Хочу шоб мені якийсь міліонер скинув десять мільйонів доларів по пріколу

Не можу заснуть, а ще хочу плакать
Через несправедливість нашого народу до військових, до волонтерів, до взагалі будь-якого люду, який намагається зберегти цю країну і націю.

Постійно є відчуття, що волонтери й військові ВСЕ повинні звичайному Миколі з Тернопільщини. Є відчуття, що в глазах людей військові і волонтери це роботи, які мають робити все за всіх, і при цьому, вони всі зажрались, чомусь трєбують підкріплення на фронті, і грошей на матеріали для сіток.

Чомусь люди думають, що в волонтерів під матрацом завжди припасані декілька тисяч доларів, які вони можуть в будь-яку хвилину витратити, або шо паливо для них безкоштовне, що сили є на все одразу, немає особистого життя.

Чомусь військові сміють відкривати рота на ухилянтів, чомусь повинні терпіти зневагу і байдужість, чомусь мають терпіти ненависть.

Ще дуже шкода наших енергетиків. Наносить удари росія, зносять під нуль ТЕС, ТЕЦ, інші розподільчі пункти, ГЕС, і тд, але чомусь винні саме енергетики, які роблять все НЕМОЖЛИВЕ для ВАШОГО ж комфорту, чинять зруйновані електролінії ціною власного життя подекуди, і ціною ВСЬОГО. Енергетики герої. Військові герої. Волонтери герої. Заваліть єбала, ця несправедливість заїбала.

Сьогодні два моїх дня

Юра надо було її добівать нахуй

Нагадую тим, хто не в темі:

Як я люблю степ, ви би знали

Я проснулась і в мене болить голова далі не заснути це кінець