Шкода не було грошей, бо таке треба брати 😄

Готуюся до книжкового клубу і збираю всякі статті про «Дракулу». А отут не пройшла відбір з порогу 😐

Так не люблю оцей вайб зверхньої комунікації 🤮

Ходжу з книгою по хаті і навіть їм з нею, замість того, аби втикати ютубчик🐱

Однозначно стиль письма Ребекки Кван захопив моє серденько і я вже спішуся купити й інші книги🤭

Біди ненадійного оповідача(-ки)

Я людина проста. Все шо пише в книзі для мене правда.
🦄Єдинороги які пуляють мікрокенгуру? Будь ласка!
😳Гарем зі ста мужиків у ісламській країні? Най буде!
😘Ідеальні стосунки де всі одне одного розуміють без слів? Трішки більш сумнівно, але вірю!

І в цьому всьому сумніватися в особі, яка розказує історію мені не дуже притаманно. Навіть якщо я одразу розумію, що це той самий ненадійний оповідач.

І ось тут починаються мої персональні біди:
⭐У мене виникає надто сильна емоційна прив’язаність до героя чи героїні
⭐Я втягуюсь настільки, що забуваю про свою критичну думку
⭐ Або навпаки починаю підозрювати всіх і навіть себе

Як от зі “Жовтоликою”. Я знаю, що мене найобують, знаю, що героїня робить фігню, але все одно їй співчуваю та не хочу, аби вона була “покарана”. Скажіть, що я не одна така!

А отут є класна стаття про цей тип оповіді від Богдани Неборак😳

Тут у моєї улюбленої Хуліганки вийшло аж 2 дописи про те, що чоловік знову сказав якусь фігню про домагання. У мене сил то подивитися не вистачило — того біжить читати до Ганки✨

Кхем😳

Вже майже рік маю відпочинок від тик току та інсти. Але мій мозок знайшов новий вид швидкого дофаміну🐏

⭐Дивитися новинки книжок⭐

І стресувати потім від їх кількості, бо всі ж не прочитаю. Треба і тут робити детокси, їй-бо

Слава Ісусику Христу і Богині Малуші!

Я дослухала Дракулу! Це тривало 19 годин! 19! 🐈‍⬛

Дочитала ще й і «Жовтолику». Тож винна вам аж 2 відгуки🐱

Далі буде спойлер про кінцівку

Я хотіла аби це була історія спокути, аби героїня таки сама пройшла цей весь процес, а не її хтось розкрив. Але те, як вийшло мені досить реалістично і не скажу, що я розчарована. Це просто показало мені історію хронічної жертви, яка не перемогла цей образ для себе ж самої

За останній місяць я двічі переїхала, змінила країну, робила мільйон всякої єрундістікі від пошуку квартири до оформлення інтернету👀

Сьогодні я пакувала речі, перевозила, розпаковувала, мила нову хату, а коли знайшла шкарпетку чужу зраділа, що може нарешті я вільна, але ні 👀

А зараз я просто лежу на підлозі і оця картинка це мій стан. Скажіть мені, коли я буду читати вже нарешті?!

«Жовтолика» — наразі найкраще прочитане року 🪿

Вона якось залізла мені під шкіру і тепер лишиться там жити. Може орендує місце собі на якийсь тривалий час, хто зна

Оцінка: 9/10

Що мені сподобалося?

✨Книга нагадує жіночі мемуари по стилю. Я взагалі обожнюю читати від першої особи, особливо коли це жінка

✨Стиль авторки можна не то шо смакувати, а облизувати до останньої плями, якби він був на тарілці. Воно і легко, і трохи в глибину, і відчуття оцієї гри з читачами та читачками. Це дійсно любов

✨Страхи та переживання головної героїні описані реалістично і тобі легко провалитися у яму співчуття до неї. Вона наче говорила і про мене. Ну але я не така кончена

✨Мені подобається, як тут підіймаються теми расизму. Я звикла довіряти меншинам у їх болях. Того завжди вірю. Бо сама особисто ненавиджу, коли чоловіки не можуть емпатувати до жіночих проблем

✨Книга читається швидко і якось магічно утримувала мою увагу

Чому не 10?

✨Це точно якась моя особиста причина, яку я до кінця не можу сформулювати. Чи то це того, що я не люблю відкриті фінали, чи через ненадійного оповідача, але просто частина мене знає, що це не 10. Хоч і обʼєктивно книга неймовірна

Я б хотіла почитати інші історії про письменниць, бо це надихає працювати і самій. А ще це про близькість та досвід.

Хто читав, то розказуйте як вам! Все як завше 🌸