З дати моєї мобіліза бусифікації пройшло вже 4 місяці, отже, можемо зробити деякий підсумок подій, які трапилися. Да, я перевівся в Київ і вважаю це мабуть найбільшим досягненням за своє доросле життя.
По БЗВП я не маю жодних критичних зауважень, мені все навіть сподобалось. В порівнянні з тим, що мені розповідали інші люди про Десну та Старичі, у нас був реально курорт, якщо це можна так назвати. Мій друг на моє питання чи змінився я, коли повернувся в Київ, сказав що я наче в санаторії побував. Ну хай так і буде.
По службі в моєму підрозділі я не буду нічого казати. Якби все було добре - все було б добре. Але, ви мене вибачте, я не граю в військову субординацію, звання, лизання жоп командирам, не терплю обману та наїбалова. І я ж казав, я не маю бажання будувати кар'єру військового.
По роботі в підрозділі, в котрий я перевівся зараз: це dream job, в прямому сенсі цих слів. Да, я отримую дефолту зарплату ЗСУ і далі живу на тій же зйомній квартирі, але ви не повірите, наскільки у мене кльовий настрій, любов до життя і бажання щось робити і творити. Я можу гуляти містом, я можу їздити на тазі куди завгодно, не переглядаючи канали про погоду. Чи вартувало воно ноліка в зарплаті? Так, я відчуваю себе вільним зараз. І морди патрульних і тцкшників, з яких одразу сходить зухвала посмішка коли я дістаю квиток - вони теж того варті. Ці люди для мене стали простими NPC.
Всі мої друзі і знайомі були відверто дуже раді і довольні тим, що я знову тут, а я, в свою чергу, став ще більше цінувати їх. Всіх колег з Києва зустрів, круто час провели, згадуючи якісь приколи з роботи. Пам'ятаєте, я казав влітку що планую зайнятися кукухою після переходу в Київ? Мені здається, зараз в цьому нема необхідності. Подивимось як буде далі, але такого підйому та життєвої енергії у мене не було з часів початку вторгнення. Як то кажуть "живу по вайбу", ото про мене зараз. Подивимось як буде далі, але настрій у мене суперовий. От такий мені підсрачник дало життя.
PS: Цінуйте людей, які цінують вас!
#ГрішаПише
По БЗВП я не маю жодних критичних зауважень, мені все навіть сподобалось. В порівнянні з тим, що мені розповідали інші люди про Десну та Старичі, у нас був реально курорт, якщо це можна так назвати. Мій друг на моє питання чи змінився я, коли повернувся в Київ, сказав що я наче в санаторії побував. Ну хай так і буде.
По службі в моєму підрозділі я не буду нічого казати. Якби все було добре - все було б добре. Але, ви мене вибачте, я не граю в військову субординацію, звання, лизання жоп командирам, не терплю обману та наїбалова. І я ж казав, я не маю бажання будувати кар'єру військового.
По роботі в підрозділі, в котрий я перевівся зараз: це dream job, в прямому сенсі цих слів. Да, я отримую дефолту зарплату ЗСУ і далі живу на тій же зйомній квартирі, але ви не повірите, наскільки у мене кльовий настрій, любов до життя і бажання щось робити і творити. Я можу гуляти містом, я можу їздити на тазі куди завгодно, не переглядаючи канали про погоду. Чи вартувало воно ноліка в зарплаті? Так, я відчуваю себе вільним зараз. І морди патрульних і тцкшників, з яких одразу сходить зухвала посмішка коли я дістаю квиток - вони теж того варті. Ці люди для мене стали простими NPC.
Всі мої друзі і знайомі були відверто дуже раді і довольні тим, що я знову тут, а я, в свою чергу, став ще більше цінувати їх. Всіх колег з Києва зустрів, круто час провели, згадуючи якісь приколи з роботи. Пам'ятаєте, я казав влітку що планую зайнятися кукухою після переходу в Київ? Мені здається, зараз в цьому нема необхідності. Подивимось як буде далі, але такого підйому та життєвої енергії у мене не було з часів початку вторгнення. Як то кажуть "живу по вайбу", ото про мене зараз. Подивимось як буде далі, але настрій у мене суперовий. От такий мені підсрачник дало життя.
PS: Цінуйте людей, які цінують вас!
#ГрішаПише
❤13👍5❤🔥1🤯1🫡1
Поясніть про Панчіна, чо він зетнувся? Де пруфи?
👍7