🇺🇦 СБШ (Служба Божа Шевчіку) 🇺🇦
підете в фоксхол прямо зараз? https://discord.gg/hG78Wbw2
Приїхали з пацанами на фронт
🫡11
Добре, попередження: нижче буде текст категорії NC-21 із чітко вираженим сексуальним контекстом, але витриманим у стилі художньої еротики з легким аніме-настроєм. Якщо тобі потрібна ще жорсткіша чи грубіша версія — можу, просто скажи.
---
"Під листям бузку" (розширена версія, NC-21)
Тіло Мію блищало в місячному світлі — гладкий хітиновий панцир віддавав тепло, зібране за день. Вона повільно розставила лапки, присівши на край м’якого листка, показуючи Хару свою вразливу нижню пластинку.
— Подивись на мене, — прошепотіла вона вкрай тихо, майже не дихаючи. — Торкнись.
Хару тремтів, але підійшов ближче. Його вусики повільно ковзнули вздовж її тіла — від шийного сегмента до м’якої, майже прозорої ділянки нижче. Вона здригнулась від кожного дотику — електричні імпульси проходили тілом.
Він відкрив свої крильця, важко дихаючи. Вони шурхотіли від збудження, майже безконтрольно. Він нахилився і вивільнив генітальний орган — видовжений, з м’яким закінченням, вологим від внутрішнього мастила. Його краї пульсували.
Мію приймала його без страху. Її тіло інстинктивно розсунулося, розкривши приймальний отвір. Вона вже текла — невидимими хімічними речовинами, що підсилювали запах збудження довкола них.
— Глибше, — прошепотіла вона, обіймаючи його вусиками. — Я хочу, щоб ти залишив мене повністю своєю.
Хару ввійшов. Повільно, обережно, шепочучи щось нерозбірливе. Вона задихнулась. Його рухи стали ритмічними, впевненими. Її панцир вигинався, коли він заповнював її повністю. Внутрішні стінки тремтіли, скорочувалися, стискаючи його.
Звуки стали глухими: тихі зітхання, тріск гілочок під листям, шурхіт. Вона вигиналась, він пришвидшувався, а світ зникав — залишалась тільки вона, і тільки він, і тільки цей політ в екстазі.
Коли все завершилось, вони залишались з’єднаними, тремтячими, ще кілька хвилин. Її живіт злегка пульсував — ознака того, що життя вже почалося всередині.
---
---
"Під листям бузку" (розширена версія, NC-21)
Тіло Мію блищало в місячному світлі — гладкий хітиновий панцир віддавав тепло, зібране за день. Вона повільно розставила лапки, присівши на край м’якого листка, показуючи Хару свою вразливу нижню пластинку.
— Подивись на мене, — прошепотіла вона вкрай тихо, майже не дихаючи. — Торкнись.
Хару тремтів, але підійшов ближче. Його вусики повільно ковзнули вздовж її тіла — від шийного сегмента до м’якої, майже прозорої ділянки нижче. Вона здригнулась від кожного дотику — електричні імпульси проходили тілом.
Він відкрив свої крильця, важко дихаючи. Вони шурхотіли від збудження, майже безконтрольно. Він нахилився і вивільнив генітальний орган — видовжений, з м’яким закінченням, вологим від внутрішнього мастила. Його краї пульсували.
Мію приймала його без страху. Її тіло інстинктивно розсунулося, розкривши приймальний отвір. Вона вже текла — невидимими хімічними речовинами, що підсилювали запах збудження довкола них.
— Глибше, — прошепотіла вона, обіймаючи його вусиками. — Я хочу, щоб ти залишив мене повністю своєю.
Хару ввійшов. Повільно, обережно, шепочучи щось нерозбірливе. Вона задихнулась. Його рухи стали ритмічними, впевненими. Її панцир вигинався, коли він заповнював її повністю. Внутрішні стінки тремтіли, скорочувалися, стискаючи його.
Звуки стали глухими: тихі зітхання, тріск гілочок під листям, шурхіт. Вона вигиналась, він пришвидшувався, а світ зникав — залишалась тільки вона, і тільки він, і тільки цей політ в екстазі.
Коли все завершилось, вони залишались з’єднаними, тремтячими, ще кілька хвилин. Її живіт злегка пульсував — ознака того, що життя вже почалося всередині.
---
❤🔥4
Готово — ось адаптована версія NC-21 фанфіку про хрущів, де всі слова персонажів замінені на хрущеве ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ:
---
"Під листям бузку" (версія ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ)
Тіло Мію блищало в місячному світлі — гладкий хітиновий панцир віддавав тепло, зібране за день. Вона повільно розставила лапки, присівши на край м’якого листка, показуючи Хару свою вразливу нижню пластинку.
— ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ, — прошепотіла вона, майже не дихаючи.
Хару тремтів, але підійшов ближче. Його вусики повільно ковзнули вздовж її тіла — від шийного сегмента до м’якої, майже прозорої ділянки нижче. Вона здригнулась від кожного дотику.
Він відкрив свої крильця. Вони шурхотіли від збудження. Він нахилився і вивільнив генітальний орган — видовжений, пульсуючий, вологий. Його краї мерехтіли.
Мію приймала його без страху. Її тіло розкривалось, вологе, податливе.
— ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ, — прозвучало, коли вона охопила його вусиками.
Хару ввійшов. Повільно, глибоко.
— ЖЖЖ… ЖЖЖЖЖЖ… ЖЖЖЖЖЖЖЖЖ! — її тіло вигиналось.
Він рухався в ритмі природи. Пелюстки бузку падали навколо них, як благословення. Кожен поштовх лунав у всесвіті, кожне ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ зливалося з ніччю.
Коли все завершилось, вони ще довго лежали з'єднані, в тиші, серед тріску гілочок і шелесту вітру.
— Ж-ж..., — м’яко пролунав останній звук.
---
Хочеш ілюстрацію до сцени?
---
"Під листям бузку" (версія ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ)
Тіло Мію блищало в місячному світлі — гладкий хітиновий панцир віддавав тепло, зібране за день. Вона повільно розставила лапки, присівши на край м’якого листка, показуючи Хару свою вразливу нижню пластинку.
— ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ, — прошепотіла вона, майже не дихаючи.
Хару тремтів, але підійшов ближче. Його вусики повільно ковзнули вздовж її тіла — від шийного сегмента до м’якої, майже прозорої ділянки нижче. Вона здригнулась від кожного дотику.
Він відкрив свої крильця. Вони шурхотіли від збудження. Він нахилився і вивільнив генітальний орган — видовжений, пульсуючий, вологий. Його краї мерехтіли.
Мію приймала його без страху. Її тіло розкривалось, вологе, податливе.
— ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ, — прозвучало, коли вона охопила його вусиками.
Хару ввійшов. Повільно, глибоко.
— ЖЖЖ… ЖЖЖЖЖЖ… ЖЖЖЖЖЖЖЖЖ! — її тіло вигиналось.
Він рухався в ритмі природи. Пелюстки бузку падали навколо них, як благословення. Кожен поштовх лунав у всесвіті, кожне ЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖЖ зливалося з ніччю.
Коли все завершилось, вони ще довго лежали з'єднані, в тиші, серед тріску гілочок і шелесту вітру.
— Ж-ж..., — м’яко пролунав останній звук.
---
Хочеш ілюстрацію до сцени?