Спіритична розмова: Софія Русова ✨

Нещодавно у мене виникла ідея “фейкових” інтерв’ю з нашими чудовими письменницями та діячками.
Фейкові — не через наповнення, а з тієї причини, що частина з них померли ще до мого народження.

‼️Для створення їхніх реплік я використовую цитати, щоденники, листи, спогади про них тощо.
Усі факти в інтерв’ю — правдиві, але форма частково змінена й відредагована мною.

Тож ходімо читати мою першу спіритичну “розмову” з Софією Русовою ✨

Як би ви описали себе в декількох словах людям, які про вас нічого не знають?

Національна самосвідомість формується в сім’ї та школі, коли вони спілкуються рідною мовою, співають і слухають рідні пісні, слухають рідну музику, музику своїх композиторів, свого народу, дотримуються своїх обрядів і традицій. Я робила все, аби досягти цієї цілі. Багато писала, в тому числі й “українську абетку”. Разом із сестрою я заснувала перший україномовний дитячий садок у Києві.

Ви багато пишете та працюєте з темою виховання, сім’ї, а яким було ваше дитинство?

Коли до нас у спадок перейшли речі мого дядька, то серед них були малюнки дуже тонкої праці, і річ, яка мене малою бавила особливо срібний кофейник-паротяг, що по срібних рейках пересувався по столі. Тож чується воно мені хорошим! Взагалі батьки мої були шляхотні, високо освічені люди з добрим серцем, але вони були пани з поглядами свого часу.

То ваша родина точно була заможня? Кофейник-паротяг і у 2025 звучить вражаюче

Так, от одна з історій з мого раннього дитинства: Памятаю, як приїхали ми до тітки Філатьєвої, моєї хресної мами в її чудовий маєток. Там їздили ми з тітками до ліса по гриби. Сідали на довгу лінейку, запряжену чотирма кіньми, й їхали дуже поволі. Тітки дивилися на траву через льорнетку і, побачивши гриба, казали зупинятись, якась »дівка« стрибала з лінейки й брала гриб.

А хто з вашої родини був найцікавішим для вас?

Брат моєї матери, гвардійський старшина Петро Жерве не міг пережити зради своєї нареченої, якоїсь княжни, покинув Петербург і пішов у манастир. Але там у манастирі почав на крилосі співати оперні арії замість церковних напівів і ченці скоро переконалися, що він психічно хворий і привезли його до нас на Чернигівщину, де він і прожив до 72 літ, так і не видужавши. Зранку до вечора писав свої думки, також мав чудову збірку книжок. Так за читанням і писанням пройшло життя цієї талановитої, але хворої людини.

Наша розмова може тривати і тривати, як думаєте, що треба для продовження?

Першочергово — мінімум 20 сердець та 5 відгуків на цей діалог. Знаєте як важко виходити на спіритичні сеанси, коли ти вже як 85 років покинула цей світ?

А хто я така, щоб сперечатися з такою пані, правда?🌸

Розмова з Олексієм Рафаловичем про наших класикинь🎀

Про жіночу літературу я звикла говорити з жінками і всі свої інтерв'ю робити з ними. Але приглянувся мені один пан і я зрозуміла, що вийде з цього щось круте. Так і сталося, а що саме — дивись внизу🫥

✨Зараз багато хто заново відкриває українську літературу. У школі ми більше говорили про авторів, ніж про авторок — а кого з українських письменниць ти порадив би?

Окрім імен, які й без того на слуху, Людмила Старицька-Черняхівська – у неї є шикарнюча пригодницька повість «Діамантовий перстень» і п’єса «Крила» — не гірша за «За двома зайцями» її знаменитого батька. Коротка проза теж чудова.

До речі, про коротку прозу — збірка «Химерне серце. Новелі» Ірини Вільде це насолода, цікавий феномен української, але НЕ радянської прози 1930-х. Сюди ж віднесемо і книжки Софії Яблонської. У нас зациклились на позиціонуванні їх, як тревел-блогів, що є справедливою, але обмеженою характеристикою. Амплітуда її роздумів значно більш широка.

Якщо ближче до сучасності, то я дуже раджу позайомитись з творчістю Галини Пагутяк — у неї знайдеться і фентезі, і готика, і документально-художня проза.

✨Чому в багатьох чоловіків були такі проблеми з жіночими творами? Наприклад, ту ж Кобилянську знецінювали всі, хто вмів писати — від Єфремова до Грушевського. Як на твою думку справи з цим зараз?

Такий вже був світоустрій, навіть Іван Франко, який дуже допомагав творчості жінок, мотивував їх на творчість і видавав їх, найвідомішим своїм компліментом Лесю Українку скоріше образив, ніж похвалив.

Зараз від того світоустрою лишилися лише колони, які нічого не тримають, дах вже знесло. Багато хто все ще тримається за ці ідеї (співчуваю, виглядає це потворно), але літературою вже давно рулять жінки. Світ все ще патріархальний, тут прогрес рухається повільно. З викликами сучасної літератури жінки справляються більш вправно, в силу того що сьогодні цінується емоція, настрій та знання протилежної статі. По всіх трьох параметрах чоловікам стало значно складніше конкурувати, це видно по всіх літературних топах.

✨Що тобі дає прочитання жіночого досвіду? Як би ти їх порівняв з чоловічими історіями?

Важко про це говорити отак узагальнено, тому що завжди знайдуться винятки. Я не думаю що є багато суто жіночих або суто чоловічих історій в сенсі досвіду, ми живемо всі разом, взаємодіємо, але коли справа стосується складних, тонких моментів, жіноча оптика, як правило, цікавіша. Але відмінність оптик безперечно відчутна. Я маю суб’єктивне враження, що жіноча оптика, здебільшого, більш чесна (що не завжди їй на користь), а чоловіча часто створює картинку — часом успішно, часом ні.

✨ Мені подобається, що ти не маєш у собі «снобської нотки» й можеш із кайфом читати «Одного разу розбите серце». Розважальну літературу часто підбулюють, але часом вона стає класикою. Які сучасні наші книги мають для тебе такий вайб? Чи бачиш ти класикинею Кузнецову, Тараторіну — або когось ще?

Я не є літературознавцем, тому не вважаю, що маю право на снобізм. Якщо мільйони людей купили і прочитали книгу, я думаю, треба визнати, що вона є вартою уваги або поваги. Я думаю, що розважальної літератури нам дуже бракує, дуже, прямо дуже. Її практично немає. Цю лакуну треба закривати і Євгенія Кузнєцова працює на цій ниві успішно, Світлана Тараторіна все ж пише складнішу прозу, це складніша розвага.

Мені подобається стиль Альони Рязанцевої, я бачу її перспективною авторкою, не читав але чув, що Юлія Лаба класно пише. Але головне — треба більше, нам потрібні сотні, тисячі розважальних книжок, легкої прози всіх жанрів, наші авторки мусять просто закатати Емілі Генрі у асфальт.

У нас поки що існує упередження стосовно легкої літератури, більшість молодих авторів прагнуть серйозніших тем, серйозніших форм. Я думаю, що місце короля/королеви легкої прози вакантне і той/та, хто вчасно усвідомить — завоює тисячі читачів. Треба просто визнати, що легка проза — це класно.

В кінці мені захотілося сказати "Амінь" і впихнути допис у дверні шпарини критикунам і критиканкам 🌸

І стандартне питання: на розмови з ким чекаєте?

Читаю далі "Мої Спомини" Софії Русової і розумію, що вона там стільки всього цікавого розказує і так класно написаного! Не уявляю скільки б мені довелося робити з нею "спіритичних сеансів", або розповісти тільки най-най😐

Я б про всіх українок робила лекції, їй-бо

Придумала куди ви будете кидати гроші на вечірній донат!

А на протез для тата подруги моєї Ганки😌

Банка тут: https://send.monobank.ua/jar/39RtZtwJQQ

Деталі у пості: https://news.1rj.ru/str/khulihanka_books/3986

‼️Зміна дати лекції "Жінки Куліша, або головний ред флег ХІХ століття"‼️

Якщо вагалися, або ж вам не підходила попередня дата — це знак прийти до мене на лекцію в кінці листопада😀

Поговоримо про:
- Пантелеймона Куліша, як спокусника та бабія
- Шістьох жінок яким він (не) зіпсував життя
- Найголовнішу жінку його життя - Ганну Барвінок, яка пробачала йому все (на жаль)
- Плітки, погрози самогубством, різницю у віці і багато-багато іншого добра

Коли: 26 листопада о 19:00
Тривалість: 1.5 год
Вартість: 400 грн
Формат: Онлайн з записом

Приходьте! Буде інтерактивно, смішно та трохи драматично😠

Для запису пишіть "+", або ж одразу мені в особисті @bobrika

Вирішила, що під час вивчення когось буду робити от таку мапу зв'язків, бо вони всі ТАААК пов'язані.

Починаю з ХІХ століття і уявляю як все буде заплутано😀

У мене пам'ять ракушки, того я дзвоню татові спитати, які я вже книги замовляла від Видавництва, аби не замовити такі ж на гаражному розпродажі😐

Чи я взагалі нічого не замовляла і тільки ДУМАЛА про це, нічо не пам'ятаю🔫

Знову мене якісь машеннікі з ВСЛ надурили на 330 грн і скинули дві електронні книги. Хтось знає, як з ними боротися? 😭

Готуюся до лекції і думаю про те, що жінки, які дійсно могли досягнути чогось в письмі в ХІХ столітті були заможними.

Якщо ти чоловік, який народився десь під каменем — шанс на успіх і визнання є. А також на те, що тебе все ж відправлять здобути хоч якусь освіту. Але для жінок правила працювали не зовсім так. ТИ вже маєш бути з родини, яка має хоч якесь визнання та статки. Ти маєш мати час на навчання, дослідження світу і переживати трохи менше за шлюб ніж всі інші дівчата. Бо дозволити собі бути самотньою в тому часовому проміжку — розкіш для багатих жінок.

Така кількість непочутих голосів, що страшно думати. Це причина, чому я обрала говорити і досліджувати саме наших письменниць. Бо ж навіть жінкам, які писали — значно легше ставати забутими, недочутими та перебитими чоловіками🫥

Зробила от таку гарненьку систему лояльності для тих, хто відвідує мої лекції та вебінари🎀

Якщо ви вже приходили до мене, а я вам не надіслала таку красоту з вашими зірочками — пишіть!

Нагадую, що наступна літературна тусовка у нас 21 вересня. Запрошені гості: Куліш, Марко Вовчок, Ганна Барвінок та інші жінки✨