Сьогодні з самого ранку капелани 95 бригади ДШВ освятили озеро на Донеччині, куди протягом дня могли приїхати цивільні та військові, щоб окунутися у крижаній ополонці.🫰🫰

Зараз ми не просимо у Бога спокою, ми просимо сили для меча та влучності для ока. Нехай же свята вода стане цілющою для поранених і захисною для тих, хто зараз на нулі.

Ми загартовані вогнем та освячені водою. Попереду лише Перемога. 🔥

----------

Відділення комунікацій 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади 8 корпусу ДШВ ЗС України

❤️‍🔥Холодна голова, гаряче серце: історія штурмовика Артема

«Мій перший штурм не був схожий на кіно. Це була робота на виснаження під Юнаківкою. Ми були на позиції сорок дві доби…», – згадує воїн 13 окремого десантно-штурмового батальйону 95 бригади ДШВ Артем.

Коли хлопець заходив на позицію, там була густа зелена посадка. А коли вже повертався через півтора місяця – не лишилося нічого. Просто гола, переорана снарядами земля.

«Ворог був близько, метрів за сто. Вони чули, як ми вкопуємося, але не могли вирахувати нашу точку. Вночі росіяни намагалися підповзти впритул, щоб закинути гранату в окоп. Пам’ятаю, як заступив на чергування, взяв «теплак» і почув цей звук – як відстрілює чека. Побачив їх. Вони йшли один за одним, пригнувшись. Тоді побратим зняв одного зранку, і вони затихли»,

– розповідає Артем.

Десантник додає, що наші військові не просто відбивалися, а випалювали ворога.☄️ Спостерігали, як росіяни знаходили своїх «двохсотих» і намагалися втекти, але десантники знищували їх на тому ж місці.

Вихід

Вихід із позицій став чи не важчим за саме перебування там. Посадку знесли в нуль, орієнтирів не залишилося.

«Над нами завис ворожий «Мавік». Я кричу: «Сховайся!». Мій побратим присів, але не втримав рівновагу. Одна нога опустилася на землю, і пролунав вибух. Міна. Йому відірвало ступню», - розповідає Артем.

Хлопець затягнув пораненого в укриття, надав домедичну допомогу, і ще три дні чекали на можливість евакуації через постійні обстріли.

«Ми несли побратима на собі вісім чи десять кілометрів до безпечної зони, – згадує десантник. – Коли ти тягнеш свого, страху немає. Є тільки одна думка: вижити і винести».

❤️‍🩹

Обрав шлях воїна

Ще рік тому Артем був звичайним хлопцем із Запорізької області, який не так давно закінчив школу. Працював, жив простим цивільним життям. Щойно йому виповнилося вісімнадцять, пішов у військкомат.

«Тоді сказали, що я надто «зелений» та відправили мене додому. Через рік запустили програму «Контракт 18-24», і я вже підписав контракт. Я відчував, що моє місце тут», - зазначає десантник.

🏆 Сам він зауважує, що за неповний рік в армії він дуже змінився:

«Я став спокійнішим. Раніше була агресія, запал:
«Усіх порву!». А зараз – холодна голова. Емоції тут заважають. Це просто робота, яку треба виконати чисто».

Чимало людей в соцмережах сумнівався в юнаках, які прийшли служити за програмою «Контракт 18-24», мовляв, надто молоді, ще нічого не розуміють і толку ніякого не буде. Проте вони зробили свій вибір – стати воїнами та захищати країну.

За свою завзятість та рішучість Артем отримав відзнаку «За штурм» та унікальний патч Nulla spes hosti («Жодної надії ворогу»). Такі патчі носять лише найкращі десантники – ті, хто брав участь у семи або більше штурмових діях.

👉 Подай заявку на сайті 18-24.army.gov.ua або через застосунок РЕЗЕРВ+ 🫵

❤️‍🔥 Відділення комунікацій 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади 🤙 8 корпусу ДШВ ЗС України