"Я рада що моя мама померла" додається до переліку книг, які треба відкладати, щоб 💕подихати💕

Вона відверта, тригерна на теми психічного здоров'я, домагання, морального насилля та РХП і дуже-дуже чутлива. Порівнюючи книгу з "Освічена" я розуміла, що якщо в цій багато мотивації, змін та дійсно щасливе майбутнє. То в теперішній хоч і є процес зцілення - я розуміла, що її травми залишаться з нею назавжди і дуже глибоко. Хепі-енд дуже умовний 😢

9/10 урн для праху

Що сподобалося:
⚱️Краще розуміння РХП;
⚱️Дуже круто показана відсутність сепарації між мамою та донькою;
⚱️Написано прям оголююче, а читається легко;
⚱️Хоч у мене зовсім інші психічні розлади, але досвід роботи з ними резонував;
⚱️Це жіночі мемуари, для мене це вже сто зірок додаткових

Чому не 10:
⚱️Це було майже 10! Але мені не вистачило трохи більше розділів про сам процес лікування, а також пояснення, що перший її досвід терапії був не окей. І тут я хочу зупинитися детально😠

Її перша "терапевтка" порушувала все що можна з кодексу психотерапевтів. Я читала це з обуренням і болем за Дженнетт. У неї і так жахлива біда з кордонами, а тут терапевтка, яка мала б бути надійною і безпечною людиною в її житті - жахливо їх порушує. Вона обіймає її без дозволу, залазить в її простір поза терапією та тисне на неї в процесі розмов. І це розумію я, людина яка в постійній терапії понад 4 роки. Мої подруги які читали цю книгу не звернули на цей досвід уваги, бо не знали, що таке не ок.

Тож, якщо щось схоже на це стається і вашій психотерапії - тікайте! Бажаю всім таким "спеціалістам" срачку😡

Раджу цю книгу всім, хто готовий морально проживати досвід цих тригерних тем. І бажано майте поруч людину якій можна бомбити! Дуже хочу почути ваші враження про книгу! ❤️

А читаю я оце, вже підготувала серветки 🐱

Апдейт: плакала двічі, 10/10

ех, тяжко бути чоловіком😒

Хотіла б сказати, що мене нема, бо я готую якийсь супер-дупер контент, АЛЕ

Це не бібліотека, а заклад з котлетами з тріски в Порто😏

Але ви ж знаєте що в Порто є для справжніх книжкових блогерок і куди я піду?

Поки я в котячому рабстві то пробувала читати «І зійде крига»⛸

Захотілося моїй душі чогось хорні та легкого. Але після безкоштовного шматка не думаю, що буду продовжувати.

Чого:

- стилістика бажає кращого. Я вже не можу читати щось типу «її очі були кольору океану»
- одразу згадка русні і шпигунів😶
- якийсь був вайб мінімально сексиський. З розповідями про отой тип жінок з нігтиками, противним голосом та татовою кредиткою

Нє нє, шось мені таке не треба 😕