Ну не могла і я пройти повз електронок по 30 гривнів. Отаке назбирала 😠

От до вас Миколайко прийшов, то зробіть так, аби й до ЗСУ прийшов!

Донати на збір, якому довіряєте — чекають 💳

Мені одразу вайб будинку Візлі. Ще й Лисенко мав 5 дітей! 🤔

Отакий вийшов відгук на книгу, дуже раджу🤍

(Вона ще й рожева і така гарна!!)

Спіритична розмова: Софія Русова (частина 2)

Раптом ви прогавили старт рубрики, він отут. Цього разу я викликала Софію для розмови про роботу, її вклад та погляди. Чесно, вони й зараз для багатьох ого-го, не те що 100 років тому! Наприклад, вона вже в 19 столітті використовувала у себе в садочку техніку Монтесорі! Починаймо!✨

⏺В попередній зустрічі ви вже згадували, що відкрили перший україномовний садочок в Києві, як то було?

Треба було починати нове життя, чимсь наповнити ту порожнечу, що повстала наслідком нашої великої втрати батька. Та й матеріяльні умовини починали турбувати нас. Тепер почалися безконечні наради мого брата з сестрою в грошових справах: білі коні вирішено продати, помешкання взяти менше і т. п.

У мене з сестрою були інші розмови, змістовні. Вирішили відкрити школу: вона завжди корисна, вона може зігріти осиротілу душу, бо нема нічого лагіднішого, як діти. Але тут повстала одна перешкода. Моя сестра не мала жадних дипломів, - вона вчилася вдома. Тільки я мала право відкрити школу на підставі мого свідоцтва, але моя сестра не могла вчити. Вона зараз же зважилася, що підготується до іспиту.

Але почати ми вирішили від дитячого садка. Тоді тих садків не було ніде, лише в Петербурзі. Ми вирішили відкрити садок у Київі. Коли я подала моє прохання тодішньому попечителеві шкільної округи старому Антоновичу, він з недовірям похитав головою. “Ви самі ще дитина”, сказав він, усміхаючись і оглядаючи мою 16-літню постать, “хто ж вам довірить дітей”. Але все ж дав свій дозвіл.

⏺Яким був ваш садок?

Ми найняли помешкання, дві кімнати для дитячого садка — кляса й саля, і дві кімнати для нас особисто. Зважилися відкрити його 1-го вересня. Скоро в нас набралося коло 20 дітей.

Для мене дитячий садок — місце, де панує радість. А радість виникає з доцільного поділу часу на працю й спочинок, від ігри відповідної до дитячих інтересів, від сонця, що мусить світитися в дитячих кімнатах, від контакту з товаришами і т.п. Це все ми мусимо підтримувати.

⏺Я знаю, що ваш чоловік відомий тим, що видав перший “Кобзар” без цензури. Що, як на мене, трохи не чесно, бо ви були поруч весь час та допомагали з цією місією. Розкажіть детальніше про ваш вклад

Це був час, коли було заборонено всяке літературне чи наукове українське слово, всякий переклад. Лунала фраза міністра: “Нікакого малоросійского язика нет, не било, і бить нє может”.

Моєму чоловіку доручили від української громади їхати заграницю, щоб там рятувати “Кобзаря”. Олександер дійсно робив багато: домовлявся з друкарнею “Народних листів”, зібрати спомини, впорядкувати записки нашого товариша Вовка і т.п.

Якщо ж говорити про мій вклад: я редагувала тексти, моя сестра вислала нам гроші, аби ми мали за що їсти та віддатися цілком великому завданню. Ну і ми разом вивозили всі та матеріяли.

Я б хотіла спитати ще, але магічний зв'язок був порушений. На наступному сеансі поговоримо про любов, бо там геть страсті рівня Бріджертонів😀

А якщо вам сподобався цей формат і було цікаво, буду рада прочитати ваші відгуки в коментарях!

В книжковому клубі «Тривожні люди» зʼявилося 1 місце!

Тож доєднуйтесь хіхікати, глибоко обговорювати книги і інтерактивити до нас ❣️

Книга на грудень: «Знайти тебе на Різдво»

Тримайте мене, мій гаманець та місце у валізі під час наступного переїзду!!

Хочу бути ними, коли виросту🦆

А отут біжіть по передзамовлення

А розкажіть мені про вашу продуктивність та мотивацію до праці. Взагалі існують люди які регулярно працюють по 7-8 годин чи це вигадка капіталізму? 🫠

З приходом зими у мене чисто режим сплячки, ментальних загострень та самобулінгу. Бо контент не ідеально регулярний, продажі лекцій та перегляди ростуть не так швидко, як я хочу, а дописи над якими я працюю годинами не залітають (не то шо жарти).

Мені хочеться і йти з вами у близькість (як зараз) і робити експертоно-експертний контєнт, аби у вас дах злетів від моєї смішної інтелектуальності. (Потім не злітає, звісно, і у світі сумує одна Аня, бо поставила нереалістичні очікування).

І з тим важкувато, коли немає постійного фідбеку у вигляді “ти все робиш добре”. Тож якщо ви тут читаєте, але рідко щось коментуєте — напишіть тут, чого ви лишаєтесь і шо вам подобається. Аби ще хтось набіг окрім моїх подруг-блогерок зі втішанням😄

Прочитала третину і скажу вам, що книга цікава. (Це негативне чи позитивне «цікаво» ще не вирішено)

⏺ Спочатку мені взагалі здалося, що вона написана «потоком думок». Я аж збудилася від такого повороту, але таки здалося 🙂

⏺ Вона одночасно феміністична і мізогінна.
Бо слюру в ній майже на кожній сторінці!

⏺Крім слюру: лайтові гомофобія та расизм. Раптом що, то книга написана у 2000. Для мене це трохи виправдовує ситуацію

⏺Що дійсно цікаво — це період Кучми, жіночих журналів, які вчать тебе бути Борщем в ліжку та страпоном на кухні😄

Знаю, що книга не те щоб популярна, але може хтось ще читав?