Вчора мені виповнилося 26 і я зайвий раз усвідомила, наскільки світ став пустішим без тих, хто раніше постійно вітав мене. Справа, звісно, не в кількості привітань. Мертвих близьких, друзів та знайомих із кожним днем стає все більше. Це ціна перемоги, для якої люди шиють труси, роблять меми через 0,0001 сек від будь-якої події та, чомусь, замість того, аби брати до рук зброю, сидять та чекають на цю їбучу перемогу з-за кордону чи сидячи в теплій хаті.

Задля того, аби зрозуміти, якою є ціна цієї перемоги, навіть не треба публікувати наші реальні людські втрати. Хочете покажу вам усіяний прапорцями Майдан? Може показати вам усі написані лише тільки мною та моїми досі живими друзями некрологи? Я не знаю, як достукатися до людей, як кричати їм про те, що воювати треба тут і зараз. І воювати реально, а не симулювати причетність. Не мемами. Не тегом раша іс тероріст стейт. Воювати зі зброєю в руках. Воювати реальним волонтерством. Реальними діями, а не хуєм по воді.

Поки ти чи твій сусід пише в коментарях однієї з соцмереж «я нє раждьон для війни» чи «хай воюють ті, хто вміють, а я не вмію» – ми втрачаємо кращих синів та дочок цієї нації. Молоді люди гинуть, поки ссикливі щури сидять та бояться вийти в магазин, лишень би їх нікуди не забрали. Сука, я вас усіх ненавиджу. Можете відписуватися та жити далі, але хіба ж то життя?

Ця перемога буде омита тисячами літрів крові. Слово перемога буде викладено трупами солдатів та дітей. Якщо вона буде. Хто б вам чого не казав, але ми досі можемо програти. Типу окей, якщо виграємо. Буде класно. Значить все було не дарма, хоч і такою ціною. А якщо ні? Якщо не переможемо? Не хочу дожити до того дня. Краще вже пустити собі кулю в скроню.

Моралі тут не буде. Але знайте, якщо ви досі нічого не робите – бажаю вам смерті. А якщо робите, то робіть ще більше та краще, тільки разом ми щось можемо змінити. Вибачте за увагу.

Так як останні дні шось багато долбойобів-зрадойобів в мережі інтернет трапляється з приводу відключень електроенергії, тримайте мікродобірку відео де на пальцях пояснується шо куда і як, на різний смак. Може комусь буде корисно там чи шо

Бігус

Грунт

Для особливих випадків: На узком, від Діми Карпенко (той шо апостол, той шо з Золкіним)

Мб хтось ще щось цікаве в коменти закине, доповню, будете своїм пересічним або близьким зрадойобам тикати в обличча відосами, якщо у вас ще є на то мотивація