпанк эйджраннерс предугадала с первой серии
Спасибо за внимание

"А я зараз вам покажу звідки на цю руку готувався напад"

Русня готується їсти слимаків

Смачного

https://youtu.be/fFlCyye_xEc

Пам'ятаєте той день?

Я пам'ятаю. Десь у першій годині ночі ми жартували про те, що це остання попойка перед війною, бухали з рандомами з Сибіру у дсі. Днем, до цього, мама сказала мені "зніми усі гроші з карти та купи на частину з них доллари", мені було ліньки тому що я до останнього не вірила що це почнеться саме тоді.
Мій чоловік не спав до самих перших вибухів, та розбудив мене у 6 ранку зі словами "почалось, збирайся"
Я тоді не могла нічого робити, зібратися не було сил, повна апатія, нерозуміння, страх за чоловіка, бо він обов'язково пішов захищати країну. Страх за родичів, друзів. За себе страху не було.
Ще до цього, приблизно за тижні два, чоловік давав міряти свою форму і просив не переробляти параметри каски під себе, бо усе повинно бути наготові. Я тоді відповіла щось скептичне.
За ті ж два тижні до війни чоловіку прийшло повідомлення (він був 2 тижні як дембель) "зібрати речі першої необхідності, шкарпетки, труси та прибути у ваш воєнкомат"
Це повідомлення ми тоді також проігнорили.
Чесно, ми не думали що війна буде у 22 році. Це було настільки сюрреалістично, що очевидно, але сталося не так як думалося.

Тож, шоста ранку, я спала чотири години, мене будить чоловік і каже що почалась війна, і я їду зі свекрами кудись подалі. День в мене були скляні очі, я була у собі повністю. після цього, на наступний день він пішов в ТРО. Тоді вже я розридалась на полу разом з мамою чоловіка. Ніхто не вірив навіть з українців (тих кого я знаю) що це затягнеться настільки надовго.
#ВійнаУвійшлаДоМене

Пам'ятаєте? Харків

Тож ми усе вистоїмо, обов'язково, і дамо пиздюлів росіянам. Це без обговорень.

Закликаю до флешмобу розповісти ваш перший день повномасштабної війни, з усіма емоціями і розгорнуто. Ми маємо це пам'ятати, щоб пам'ятати наскільки ми сильні.

Помню этот день, да. Как то так оно и было.