КАБи, осли і люди
У давні часи в одному далекому царстві жила була армія. Вона була велика й численна, але не через мужність чи розум своїх воїнів, а тому що вождь зганяв до війська всіх, кого міг. Ця армія не славилася ні відвагою, ні честю, а тільки жорстокістю та безглуздою злобою.
Якось вождь, сидячи у своєму багатому шатері, розмірковував:
— У нас є багато гармат, мечів і списів, але війни чомусь ми не виграємо.
Тут до нього підійшли радники — люди хитрі, але не мудрі.
— О могутній володарю, — сказали вони, — візьми КАБи! Це керовані бомби, які принесуть перемогу!
Вождь схвально кивнув і наказав оснастити своє військо КАБами.
Але проблема була в тому, що армія складалася не з воїнів, а з ослів. Осли не знали, як користуватися КАБами, а головне — навіщо. Вони прив'язували їх абияк, скидали не туди й не тоді, і зрештою частіше калічили самих себе.
— Дивина якась! — бурчав вождь. — Чому наші бомби не приносять нам слави та перемоги?
Але осли тільки вухами ворушили та жували солому.
І ось у сусідньому царстві жили люди. Вони не були такими численними, зате вміли думати, працювати разом і воювати не через страх, а за правду. Вони знали, що осли можуть ревіти й топтати землю, але ніколи не переможуть тих, хто має розум і серце.
І ось коли осли знову вирушили у похід зі своїми КАБами, люди зустріли їх хитрістю, спритністю й залізною волею. Ворожі бомби сипалися, але летіли в порожнечу, а осли, розгублені й налякані, почали тікати.
А люди стояли міцно, як гори, і не віддали своєї землі.
З того часу минуло багато років, і в сусідніх землях досі розповідають притчу про ослів, які думали, що зможуть перемогти людей лише тим, що носили КАБи. Але осел, навіть із бомбою, залишається ослом.
У давні часи в одному далекому царстві жила була армія. Вона була велика й численна, але не через мужність чи розум своїх воїнів, а тому що вождь зганяв до війська всіх, кого міг. Ця армія не славилася ні відвагою, ні честю, а тільки жорстокістю та безглуздою злобою.
Якось вождь, сидячи у своєму багатому шатері, розмірковував:
— У нас є багато гармат, мечів і списів, але війни чомусь ми не виграємо.
Тут до нього підійшли радники — люди хитрі, але не мудрі.
— О могутній володарю, — сказали вони, — візьми КАБи! Це керовані бомби, які принесуть перемогу!
Вождь схвально кивнув і наказав оснастити своє військо КАБами.
Але проблема була в тому, що армія складалася не з воїнів, а з ослів. Осли не знали, як користуватися КАБами, а головне — навіщо. Вони прив'язували їх абияк, скидали не туди й не тоді, і зрештою частіше калічили самих себе.
— Дивина якась! — бурчав вождь. — Чому наші бомби не приносять нам слави та перемоги?
Але осли тільки вухами ворушили та жували солому.
І ось у сусідньому царстві жили люди. Вони не були такими численними, зате вміли думати, працювати разом і воювати не через страх, а за правду. Вони знали, що осли можуть ревіти й топтати землю, але ніколи не переможуть тих, хто має розум і серце.
І ось коли осли знову вирушили у похід зі своїми КАБами, люди зустріли їх хитрістю, спритністю й залізною волею. Ворожі бомби сипалися, але летіли в порожнечу, а осли, розгублені й налякані, почали тікати.
А люди стояли міцно, як гори, і не віддали своєї землі.
З того часу минуло багато років, і в сусідніх землях досі розповідають притчу про ослів, які думали, що зможуть перемогти людей лише тим, що носили КАБи. Але осел, навіть із бомбою, залишається ослом.
✍9💅3
Воділа такий а шо це ви слухаєте давайте включітє мені
А там смуга структури
А там смуга структури
👍4❤3